Путін наказує підготувати проведення ядерних випробувань.
Президент Росії Володимир Путін організував зустріч, на якій обговорюються плани щодо подальшого розвитку збройних сил країни. У заході беруть участь директор Федеральної служби безпеки (ФСБ) Олександр Бортніков, помічник президента Олексій Дюмін і заступник голови Ради безпеки Дмитро Медведєв. Зустріч відбулася в Кремлі в Москві 7 листопада 2025 року | фото AP
Володимир Путін провів засідання Ради безпеки і доручив МЗС, міністерству оборони, спецслужбам та цивільним відомствам підготувати пропозиції щодо можливого поновлення ядерних випробувань. Тут можна було б подумати, що це така відповідь на заяву Трампа про початок випробувань ядерної зброї. Але одразу після заяви Трампа міністр енергетики США Кріс Райт пояснив, що йдеться про субкритичні вибухи, які не є ядерними випробуваннями. При субкритичних вибухах немає ланцюгової реакції поділу, що відбувається при ядерному вибуху.
Такі тести дозволяють оцінити всі елементи ядерної зброї без фактичного вибуху. Субкритичні випробування, наприклад, здійснювалися під час президентства Байдена, востаннє – в травні 2024 року, і це не викликало жодних побоювань з боку Кремля. Однак тут спостерігається зовсім інша реакція. Це свідчить про те, що Кремль, усвідомлюючи відсутність намірів США проводити ядерні випробування, використовує ситуацію як привід для подальшої ескалації конфлікту.
І ця ескалація почалася не сьогодні. 23 жовтня Путін запускає з космодрому Плесецьк міжконтинентальну балістичну ракету "Ярс" по полігону на Камчатці -- тобто у бік США. 26 жовтня Путін заявляє про успішне випробування "Буревісника" -- крилатої ракети на ядерній силовій установці, що може летіти 14 тисяч кілометрів, яка фактично є ракетою нового класу, оскільки не відстежується американською системою раннього попередження SBIRS. 29 жовтня Путін заявляє про випробування підводного бойового безпілотника "Посейдон" на ядерній енергоустановці. І ось зараз Путін загрожує розпочати ядерні випробування. Це ще не означає, що він їх проводитиме, як згодом заявив Пєсков, але це недвозначна загроза.
Таким чином, Кремль піднімає ставки своєї агресії і тестує готовність Заходу до його стримування. Російські військові вже заявили про готовність полігона на архіпелазі Нова Земля провести випробування у "стислі строки", що є політичним меседжем світу: Москва тримає у готовності інфраструктуру ядерного тестування. РФ у 2023 році скасувала ратифікацію Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань (ДВЗЯВ), залишивши собі можливість для їх проведення, а вихід з режиму мораторію підірве залишки цієї системи.
Кремль намагається подати російські ядерні випробування як відповідь на уявні дії Вашингтона, однак саме Москва активно готується до таких тестів і проводить великомасштабні перевірки своїх стратегічних ядерних сил. Випробування американської стратегічної ракети Minuteman III є лише способом перевірки надійності арсеналу, не порушуючи заборону на ядерні випробування. Навіть російська сторона визнала, що це не суперечить Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДВЗЯВ). Не так давно відбувся плановий запуск міжконтинентальної балістичної ракети Minuteman III з Каліфорнії у напрямку Мікронезії, а не Росії. Цей запуск був рутинним, а отже, такі випробування проводяться регулярно і не завжди отримують широке висвітлення в медіа. Тим не менш, Москва вирішила підвищити напругу і погрожувати світовій спільноті, тоді як США та їхні союзники демонструють стриманість, дотримуючись норм міжнародного права.
Станом на сьогоднішній день, Росія володіє приблизно від 4309 до 5500 ядерних боєголовок, з яких 1710 знаходяться у готовності до використання. Сполучені Штати мають від 3700 до 5500 ядерних одиниць, з 1670 у розгорнутому стані. Китай, у свою чергу, має від 500 до 600 боєголовок, з яких лише 50 розгорнуті, проте його ядерний арсенал стрімко зростає. Франція володіє 290 боєголовками, з яких 280 активні, а Велика Британія має 225, з яких 120 розгорнуті. Індія та Пакистан мають відповідно 180 та 170 ядерних боєголовок. Повернення Росії до ядерних випробувань може призвести до ще більшої ізоляції Москви в міжнародних організаціях та спровокувати нові санкції. Риторика про "загрози з боку США" використовується Росією для виправдання мілітаризації своєї економіки та придушення інакомислення всередині країни. Путін, відтворюючи логіку Хрущова, ризикує отримати зворотний ефект: західні озброєння вже можуть вражати цілі на глибині території Росії, а спроби розіграти "нову Карибську кризу" тільки підвищують ядерні ризики без реальних політичних вигод для Кремля. Російська військова ядерна програма, в основному, керується прагненням зберегти баланс сил зі Сполученими Штатами, підтримувати "національний престиж" та компенсувати слабкість звичайних військових сил.
