Перезавантаження арсеналів Європейського Союзу: звідки знайти сотні мільярдів євро?
На переозброєння Європи буде виділено близько 800 мільярдів євро, заявили представники країн-членів ЄС за підсумками екстреного саміту, що відбувся у Брюсселі 6 березня. Про те, як воно фінансуватиметься, обіцяла незабаром детально розповісти очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн (Ursula von der Leyen).
Поки складається враження, що більша частина пакета - 650 мільярдів євро - має бути отримана за рахунок нових боргів окремих держав-членів ЄС, а не за рахунок спільних запозичень європейців. 150 мільярдів, що залишаються, - за рахунок кредитів, забезпечених бюджетом ЄС. Це вже ближче до механізму євробондів, тобто спільних боргів.
Лідер консервативного блоку ХДС/ХСС Фрідріх Мерц (Friedrich Merz), який, найімовірніше, стане наступним канцлером Німеччини, тривалий час був противником нових боргів. Тепер він виступає за те, щоби дозволити брати необмежені кредити для модернізації армії. "Чого б це не вартувало", - нещодавно заявив щодо цього Мерц.
Щоб інші держави Євросоюзу могли вжити аналогічних заходів, Урсула фон дер Ляйєн планує скористатися одним із аспектів Пакту про стабільність і зростання, який є основою спільної фінансової стратегії країн єврозони. Це положення дозволяє в особливих ситуаціях тимчасово відступати від звичних бюджетних обмежень. "Це дозволить країнам значно збільшити витрати на оборону", - підкреслила фон дер Ляйєн під час своїх виступів на Мюнхенській конференції з безпеки у лютому.
Вказана норма допомагає поєднати нові видатки з вимогами Пакту, зазначає Юрґен Маттес (Jürgen Matthes), експерт з міжнародної економічної політики та фінансових ринків у кельнському Інституті німецької економіки (IW).
Пакт про стабільність і зростання встановлює конкретні обмеження на рівень державного боргу (60% від ВВП) та бюджетного дефіциту (3% від ВВП) для двадцяти країн єврозони. Проте багато з цих держав, які використовують євро як спільну валюту, вже мають боргові зобов'язання, що перевищують ці показники. Схоже, що в разі подальшого зростання їхнього боргу найближчим часом, Брюссель може не вжити жодних заходів і не накладати штрафи, як це відбувалося раніше.
У рамках європейського законодавства це дає владі країн-членів більшу свободу дій. Чи переконає така політика фінансові ринки, які приділяють особливу увагу кредитоспроможності позичальників, - інше питання. Здатність держав виплачувати борги виражається у кредитних рейтингах, які їм присвоюють спеціалізовані міжнародні агентства. Низький рейтинг робить обслуговування позик дорожчим.
Наразі у єврозоні найнижчі відсоткові ставки по держоблігаціях - у Німеччини. Різниця зі ставками облігацій, випущених іншими емітентами, називається спредом. Наприклад, Італії при запозиченнях на міжнародному фінансовому ринку доводиться платити премію за ризик у розмірі 1,2 відсоткового пункту порівняно з ФРН. На початок боргової кризи в єврозоні у 2010 році цей спред був нижчим, але незабаром підскочив майже до п'яти відсоткових пунктів. Для Португалії та Греції цей показник піднімався ще вище.
Чим вищі відсоткові ставки за кредитами, тим менше у держави фінансової гнучкості для вирішення інших важливих питань, таких як інвестиції, освіта чи пенсійне забезпечення. Це створює відцентрові тенденції, які під час боргової кризи загрожували існуванню Європейського валютного союзу. Як зазначає Юрґен Маттес з IW, "поки що невідомо", як нові запозичення, що плануються для фінансування багатомільярдних витрат на оборону, вплинуть на спреди.
Ризик, безперечно, існує. Тому Маттес посилається на фінансовий інструмент періоду боргової кризи - Європейський стабілізаційний механізм (ESM). Він був створений у 2012 році і є стабілізаційним фондом у розмірі 500 мільярдів євро, метою якого є забезпечення безпеки та швидкого доступу до програм фінансової допомоги країнам-членам єврозони, які опинилися в складному фінансовому становищі.
