Політична гра Трампа і Путіна: чому очікувати на мирне вирішення конфлікту найближчим часом не варто.
Дипломатичні перипетії та negotiations: Трамп, Путін і раціональні учасники.
Усі ми прагнемо миру. Проте те, що ми спостерігаємо в останні дні, не сприяє мирним переговорам — це заплутана дипломатична гра. Давайте спробуємо зрозуміти, чому це відбувається і що може бути далі.
Перш ніж заглибитися в тему, важливо усвідомити, що сучасна дипломатія, особливо в умовах нового популізму та цифрових комунікацій, не зводиться лише до таємних угод. Значну роль знову починають відігравати ритуали, жести та церемонії. Як і в добу Середньовіччя, форма висловлювань і дій іноді має таке ж велике значення, як і їх зміст. Сьогодні ми спостерігаємо відновлення важливості ритуалів у дипломатії. Не слід вважати, що вся серйозна політика відбувається за закритими дверима — публічні та кулуарні аспекти політичного життя тісно переплітаються.
Чи пам'ятаєте, як Дональд Трамп вірив, що зможе знайти спільну мову з Путіним? Він сподівався змусити Україну поступитися, а також перетворити Путіна на союзника в боротьбі з Китаєм... Але ця концепція зазнала повного провалу. Чому ж так сталося? Тому що Путін не бачить жодних підстав для переговорів з Трампом на його умовах або для участі в західних альянсах. Угода між ними сьогодні виглядає абсолютно неможливою.
Тому Трампу, хоч як би йому не хотілося легких перемог, доводиться повертатись до політики тиску: санкції, допомога Україні, дипломатичний пресинг. Іншого шляху, враховуючи ядерний статус РФ і небажання американців воювати, просто немає. Але дається йому це важко - він любить швидкі результати і хоче з цього зіскочити.
Тому весь цей "перемовний ритуал" останніх тижнів має три ключові мети з боку України та європейських союзників:
Головна причина відсутності реального прогресу - сам Путін. Для нього вихід з війни зараз - більш ризикований, ніж її продовження. Чому? Конверсія економіки - складно і дорого. Повернення сотень тисяч ветеранів - соціальна напруга. Невдоволення еліт, бо результати не варті втрати. Для перезапуску економіки потрібні гігантські зовнішні інвестиції, яких ніхто не дасть.
Тому нинішній стан (війна як спосіб контролю, утилізації маргіналів та збагачення еліт) для нього є більш зрозумілим станом гомеостазу. Хоч і веде ця рівновага до неминучого краху системи, як хронічний алкоголізм.
Справжні переговори розпочнуться лише в той момент, коли для Путіна ризики тривання війни стануть явно більшими, ніж ризики її припинення. Це може статися тільки завдяки:
"Танці з бубнами" навколо Трампа. До того моменту ми будемо спостерігати ці ритуали. Путін намагатиметься ізолювати Україну, ми з союзниками - ізолювати його. До речі, розмови, що Трамп "витяг Путіна з ізоляції" - повна маячня, подивіться на склад гостей параду в Москві.
Усі наші дипломатичні кроки зараз адресовані не стільки Путіну, скільки Трампу. Так, доводиться фокусувати увагу старого божевільного діда, доводити йому недоговороздатність Путіна. Це важка робота з рефлексивного управління двома специфічними людьми. Якщо з Путіним все ясно (розуміє лише тиск), то з Трампом доводиться, на жаль, лавірувати.
Отже, я майже на 100% впевнений, що найближчим часом не слід очікувати справжнього припинення вогню. Конфлікт, швидше за все, триватиме доти, поки російська армія та економіка не зазнають значного виснаження. Наша мета та мета наших партнерів полягає в тому, щоб продовжувати тиснути на обидві сторони: на Путіна, аби спонукати його до мирних переговорів, і на Трампа, щоб він сприяв тиску на Путіна.
Отже, зберігаємо спокій. Попереду ще безліч сцен цього дійства. Проте мета виправдовує всі ці події.
