Президентські вибори в Польщі: 13 кандидатів на бюлетені, двоє у розумі.
Виборчий процес у Польщі, на жаль, ілюструє зростання антиукраїнських тенденцій серед польського населення.
18 травня в Польщі відбудеться перший етап президентських виборів. Цього року за пост президента країни змагаються більше десятка кандидатів, але на початку кампанії справжні шанси на успіх мали лише двоє або троє з них. Уже зараз зрозуміло, що переможця цього виборчого процесу буде визначено лише після другого туру, який заплановано на 1 червня.
На фоні передвиборчих обіцянок, скандалів та взаємних звинувачень серед кандидатів і їхніх команд, варто з прикрістю зазначити, що багато претендентів на пост президента, незважаючи на тривалу активну фазу військової агресії Росії проти України, в тій чи іншій мірі вдавалися до антиукраїнської риторики.
18 травня поляки обиратимуть шостого президента в історії демократичної Польщі. Від часу встановлення демократії у 1990 році країна мала кількох президентів: Лєха Валенсу, Александра Кваснєвського (який обіймав цю посаду протягом двох термінів), Лєха Качинського (який загинув у Смоленській катастрофі 2010 року), Броніслава Коморовського, а також нинішнього президента Анджея Дуди, чий другий термін закінчується 5 серпня.
Згідно з польською конституцією, президент має обмеженіші повноваження в порівнянні з прем'єр-міністром і урядом. Однак він виконує представницьку функцію за кордоном, є верховним головнокомандувачем збройних сил Польщі, має право законодавчої ініціативи та може накладати вето на закони, ухвалені парламентом.
Протягом останніх тридцяти років польсько-українські відносини в значній мірі формуються на основі взаємодії між президентами обох країн. Зазвичай ці стосунки були досить теплими та навіть дружніми, як це було, наприклад, у випадку Кучми та Кваснєвського, Ющенка та Качинського, а також Зеленського та Дуди. Тому для України вкрай важливо, хто займе президентську посаду в Польщі найближчими п'ятьма, а можливо, й десятьма роками.
За президентську посаду зараз бореться рекордна в історії Польщі кількість кандидатів (така ж була лише у 1995 році): 13 осіб віком від 38-ми до 76-ти років.
Актуальна президентська кампанія в Польщі демонструє домінування чоловіків: лише дві жінки беруть участь у виборах, і їхні шанси на успіх у боротьбі за президентське крісло вкрай малі. Серед кандидатів можна зустріти шістьох законодавців (депутатів Сейму, членів Європарламенту та сенаторку), двох представників місцевих органів влади, двох журналістів, двох викладачів вищих навчальних закладів та професійного історика.
Більшість претендентів, за виключенням трьох або чотирьох, дотримуються правоконсервативних політичних позицій. Це, безсумнівно, стало причиною численних критичних висловлювань щодо України та її народу під час виборчої кампанії. Проте найбільш шокуючим виявилося те, що в актуальному польському виборчому процесі (вперше за багато років) з’явилися кандидати, які відкрито підтримують Путіна. Це свідчить про певні тенденції в сучасності, адже в різних європейських країнах починають з’являтися політики, які захоплюються російським лідером і закликають до безумовної нормалізації відносин із Росією, прагнучи миру на континенті за будь-яку ціну, навіть якщо це означає поступитися інтересами України.
Усіх кандидатів у президенти Польщі можна умовно поділити на три категорії:
ті, хто має справжні можливості змагатися за президентський пост;
- кандидати, які не мають таких шансів, але представляють свої парламентські політичні сили;
Непартійні претенденти, які сприймають участь у виборах як захоплюючу подорож, прагнуть здобути популярність і створити передумови для подальшого кар'єрного зростання, або ж отримати платформу для передачі суспільству певних повідомлень, зокрема відверто проросійського характеру.
Четверо кандидатів, які наразі беруть участь у виборах, вже мають досвід у президентських кампаніях: маршалек Сейму Шимон Головня, мер Варшави Рафал Тшасковський та депутат Сейму Марек Якубяк - усі вони змагалися у 2020 році, тоді як Гжегож Браун, який має націоналістичні та антиукраїнські погляди, брав участь у 2015 році. Варто зазначити, що п'ять років тому Тшасковський поступився чинному президентові Анджею Дуді в другому турі з мінімальним відставанням у 2%.
