Путін відтворює сценарій "Карибської кризи" та поступово тисне на Захід, проте Україна все ще має сили, щоб змінити хід його гри.
Демонстративний запуск росіянами балістичного носія ядерної зброї по Україні, відповідні попередження посольства США напередодні, повернення ядерної риторики у марення кремлівських безумців, - викликають в памʼяті суспільствознавчі студії.
Текст є дещо розширеним, проте висновки та рекомендації вимагають детального викладу. Для того щоб поглянути вперед, необхідно усвідомити контекст.
Теорія і практика ігор
У середині минулого століття набула популярність теорія ігор. Зрештою, ціла низка теорій і прикладних викладок, які були покликані описати, а ще краще спрогнозувати поведінку діячів, зокрема у міжнародних відносинах.
Багато людей знайомі з концепцією "дилеми в'язня", яка ілюструє, як егоїстичний раціональний вибір може призвести до негативних наслідків. Ще однією відомою ситуацією є "гра в боягуза", що часто застосовується для аналізу подій Карибської кризи. Ця гра можна описати як змагання між двома водіями, які мчать один до одного, щоб визначити, хто з них перший ухилиться.
Вважається, що під час Карибської кризи першим, хто зробив крок назад, був Хрущов. Для Путіна це стало однією з важливих тем: він прагне "переписати" не лише історію Холодної війни та розпаду СРСР, але й події Карибської кризи та етапу "розрядки". Сучасна влада в Росії вважає себе більш впливовою порівняно з радянськими лідерами і намагається довести, що в ті часи можна було б діяти інакше.
Наскільки небезпечним це може виявитись?
Дрючок хулігана
Ядерний шантаж завжди був частиною російської агресивної стратегії. У 2022 році, після того як Збройні сили України змусили російські війська відступити з Київської, Чернігівської, Сумської та Харківської областей, а також активізували наступ на Харківщині та Херсонщині, представники Кремля настільки активно заговорили про можливість ядерного відплатного удару, що тодішня прем'єрка Великої Британії Ліз Трасс (згідно з інформацією британських ЗМІ) навіть почала хвилюватись про можливі маршрути розповсюдження радіоактивних відходів.
Проте в той момент активізувалася рішуча позиція країн, що володіють ядерною зброєю. І це стосувалося не лише США, Франції та Великої Британії, які, за словами експертів, попередили про можливість потужного конвенційного удару у відповідь. Також важливу роль відіграли Китай та Індія, які окреслили для Росії перспективу повної ізоляції та навіть погодились включити до документів саміту G20 положення про неприйнятність використання ядерної зброї та загроз її застосування.
Протягом останніх двох років значно знизилася інтенсивність ядерного шантажу. Експерти почали обговорювати так званий сценарій "варіння жаби", при якому Росія зазнає такого ослаблення, що, якщо Путін вирішить використати ядерну зброю, її арсенал не зможе виконати цю команду. Це може статися через технологічні проблеми або людський фактор, подібно до ситуації, що виникла під час розпаду СРСР.
Проте рівень санкцій не виявився достатнім, щоб досягти такого ступеня деградації вже у 2024 році.
Проте російська влада, нав'язавши світу концепцію "тривалої війни", опинилася в ситуації, що нагадує сценарії з підручників з теорії ігор.
Колос на глиняних гусеницях
Економіка Росії функціонує "на війну" з більшою інтенсивністю, ніж потужніша та стабільніша економіка СРСР. Щоденні втрати тисяч контрактників створюють надзвичайно високі вимоги навіть до тієї системи страху, яка змушує їх йти в "м’ясні штурми".
Час на користь Росії не працює — він просто раптово закінчиться для неї. Тому її стратегія полягає в тому, щоб виснажити і змусити до відчаю Україну та її союзників. Це нагадує "бульдозерну тактику", що повільно просувається вперед.
