Повторні вибори в Німеччині: нові виклики чи нові перспективи для України?
Не вірте, якщо хтось стверджує, що німецька політика є легко передбачуваною. Розпад парламентської коаліції в Німеччині став несподіванкою для багатьох. Європа тільки-но "оговталась" від виборів у США, як з’ясувалося, що Німеччина також стоїть на порозі нових виборів. Партії "світлофорної" коаліції не змогли дійти згоди щодо бюджету на 2025 рік, що призвело до виходу ХДС/ХСС з коаліції.
Попереду нас чекає голосування за вотум довіри уряду Шольца у грудні, а також дострокові вибори, заплановані на початок наступного року. Лідери партій Бундестагу вже оголосили попередню дату виборів - 23 лютого 2025 року. Хоча для України ці перевибори в Німеччині стали несподіванкою, їх результати можуть, дивлячись з іншого боку, принести позитивні новини.
З любов'ю до України в душі.
На посаду нового канцлера претендують одразу декілька кандидатів. Серед них лідер ХДС/ХСС Фрідріх Мерц. Колега Ангели Меркель, за час широкомасштабної війни він кардинально змінив своє бачення щодо України. Він двічі був у Києві від початку великої війни.
Вперше він відвідав Україну у травні 2022 року, після звільнення Київщини, і я мала честь супроводжувати його під час поїздки до Ірпіня. Після повернення до Німеччини Мерц став активним адвокатом прискорення європейської інтеграції України. Цікаво, що до цього ХДС/ХСС традиційно займали критичну позицію щодо цього питання. Таким чином, він істотно змінив свою позицію, фактично перевернувши погляди християнських демократів Німеччини на українську ситуацію на 180 градусів.
Також він часто критикував Шольца за нерішучість та підтримував поставки далекобійних ракет Таурус для України. Не так давно Фрідріх Мерц зробив жорстку заяву про те, що готовий в разі обрання канцлером висунути Путіну ультиматум про припинення бойових дій в Україні. Якщо цього не буде зроблено впродовж 24 годин, він обіцяє поставити Києву крилаті ракети Taurus та дозволить бити ними вглиб рф.
А що ж в партії Шольца? На днях вийшла заява соціал-демократів, які закликали діючого канцлера повторно не балотуватися як керівника СДП, а поступитися місцем своєму однопартійцю Пісторіусу. Це діючий міністр оборони Німеччини і водночас, один з найбільш популярних політиків не лише в СДП, а і в усій країні. Він дуже активний та справді проукраїнськи налаштований. Він тверезо оцінює російську загрозу для Європи та поставив задачу до 2029 року підготувати армію Німеччини до війни.
Сьогодні існує ймовірність, що якщо Пісторіус стане канцлером, це може призвести до нових шансів для військової співпраці між Україною та Німеччиною, а також до відкриття нових можливостей для надання допомоги, які раніше були заблоковані офісом Олафа Шольца.
Отже, незважаючи на тимчасові труднощі у стосунках з Німеччиною, існують вагомі сподівання, що після проведення виборів в цій країні на політичній арені з'являться більш активні та рішучі прихильники України.
Одночасно, для таких ситуацій існують і певні ризики, пов'язані зі зростанням впливу маргінальних, але активних прихильників Путіна в німецькій політичній сфері.
Німецькі приятелі президента Путіна.
Цьогорічні парламентські вибори матимуть свою унікальну рису. Німецьким демократичним політикам належить протистояти не лише ультраправим партіям нацистського спрямування, але й лівим популістам. Зазвичай на підготовку до таких викликів відводиться цілий рік, але через розпад коаліції цей процес став більш терміновим.
У вересні першим шоком для німецьких політиків стали результати виборів до парламентів двох східнонімецьких земель - Саксонії та Тюрінгії. Тоді вперше в історії післявоєнної Німеччини права екстремістська AfD перемогла на місцевих виборах, набравши більше третини голосів виборів. Третє місце посіла створена півроку тому ліва партія Блок Сари Вагенкнехт.