Цього разу мер Варшави Тшасковський, який знову прагне обійняти президентську посаду від ліберальної Громадянської коаліції під проводом прем'єра Дональда Туска, має всі шанси стати президентом. З моменту старту кампанії він утримує лідерство в соціологічних опитуваннях. На даний момент Тшасковський випереджає свого найближчого опонента, голову Інституту національної пам'яті Польщі Кароля Навроцького, який, хоча й є формально незалежним кандидатом, отримує підтримку правоконсервативної партії "Право і Справедливість" (PiS) на чолі з Ярославом Качинським, на 6-10%. Проте, з приблизно 35% підтримки, Тшасковський навряд чи зможе виграти у першому турі. У свою чергу, Навроцький, набираючи близько 25%, практично забезпечив собі місце у другому турі. Під кінець березня здавалося, що кандидат від націоналістичної "Конфедерації" Славомір Ментцен може наздогнати Навроцького або, принаймні, скласти йому конкуренцію за друге місце. Проте його рейтинги знизилися, і тепер голова Інституту нацпам'яті Польщі випереджає націоналіста з антиукраїнськими поглядами більш ніж на 10%.
Ще четверо кандидатів - маршалок Сейму Головня, представники лівих сил Магдалена Бєят й Адріан Зандберг, а також націоналіст Браун можуть розраховувати лише на 3-8% голосів виборців. Натомість підтримка решти шести кандидатів коливається у межах статистичної похибки.
ДОМІНУВАННЯ ВНУТРІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ НАД ЗОВНІШНЬОЮ
Незважаючи на складну геополітичну обстановку у світі та активні бойові дії у сусідніх країнах, зовнішня політика не була пріоритетною темою під час виборчого процесу в Польщі. Основна увага зосереджувалася на внутрішніх питаннях. Кандидати акцентували свої кампанії на таких темах, як соціальна політика, доступ до медичних послуг, економічні питання та оподаткування, а також молодіжна політика і світоглядні аспекти, зокрема, взаємини держави з релігійними інституціями.
Під час кампанії також активно піднімалися питання безпеки. Зокрема, обговорювалося розширення штату польських збройних сил, реалізація ініціативи "Східний щит" на східному кордоні країни, а також посилення присутності іноземних військ, зокрема американських, на польській території.
Кандидати також активно використовували тему антиіммігрантських настроїв, що існують у польському суспільстві, при цьому українці також ставали об'єктом критики.
У межах виборчої кампанії було проведено кілька теледебатів, під час яких кандидати більше атакували свої супротивників, аніж розкривали пріоритети своєї програми. Найбільше "на горіхи" діставалося лідерам виборчих перегонів - Тшасковському й, особливо, Навроцькому. Так, штаби інших кандидатів, а також ЗМІ "розкопали" декілька подробиць із доволі бурхливої молодості Навроцького й активно обговорювали це у кампанії. Зокрема, з'ясувалося, що багато років тому один із головних кандидатів на президентську посаду, який тоді професійно займався боксом, був охоронцем у нічних клубах Гданська і мав доволі тісні контакти з тогочасним місцевим криміналітетом. Уже на фінішній прямій кампанії з'ясувалося також, що Навроцький має не одну квартиру, як він заявляв виборцям, а щонайменше дві. При цьому другу "гостинку" він придбав у старшої особи у Гданську, але не до кінця виконав свої зобов'язання перед цієї людиною. Аби припинити спекуляції на цю тему, Навроцький передав куплену "гостинку" на благодійні цілі.
ВПЛИВ ЗОВНІШНІХ ФАКТОРІВ НА ПРОЦЕС ВИБОРІВ
Польська влада від початку кампанії заявляла, що побоюється зовнішнього втручання у вибори, як це було у випадку Румунії. Глава польського уряду Туск неодноразово наголошував, що Росія веде справжню війну проти Польщі у кіберпросторі. І справді, останнім часом почастішали кібератаки на об'єкти критичної інфраструктури, лікувальні заклади, урядові сайти, інформаційні ресурси правлячої Громадянської коаліції.
Офіційні представники Варшави запевняють, що вони готові до різних сценаріїв розвитку ситуації, включаючи можливість втручання в виборний процес. Нещодавно урядова структура, відповідальна за боротьбу з кіберзлочинністю, NASK, повідомила про спроби маніпуляцій під час виборів. Це проявилося у збільшенні кількості рекламних оголошень у Facebook, які підтримують кандидатуру Тшасковського і критикують його основних суперників - Навроцького та Ментцена.
Проте виявилося, що фінансування цієї реклами не здійснювалося штабом провладного кандидата, а походило з зовнішнього джерела. Це викликало занепокоєння у команди Тшасковського, оскільки подібна реклама може негативно вплинути на імідж кандидата. Зокрема, це може стати підставою для опонентів оскаржити результати виборів у майбутньому. Компанія META вже оголосила про блокування підозрілих акаунтів, які займалися рекламою кандидатів, однак зазначила, що це не було зовнішнім втручанням, оскільки адміністрування цих сторінок відбувалося в рамках Польщі.
У розпалі виборчої кампанії штаби кандидатів активно залучають впливових зовнішніх учасників, щоб підвищити шанси своїх кандидатів на успіх. Наприклад, штаб Навроцького організував його поїздку до США, де він мав зустріч з Дональдом Трампом у Білому домі. Це може свідчити про неофіційну підтримку з боку нинішньої американської адміністрації кандидата від правоконсервативної партії Качинського, з якою вона має спільні ідеологічні погляди. Нещодавно на одному з заходів у південній Польщі з’явився консервативний кандидат у президенти Румунії Джордже Сіміон, який має великі шанси на перемогу у другому турі. Обидва кандидати висловили підтримку один одному в їхніх виборчих кампаніях.