У випадку мирних переговорів у корейському чи фінському форматі, коли Захід визнає окупацію частини України, але не дозволяє захопити інші території, кремлівське керівництво не проявляє зацікавленості. Власне, путін на Валдаї відкрито заявив про це. В його ірраціональному сприйнятті дійсності йдеться не лише про Донбас, Крим і сухопутний коридор. Він прагне відновлення імперських амбіцій. Однак "замороження" конфлікту з реальними гарантіями підтримки України стало б перешкодою для здійснення цих мрій, подібно до того, як Мінські угоди зупинили блицкриг 2014-2015 років.
Тому ані Трамп, ані навіть Сі поки не мають аргументів, які переважили б для путіна втрату сенсу його існування.
Отже, важливо формулювати питання не як "як завершити війну", а скоріше як "як зупинити агресію Росії".
"Боязливый бульдозер"
Для того щоб зупинити бульдозер, необхідно зношувати його механізми та позбавити пального і мастила. Це відкриває нові перспективи для України на фронті та сприяє введенню жорсткіших санкцій проти російської економіки.
У Кремлі це усвідомлюють. Тому вони стривожено реагують на будь-які прояви збільшення підтримки України з боку Західних країн. Як наслідок, знову згадали про ядерну загрозу. Була оновлена ядерна доктрина, а також з'явилися погрози використання вундер-булістики, націленої на території України, які не підпадають під захист західних систем ППО, оскільки ці системи розроблялися, зокрема, для протидії великим літакам.
У контексті теорії ігор, Путін зайняв місце водія "чікен-мобіля" і рушив на зустрічній смузі. Які наслідки це може мати?
На даний момент західні уряди орієнтуються на стратегію запобігання ядерній ескалації. Таким чином, аргументи про те, що щонайменше тричі відсутність ресурсів не дозволила Україні досягти вирішальної переваги, а можливо, і перемоги, мають певну логіку.
Оцінка ризику ескалації конфлікту залишається в руках тих, хто мислить у рамках парадигми "Холодної війни". У цьому контексті Захід утримується від самостійних обмежень, що виникають з побоювань щодо втягнення у війну. Відтак, стратегія змінюється від "підтримки України" (що передбачає надання певних ресурсів) до амбіційної мети "перемоги над Росією", що вимагає значних зусиль у сфері економіки, військово-промислового комплексу та оборонної політики.
Виявляється, що Росія разом із своїми авторитарними партнерами підвищила рівень ескалації конфлікту у порівнянні із Заходом. Особливо варто зазначити, що одним із полів битви є атака на західні суспільства, їхні моральні цінності та принципи через підтримку популістських рухів. Ці рухи стали "огидним крокодилом" сучасної політичної арени, значно погіршуючи якість управління та політики в тих країнах, де отримують перемогу, і відволікаючи сили та ресурси в тих, де лише прагнуть до влади.
У дусі теорії ігор, путін вдається до агресивних дій, тоді як його опоненти намагаються уникнути конфронтації. У КГБ йому навчали, як використовувати "вразливості демократичної системи", і він успішно реалізує ці навички.
Західні держави намагаються поставити Росію в позицію цугцванг, де її вибір зводиться до "поганого" і "ще гіршого". Вони прагнуть поєднати підтримку Україні з тиском на Росію, нібито через зростаючу загрозу для західних країн. Формується концепція, що закликає до "миру" за рахунок передачі України в "сферу впливу Росії". Проте такий підхід лише поглиблює глобальні ризики і робить ескалацію конфлікту неминучою.
Загроза використання ядерної зброї не випадково виділяється в окрему категорію неприйнятних дій. Якщо ядерний шантаж набуде статусу норми, це може спонукати всі країни, здатні розвивати ядерний арсенал, зробити це. Це, в свою чергу, підвищує ймовірність використання такої зброї, а також ризики, пов'язані з терористичними актами, аваріями та витоками.
