Павло Паліса, віце-глава Офісу Президента.
Перемога означає момент, коли Росія втрачає здатність завдавати шкоди нашим співвітчизникам і контролювати наше майбутнє.
24 лютого минає чотири роки від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну - війни, яка змінила країну, Європу та світовий безпековий порядок. За цей час Україна вистояла, зберегла державність, зміцнила міжнародну коаліцію підтримки та продовжує боротьбу за відновлення територіальної цілісності й справедливий мир.
В інтерв'ю заступник керівника Офісу президента Павло Паліса наголошує: попри масовані атаки й адаптацію противника, Росія не має прориву, який би змінив конфігурацію війни. Серед ключових відповідей України - стійкість суспільства і війська, технологізація армії, розвиток власного ОПК та посилення партнерств.
У 2026 році Укрінформ провів бесіду із заступником керівника Офісу президента, обговорюючи виклики на фронті, необхідні трансформації в армійських структурах, санкції проти Росії, а також роль Білорусі в контексті російсько-українського конфлікту.
ВОРОГ НЕ МАЄ ПРОРИВУ НА ПОЛІ БОЮ, ЩО ЗМІНИВ БИ КОНФІГУРАЦІЮ ВІЙНИ
Шановний Павле, я б хотів запропонувати розпочати нашу бесіду з аналізу подій, що відбулися напередодні 24 лютого. Вже минуло чотири роки, як Україна бореться з російською агресією після початку масштабного вторгнення. Для нашої країни було надзвичайно важливо сформувати Збройні сили, здатні завдяки передовим технологіям не лише стримувати, а й перемагати супротивника. Як ви вважаєте, які п'ять найзначніших рішень військового командування можна виділити за цей період?
- Якщо чесно, я б не зводив усе до "п'яти рішень". Це протистояння - не про рішення і не про одну дату. Це складний, часто болючий процес постійного пошуку відповідей на виклики, до яких у сучасній війні неможливо бути повністю готовим. Ми вистояли та продовжуємо боротьбу. Тому я б говорив не про "п'ять рішень", а про кілька ключових відповідей на виклики війни.
Перше - це стійкість суспільства. Ворог розраховував на швидкий надлом. Але українці - і військові, і цивільні - продемонстрували здатність тримати довгу дистанцію. Чотири роки повномасштабної війни - це безпрецедентний виклик для будь-якої держави. Але українські військові не лише тримаються - вони адаптуються, вчаться, змінюють тактику, зберігають ініціативу. Це не можна виміряти одним рішенням, але це стратегічна відповідь на агресію.
Другим ключовим аспектом є технологічна еволюція війни. Україна швидко впровадила безпілотники, цифрові платформи управління та елементи штучного інтелекту в бойові дії. Дрони перетворилися з додаткового інструменту на невід’ємну частину системи. Це суттєво змінило співвідношення сил на фронті, дозволивши зменшити чисельну перевагу супротивника.
Третім аспектом є здатність нашого оборонно-промислового комплексу вистояти та збільшити виробництво в умовах війни. Незважаючи на атаки на підприємства, енергетичну інфраструктуру та логістичні ланцюги, ми не лише зберегли наші можливості, але й розширили їх. На кінець 2025 року Україна самостійно забезпечує близько половини потреб фронту в ключових напрямках. Це кардинальна зміна: ми перестаємо бути лише споживачами допомоги і стаємо виробниками сучасної зброї.
Четверте - це створення надійної міжнародної коаліції, що підтримує нас. І в цьому, без перебільшення, величезна заслуга Президента України та всього дипломатичного апарату. На початку 2022 року ніхто не міг стверджувати, що допомога буде постійною і систематичною. Тепер ми маємо формат, де підтримка є не випадковою, а організованою: постачання зброї, фінансова допомога, політика санкцій.
Унікальне сполучення міжнародної підтримки, внутрішнього виробництва, інноваційних технологій та стійкості населення стало тією відповіддю України на загрозу повномасштабної агресії.