Спільною рисою як правих, так і лівих політичних сил у Німеччині є їхня проросійська позиція. Обидві партії виступають за припинення військової та фінансової підтримки України, а також відкрито підтримують всі наративи, що виходять з російської пропаганди.
Це є серйозною загрозою, бо обравшись до парламенту такі політики отримають важелі впливу на прийняття рішень. І хоча жодна з демократичних сил ніколи не сформує коаліцію з партіями по типу фашистською AfD, ризик збільшення присутності екстремістів та їх впливу на політичну повістку - це великий червоний прапор для всього німецького політикуму.
В Україні ми не можемо ігнорувати цю тенденцію та очевидну загрозу посилення антиукраїнських поглядів у німецькому суспільстві, адже головним вигодонабувачем цього стане наш противник - Російська Федерація.
Ліва сторона
Те, що є спільним для нацистських "правих" і популістів "лівих" у Німеччині, – це їхня пристрасть до Росії. Обидві політичні сили, зокрема Блок Сари Вагенкнехт та AfD, дотримуються проросійської риторики, а з моменту початку широкомасштабного вторгнення вони стали голосом російської пропаганди. І, до речі, саме ці політики постійно стають об'єктами цитування в російських медіа.
Ці політичні сили намагаються представити інтереси Росії як німецькі. Ультраправа партія AfD планує провести референдум про вихід Німеччини з Європейського Союзу, якщо здобуде перемогу на місцевих виборах у 2024 році. Але цікаво, якими ж є вигоди для Німеччини в такій ситуації і як це може покращити життя звичайних німців? Лідер ультраправих у Тюрінгії Бьорн Хеке продемонстрував свою прихильність до Росії не лише словами, а й діями, з'явившись на виборчій дільниці на "Ниві" та відкрито підтримавши російське виробництво. Проте, AfD має занадто неоднозначну репутацію, щоб інші партії розглядали можливість об'єднання з ними в будь-яку коаліцію.
Новою фігурою в російській пропаганді стала Блок Сари Вагенкнехт. Вагенкнехт, яка вже багато років активно займається політикою в Німеччині, зробила кар'єру в посткомуністичній Лівій партії. У 2024 році вона заснувала власну політичну силу, яка здобула вагомі результати на місцевих виборах та отримала представництво в кількох федеральних землях.
Вагенкнехт не перший рік веде захист інтересів росії на території Німеччини. Наприклад, ще у 2017 політикиня закликала розпустити НАТО й укласти нову угоду про безпеку, яка зв'язувала б Німеччину і Росію. Тобто, фактично дозволити путіну зайти у Європу без бою. Особливо яскраво такі заяви виглядають зараз, під час російської агресії в Європі.
Сара Вагенкнехт висловилася проти антиросійських санкцій і закликала канцлера до особистих мирних переговорів з Путіним. Нещодавно вона також запропонувала виключити фінансування постачання зброї Україні з федерального бюджету на 2025 рік. У своїх заявах Вагенкнехт попереджає країни НАТО про можливість ядерної війни, якщо підтримка України буде посилена, і пропонує свої "мирні плани", які, на її думку, повинні ґрунтуватися на "компромісах" та територіальних поступках з боку Києва.
Щоб запобігти зростанню впливу проросійських партій у німецькому парламенті, демократичним силам необхідно вжити рішучих заходів вже сьогодні.
Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.
Вплив на Європу через вибори - це давня стратегія росії, яку вона реалізує вже не перше десятиліття. росія вже має успішний кейс на рівні Євросоюзу - це уряд Угорщини та Словаччини.
Однак важливо усвідомлювати, що основна мета Росії на сьогоднішній день полягає в розширенні свого впливу в значних країнах Європейського Союзу, зокрема у Франції та Німеччині. У Франції політичний блок Марі Ле Пен не зумів отримати підтримку на парламентських виборах, головним чином через об'єднання демократичних сил і вдало підібрані кандидатури в округах.
Ключовим є те, щоб демократичні сили Німеччини взяли до уваги цей досвід при обранні кандидатів для майбутніх виборів. Також важливо, щоб внутрішня конкуренція в межах демократичного табору не дозволила партіям, які руйнують Німеччину та Європу зсередини, потрапити до Бундестагу.
