Защита для Орбана: как Европейский Союз должен пересмотреть санкции против России.
Європейський Союз вирішив продовжити секторальні санкції проти Росії ще на шість місяців, не дочекавшись завершення терміну їх дії. Досягти одностайної згоди виявилося вельми легким завданням, незважаючи на побоювання, що Угорщина може знову спробувати поставити під загрозу ці заходи тиску на Москву.
Принципову згоду щодо санкцій досягли ще на саміт ЄС наприкінці червня. Видання Euractiv цитує прем'єра Бельгії Барта де Вевера про те, як це відбулося.
Дискусій не виникло, і проблем також не було. Учасники саміту вже покидали зал (на одну з перерв. - ЄП), коли Антоніу Кошта раптом вигукнув: "О, я забув згадати про одну важливу деталь - продовження санкцій. Сподіваюся, це всім підходить?"
Заперечень не було, тож пункт про продовження санкцій включили до рішення саміту без жодних обговорень.
Проте це не усунуло загрози можливого скасування санкцій у майбутньому, включаючи розморожування активів Центрального банку Росії, а лише відтермінувало цю проблему на півроку. Згідно з процедурою, санкційний режим підлягає перегляду кожні шість місяців, і для його продовження необхідна одностайна підтримка всіх країн-членів.
Отже, вето з боку будь-якої держави, наприклад, Угорщини, яка не раз висловлювала намір перешкоджати ухваленню санкційних рішень, може суттєво підірвати весь санкційний механізм.
Якщо це станеться і Росія навіть на короткий час отримає доступ до нині заморожених активів - наслідки цього рішення будуть незворотними.
Фінансові ресурси, які Кремль терміново перенаправить в інші країни, будуть використані для виготовлення зброї, боєприпасів, дронів і ракет, що продовжать вбивати українців і створюватимуть загрозу розширення конфлікту на Захід. Ці кошти також "повернуться до Європи" у формі терористичних актів, дестабілізації ситуації та саботажних дій.
Крім того, ЄС втратить джерело забезпечення повернення коштів за позиками на $50 млрд, для фінансування України у рамках програми ERA Loans.
Попри те, що Європейський Союз здатен комплексно підійти до вирішення цієї проблеми.
Право Європейського Союзу дозволяє укріпити систему санкцій і ввести безстрокові санкції проти Російської Федерації, які не вимагатимуть регулярного поновлення.
Єдине, що потрібно для цього - це рішучість з боку країн Європейського Союзу.
Часто помилково кажуть, що накладення санкцій, пов'язаних із російською агресією - це виключно політичний жест солідарності з Україною.
Однак, у праві Європейського Союзу існує інше розуміння, а практика Суду ЄС пропонує зовсім іншу інтерпретацію. У своєму рішенні щодо санкцій проти Венесуели Суд ЄС чітко акцентує, що основною метою введення таких обмежень є забезпечення дотримання міжнародних норм, запобігання катуванням, захист прав дітей та інших основоположних європейських цінностей. Рішення Ради ЄС про санкції 2022 року підтверджує, що Росія була піддана санкціям через порушення Статуту ООН, а також через те, що її дії становлять загрозу для міжнародної безпеки.
Таким чином, санкції мали б бути не питанням уподобань уряду Угорщини і не питанням вигоди для ЄС тих чи інших заходів. Вирішальне питання - чи припинила Росія грубо порушувати міжнародне право і чи є підстави для послаблення чи зняття таких заходів.
Питання, погодьтеся, риторичне: останні тижні показують, що масштаби російської агресії лише зростають.
Та найголовніше - те, що ЄС взагалі може відмовитися від потреби продовжувати санкції проти РФ.
Тобто зробити ті обмеження, які вже запроваджені, безстроковими.
Твердження, що санкції ЄС повинні мати визначений термін дії, є поширеним оманливим уявленням. Цю думку часто озвучують під час зустрічей з представниками європейських інституцій. Проте, відповідно до статті 28(1) Договору про Європейський Союз, Рада ЄС має право встановлювати тривалість санкцій "за необхідності", але не зобов'язана це робити.
Навпаки, основним критерієм для перегляду санкцій повинна бути не дата їхнього закінчення, а значні зміни в ситуації. Це означає, що санкції мають залишатися в силі до повного досягнення своїх цілей. Крім того, офіційно затверджені Методичні рекомендації Ради ЄС стосовно запровадження обмежувальних заходів окреслюють два потенційні підходи до їх перегляду (див. параграф 34 рекомендацій).