Маттес також трактує ESM як "запасний план" на майбутнє. "Отже, вільні ресурси фонду не повинні витрачатися на оборонні витрати", наголошує експерт, підкреслюючи, що це не є основною метою ESM.
Великі витрати та високі ризики ставлять під сумнів, чи не настав час для спільних запозичень серед європейських країн. Основна ідея полягає в тому, що спільне отримання кредитів дозволить країнам отримати вигідніші умови, ніж якщо б вони зверталися за фінансуванням окремо. Таким чином, держави-члени ЄС з низьким кредитним рейтингом зможуть скористатися фінансовою стабільністю своїх більш заможних сусідів, які, в свою чергу, будуть нести відповідальність за спільні зобов’язання у разі необхідності.
Питання спільних єврооблігацій уже багато років розділяє Євросоюз. Розкол проходить між північними та південними країнами. Перші, у тому числі Німеччина, Австрія, Нідерланди та Фінляндія, звинувачують других - Францію, Італію, Іспанію, Португалію, Грецію та інших - у відсутності фінансової та бюджетної дисципліни і відмовляються брати на себе відповідальність за їхні борги.
Законодавство ЄС також забороняє одній країні відповідати за боргами іншої. Про це йдеться у статті 125 Договору про функціонування Євросоюзу (TFEU). Тому для того, щоб мати можливість використовувати єврооблігації для фінансування нових військових видатків, необхідно внести зміни до основних договорів ЄС. Цей процес не лише розтягнеться на тривалий час, а й вимагатиме одностайної підтримки країн-членів. Нині її реалістичність дуже сумнівна.
У Європейському Союзі вже існують спільні зобов'язання у вигляді боргів.
Проте вже зараз існують перевірені форми спільних запозичень, хоч і з обмеженою відповідальністю. До прикладу, 750-мільярдний пакет заходів щодо стимулювання економіки, який Брюссель схвалив під час пандемії коронавірусу. Тоді, у 2021 році, Євросоюз уперше як спільнота взяв на себе боргові зобов'язання. Відповідальність по них окремих країн обмежена їхньою часткою у бюджеті ЄС. Для Німеччини це приблизно чверть від загальної суми.
Згаданий раніше Європейський механізм стабілізації та його попередник, Європейський фонд фінансової стабільності (EFSF), також представляли собою різновиди колективного боргу.
"Те, чи буде необхідним спільний борг, ще доведеться з'ясувати", - вважає Юрґен Маттес з IW.
Клеменс Фюст, керівник мюнхенського Інституту економічних досліджень (ifo), висловив протилежну думку, зазначивши, що фінансування витрат на оборону через спільні борги є "малоймовірним". На його думку, цей механізм не є доречним, оскільки видатки на оборону є національними, і спершу необхідно створити концепцію оборонної політики ЄС, що, за його словами, потрібно робити терміново. Фюст поділився цими міркуваннями у письмовій відповіді на запит DW.
Єнс Бойзен-Гоґрефе, заступник керівника економічного відділу Інституту світової економіки в Кілі (IfW), вважає, що спільний борг може бути "раціональним" рішенням, якщо його витрати будуть направлені на фінансування колективних військових зусиль. Проте, він зазначив, що "не всі країни ЄС" мають ясність щодо того, чи дійсно вони "займатимуться спільними оборонними завданнями або коли це відбудеться".
Бойзен-Гоґрефе вважає, що доцільно створити таку структуру, до якої могли б приєднатися країни поза межами ЄС, наприклад, Великобританія чи Норвегія. На його думку, ухвалення рішень не повинно базуватися на принципі консенсусу, адже це дозволяє таким державам, як Угорщина, блокувати всі ініціативи своїм вето. Експерт також підкреслює, що Європейський інвестиційний банк (EIB), статутний капітал якого формується з внесків країн-членів ЄС, міг би зайняти "важливу позицію" у фінансуванні оборонних проектів.
Наразі залишається незрозумілим, яким чином європейські країни планують залучати значні фінансові ресурси для оновлення своїх збройних сил. Також неясно, чи змінить Фрідріх Мерц свою рішучу позицію проти концепції колективного боргу. "Я зроблю все можливе, щоб не допустити входження Євросоюзу в таку боргову спіраль", - заявляв він у вересні 2024 року, коментуючи питання єврооблігацій. На запит DW щодо цієї теми Мерц не надав жодної відповіді.