Це також обнуляє політичну вагу союзів і репутації західних країн і "цивілізованого підходу" як такого, який грунтується на "відмові від застосування сили чи погрози такого застосування". Світ повертається у хаос "права сильного", і в перспективі західним країнам доведеться воювати - повномасштабно чи гібридно - просто за існування, місце і роль у світі.
Із цими викладками, хоч і цілком логічними, є серйозна проблема.
Основний висновок полягає в потребі кардинальної зміни в поведінці, пріоритетах та політиці західних держав. Це вимагає виходу з звичної зони комфорту, відновлення оборонно-промислових секторів, а також зростання витрат на оборону в структурі валового внутрішнього продукту та державного бюджету.
Однією з основних причин для таких змін може стати розвиток подій в Україні. Коли замість нав'язаного росією відчуття "владарювання" та "безвиході" супротиву виникне усвідомлення, що перемога полягає у зупиненні агресора. Російська агресія, подібна до "бульдозера", можливо, не буде зупинена, але її можна стримати.
Це створює досить чіткі висновки та завдання для України.
Єдність як основа для виживання.
У 2021-2022 роках світ очікував, що Україна впаде і зникне. Проте Збройні сили України та українське суспільство вразили всіх. Це враження стало основою для отримання значної системної підтримки.
Але не вистачило для зупинки бульдозера. Відтак накопичується втома, подолання якої потребує "нового чуда".
І зараз "чудо" має явити український політичний клас.
Об'єднавшись і зібравшись разом, ми відповіли на виклики, що постали перед нашою країною. Відрізавши вузол "невідворотності", який заплутує Росія, ми подолали відчуття "безглуздості зусиль".
Ситуація в Україні свідчить про те, що традиційні підходи, які використовує теперішня влада, більше не ефективні. Механізм прийняття та реалізації рішень виявився застарілим і не забезпечує адекватної реакції на сучасні виклики.
Уряд національної єдності не є простим засобом для задоволення політичних амбіцій. Це важливий механізм для координації дій і ефективного використання ресурсів, що є в розпорядженні суспільства. Україні вже не можна діяти за принципом "піаніст грає так, як може". Можливість "перемагати всупереч обставинам" вичерпується, оскільки ворог має перевагу в ресурсах, а союзники вимагають додаткової мотивації, щоб надати необхідну підтримку.
Отже, Україні вдасться досягти перемоги лише тоді, коли буде забезпечено справжню єдність, що виходить за межі слів та гасел, які звучать під час "марафону". Ключовим є вироблення найкращих політичних і управлінських рішень, а також правильне спрямування ресурсів для їх реалізації.
Це єдиний варіант розвитку подій, при якому Путін і його спільники опиняться в ситуації "дилеми в'язня" в Гаазі, зраджуючи один одного. Інші можливі сценарії є вкрай тривожними для світу і смертельно небезпечними для України.
Відомо, що президент Росії Володимир Путін підтвердив використання новітньої балістичної ракети середньої дальності "Орешник" для удару по Дніпру 21 листопада. Ця ракета має можливість нести ядерний заряд. Раніше Україна повідомила, що під час ранкової атаки на Дніпро в той же день російські війська вперше застосували міжконтинентальну балістичну ракету, ймовірно, "Рубеж", яка також здатна бути носієм ядерного боєприпасу.
18 листопада посольство США в Україні оприлюднило заяву, в якій повідомило про отримання "конкретних даних" щодо ймовірної великої повітряної атаки, запланованої на 20 листопада. У зв'язку з цим американських громадян попередили про можливу небезпеку. Для забезпечення безпеки посольство вирішило закритися.
Не забувайте підписатися на "Прямий" у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram!
* Інформація, представлена в розділі "ДУМКИ", відображає позицію автора статті, який є повністю відповідальним за точність наданих даних.
Редакція prm.ua не обов'язково підтримує всі думки, висловлені в авторському матеріалі.
Власник вебсайту в секції "Думки" виступає в ролі автора публікації.