Перший метод полягає у застосуванні санкцій з визначеним терміном дії. По завершенні цього терміну вони повинні бути подовжені рішенням Ради ЄС, яка повинна засвідчити, що цілі санкційного тиску залишаються недосягнутими.
Другий варіант передбачає санкції з можливістю перегляду, що означає відсутність фіксованого терміну їхньої дії. Цей механізм допускає скасування санкцій у разі, якщо Рада ЄС визначить, що мети їх запровадження були досягнуті.
Крім того, у цих Методичних рекомендаціях підкреслюється, що безстрокові санкції є пріоритетним методом. Щодо санкцій з обмеженим терміном дії, документ радить їх використовувати лише за наявності чіткого обґрунтування для встановленого терміну.
"Кінцева дата дії чи перегляду санкцій може бути встановлена з урахуванням наявних фактів або прогнозів, таких як дати запланованих виборів або мирних переговорів, що можуть змінити політичну ситуацію", - зазначається в документі, схваленому Радою ЄС.
На практиці ситуація виглядає зовсім інакше. Попри свої методичні рекомендації, Рада ЄС жодного разу не використовувала на практиці механізм безстрокових санкцій "до перегляду", завжди обираючи перший підхід - встановлення фіксованого терміну дії. Варто також зазначити, що тривалість санкцій часто визначається довільно, без відповідності до конкретних подій.
Хоча ці два методи мають значні відмінності.
За другою моделлю саме Орбан чи будь-який інший політик, який лобіює зняття санкцій з Росії, мав би доводити іншим лідерам країн ЄС, що Росія припинила бомбити українських дітей у їхніх ліжках, тож санкції має бути знято. І переконувати дуже ретельно, адже одного голосу проти було б достатньо, щоб дія санкцій продовжилася.
Замість цього тепер інші керівники повинні переконати Орбана, що ракети продовжують свій шлях, а українські міста щодня знищуються.
Тож чому санкції проти Росії базуються на слабшій моделі?
Очевидно, що причина має чисто політичний характер, оскільки всі необхідні юридичні механізми для зміни підходу та впровадження моделі "санкції діють до досягнення визначених цілей" вже зафіксовані в європейських документах.
Проте, якщо Європейський Союз не прагне змінити свою загальну стратегію, то, принаймні, термін перегляду санкцій слід значно продовжити. Але навіть цього не відбувається.
Чи знали ви, що перший пакет санкцій ЄС проти Росії у 2014 році було запроваджено терміном на 12 місяців? Але вже під час першого перегляду, через брак одностайності з цього приводу, ЄС скоротив цей період удвічі, до 6 місяців.
Тоді, у 2015-му, чимало європейських столиць мали ілюзії щодо того, що Росія може виправитися. Зараз, здавалося б, для всіх очевидно, що це не так - але піврічний період відтоді лишається незмінним.
Якщо ми розглядаємо продовження терміну дії санкцій як додатковий механізм для перегляду, тоді його варто збільшити з нинішніх 6 місяців до щонайменше 36-48 місяців. Це допоможе усунути ризик регулярного тиску з боку проросійських лобістів. У випадку, якщо Росія зупинить агресію та погодиться на виплату репарацій раніше, Європейська Рада не має жодних перешкод для проведення позачергового перегляду і дострокового скасування санкцій, не чекаючи закінчення вказаного терміну.
На жаль, для таких змін потрібне одноголосне рішення.
Ідеї щодо зміни поточного шестимісячного періоду періодично виникають. Проте, на жаль, вони не знаходять підтримки — ані в минулому, під час агресії на Сході, ані тепер.
Проте це не є підставою для того, щоб перестати підкреслювати очевидні речі.
Європейські партнери повинні визнати реальну небезпеку: чим довше ЄС затягує з посиленням санкційного режиму, тим довшим ставатиме список країн-членів, готових вести "дипломатію заручників" у питанні санкцій.
І тоді, щоб переконати їх продовжувати кожні шість місяців, потрібно буде працювати не з однією країною, а з кількома.
Тож Євросоюзу нема куди відкладати рішення захистити свій санкційний режим від шантажу та тиску.
Автори: Олена Галушка та Андрій Міхеєв.
Міжнародний центр українських досягнень