Ядерна небезпека в Арктичному регіоні
За повідомленням Barents Observer, слова російського міністра оборони про "необхідність" підготовки до повномасштабних ядерних випробувань на Новій Землі фактично свідчать про повернення до тактики тиску через демонстрацію військової сили. Цей арктичний архіпелаг, де розташовані стратегічні бази Москви, перетворюється не лише на платформу для тестування, а й на засіб залякування. Цей крок створює безпосередню загрозу для США та західних країн, адже він порушує існуючий баланс стримування і демонструє готовність Кремля перевіряти межі допустимого в сфері ядерної безпеки. Розширення підготовчих робіт у цьому регіоні підвищить розвідувальну та військову активність Росії в Арктиці, де вже перетинаються інтереси Вашингтона і його союзників по НАТО. Зростання ядерного впливу на півночі підриває крихку систему передбачуваності, на якій базується глобальна стабільність між великими державами. США можуть зіткнутися не лише з технологічними викликами — потребою посилення моніторингових і оборонних можливостей у приполярних широтах, а й з політичними наслідками демонстративного порушення неписаних норм щодо ядерних випробувань. Дії Москви можуть спровокувати новий етап гонки озброєнь, де кожен жест буде сприйматися як потенційна загроза. У довгостроковій перспективі це може змінити саму логіку американського військового планування, зобов'язуючи Вашингтон діяти в умовах зростаючої непередбачуваності та ядерного шантажу, замаскованого під "політичну доцільність".
Заяви Росії про можливість ядерних випробувань на Новій Землі відображають більш широкі тенденції мілітаризації Арктичного регіону. Москва активно розвиває свою військову інфраструктуру, модернізує існуючі бази та проводить навчання, у яких арктична зона розглядається як потенційне поле для конфлікту з НАТО. Така стратегія дозволяє Кремлю поєднувати демонстрацію військової потужності з політичним тиском — натякаючи на готовність порушити міжнародні угоди, якщо цього вимагатимуть внутрішні або геополітичні інтереси. Для США це створює ризикову обстановку, де навіть звичайні військові маневри можуть мати ядерний підтекст. Відновлення підготовки до випробувань може стати для Росії способом тиску на Захід під час переговорів щодо безпеки та санкцій. Окрім того, така політика підриває довіру до глобальної системи нерозповсюдження, де Вашингтон традиційно виконує роль гаранта стабільності. Арктика все більше перетворюється на арену багаторівневої конкуренції — від боротьби за природні ресурси до контролю над ключовими морськими маршрутами. Зростання ядерної присутності Росії в цьому регіоні обмежує маневри США та їхніх союзників, змушуючи їх адаптувати свої стратегії до нових умов.
Отже, заява російського міністра оборони фактично свідчить про готовність Кремля порушити існуючий баланс ядерної стабільності. Полігону на архіпелазі вже давно проведена модернізація, і він активно використовується для проведення підземних експериментів, що вказує на технічну готовність Москви до швидкого переходу від символічних дій до реальних. Такі кроки адресовані, в першу чергу, Вашингтону, демонструючи прагнення повернутися до "мови сили" в американо-російських переговорах. У США це сприймається як відверта спроба порушити передбачуваність у сфері ядерного стримування. Для Сполучених Штатів така динаміка створює ризики обмеження маневреності в регіонах, де НАТО посилює свою присутність. Російські заяви про можливі ядерні випробування збігаються з посиленням західних санкцій і дипломатичною ізоляцією, що свідчить про намір Кремля відновити імідж потужної держави через демонстрацію свого технологічного потенціалу. Формується ситуація, коли символічний крок може перерости у нову стадію змагання в галузі ядерних технологій. Підготовка до випробувань здатна підірвати залишки довіри, які підтримували глобальну систему нерозповсюдження після розпаду Радянського Союзу.
Російські сигнали підривають сподівання на стабільність, змушуючи інші ядерні країни переглядати свої обмеження. Для Сполучених Штатів виклик полягає в необхідності одночасного стримування агресії Росії та збереження міжнародного режиму контролю, не піддаючись на провокації Москви, яка використовує страх як інструмент впливу. Російський шантаж намагається спонукати Захід до поступок, але Кремль недооцінює рішучість Вашингтона та його союзників у захисті режиму нерозповсюдження ядерної зброї та власної безпеки. У минулому СРСР зазнав поразки в боротьбі за ресурси та технології під час завершення Холодної війни, а сучасна Росія має навіть менший економічний потенціал, ніж її радянський попередник. Кремль не отримає "нової Ялти" тільки через погрози. Повернення до діалогу з питання контролю над ядерною зброєю є єдиним шляхом уникнути катастрофічних помилок і стабілізувати глобальну безпеку.