Тема України та її народу активно використовувалася під час виборчої кампанії в Польщі, і не завжди в позитивному світлі. Більшість кандидатів (крім явно проросійських фігур, таких як Мацей Мацяк і Браун) висловлюють думку, що для Польщі важливо досягти справедливого миру в контексті російсько-української війни, а також підтримати здатність України захищатися від російської агресії.
Проте багато кандидатів стверджували, що Польща не повинна продовжувати активно підтримувати Україну, а повинна зосередитися на забезпеченні власної безпеки. Всі кандидати також поділяють думку, що Польща не має права відправляти своїх військових в Україну в рамках потенційного миротворчого контингенту.
Багато кандидатів у ході кампанії висловлювали претензії до України через нібито неготовність Києва вести історичний діалог, зокрема дозволити пошуково-ексгумаційні роботи польських жертв Волинської трагедії. І це попри значні успіхи спільної українсько-польської робочої групи, яких вдалося досягти останнім часом, адже у квітні розпочалися перші за багато років ексгумаційні роботи в Україні. Більшість кандидатів також наполягають на обмеженні експорту української продукції до Польщі, незважаючи на те, що польський експорт в Україну є значно більшим.
У ході одного з раундів теледебатів на запитання, "які країни ви плануєте відвідати в першу чергу, якщо виграєте?", жоден із кандидатів не згадав про Україну. На відміну від цього, під час президентських виборів 2020 року кілька кандидатів включали українську столицю у список своїх перших поїздок.
У рамках виборчої кампанії активно піднімалася тема українців, які проживають у Польщі. Останнім часом польське суспільство виявляє певну втому від війни та підтримки України й її громадян, про що свідчать результати соціологічних досліджень. Кандидати в президенти не могли проігнорувати цей тренд і почали пропонувати свої рішення, що стосуються можливого зменшення деяких пільг для українців у Польщі. Наприклад, Тшасковський виступив з ініціативою скасування допомоги на дітей (програма 800+) для тих українців, які не сплачують податки в Польщі.
Ця ініціатива викликала неабияке здивування навіть у міністра соціальної політики Польщі, яка висловила незадоволення пропозицією своїх коаліційних партнерів. Ще більш неординарну ідею в рамках кампанії представив Навроцький. Підтримуючи поширений у Польщі стереотип про те, що українці нібито мають кращий доступ до медичних послуг та соціального забезпечення, кандидат у президенти Польщі запропонував надати пріоритет громадянам країни в чергах до лікарів перед іноземцями.
Доволі цікавим є також ставлення основних кандидатів у президенти до питання членства України в ЄС та НАТО. Тшасковський хоч і підтримує членство Києва в ЄС та Альянсі, але підкреслює при цьому, що таким чином Україна буде "буферною зоною" між Польщею та Росією.
Натомість, позиція Навроцького в цьому контексті є досить радикальною. Він акцентує увагу на тому, що не схвалить вступ України до цих організацій, поки Київ не почне розглядати Варшаву як рівноправного партнера, а не як "молодшого партнера", що лише задовольняє побажання України.
"На даному етапі я переконаний, що Україні не слід вступати до ЄС та НАТО в нинішньому форматі", - категорично висловився під час недавніх теледебатів Навроцький. Ця думка підкреслює, що в найбільшій опозиційній партії Польщі питання про членство України в ЄС та НАТО вже не виглядає так однозначно позитивно, як це було ще кілька років тому.
Отже, на фінішній прямій виборчої кампанії у Польщі можна констатувати, що, ймовірно, жодних несподіванок уже не станеться: до другого туру увійдуть кандидати двох найбільших політичних сил - Тшасковський від ліберальної Громадянської коаліції та Навроцький від консервативної "Право і Справедливість". Саме між ними розгорнеться боротьба за перемогу у другому турі, 1 червня, де інтрига буде значно більш напруженою.
Президентські вибори в Польщі виявили зростаючий скептицизм серед населення щодо підтримки України та співпраці з нею. Це може означати, що Києву варто підготуватися до можливості, що новообраний президент Польщі матиме більш обережний підхід до відносин із Україною.
Однак це зовсім не зменшує важливості стратегічного партнерства між Україною і Польщею, яке залишається критично важливим для забезпечення безпеки як України, так і Польщі, а також всього регіону. В умовах, коли на заході України формується пояс держав, які не є зовсім дружніми (таких як Угорщина і Словаччина), тісна та конструктивна співпраця з Польщею на рівні урядів і президентів має вирішальне значення для зміцнення стійкості України в умовах збройної агресії з боку Росії.
