Павел Казарин: Какие мечты у Дональда Трампа? -- Блоги | OBOZ.UA
Соединенные Штаты приостанавливают поставки ракет для Украины.
Речь идет о программе американской помощи, в рамках которой Вашингтон закупал оружие и боеприпасы для Киева на военных заводах. При администрации Байдена на эту инициативу было выделено 33 миллиарда долларов. Поскольку производство оружия занимает определенное время, первые поставки должны были быть осуществлены еще во время президентства Дональда Трампа, отмечает Павел Казарин для slawa.tv.
Конечно, вот уникальный вариант вашего текста: "Следующий текст представлен на языке оригинала."
У загальному обсязі зброї, не поставленої Україні, найціннішою є партія з 30 ракет PAC-3 для Patriot (єдине, що здатне збивати російські балістичні ракети), 252 реактивні снаряди GMLRS для систем Himars (більш далекобійні ракети ATACMS для цієї ж системи в України вже давно закінчилися) та 92 ракети AIM-7 (адаптовані для систем ППО "Бук"). Замінити перші дві позиції нема чим -- а це означає, що український тил стане вразливішим, а російський -- захищенішим.
У загальному списку недоотриманого є також 155-мм снаряди, системи Stinger і протитанкові гранатомети -- але все це не має для України тієї стратегічної ваги, як ракети. Тепер усе згадане озброєння (загальною вартістю до пів мільярда доларів) буде виготовлено, але поїде не в Україну, а на американські військові склади.
Згідно з інформацією ЗМІ, теперішня переадресація військової допомоги не є ініціативою виключно Дональда Трампа, а більше пов'язана з міністром оборони США Пітом Гегсетом та його командою. В особливості згадується Елбрідж Колбі, заступник міністра оборони у політичних питаннях. Гегсет вже раніше самостійно призупиняв постачання зброї Україні наприкінці січня, але пізніше ситуація повернулася до попереднього стану.
Звичайно, можна сподіватися, що цього разу ситуація розвиватиметься за знайомим сценарієм. Проте, з іншого боку, непередбачуваність сучасної американської влади є такою, що випадкове рішення може стати постійним. Особливо з огляду на те, що з виділених 33 мільярдів доларів замовлення на 10 з них досі не надійшли на виробництва.
Є одна суттєва деталь. Нині численні медіа повідомляють, що рішення про призупинення постачання зброї Україні не було узгоджене з основними політичними фігурами в адміністрації президента США та Республіканській партії. Ініціатива провести зустріч між президентами України та США нібито має на меті врегулювання ситуації. Однак усе це вказує на те, що кадрові рішення американського президента призвели до призначення людей без належного досвіду в ключові відомства та Раду національної безпеки, які можуть здійснювати дії без достатньої координації, що може мати далекосяжні наслідки.
У цей час Дональд Трамп активно підтримує існування цього стратегічного хаосу. Найвпливовіша країна світу не здатна чітко окреслити свої політичні пріоритети. Хто є її союзниками, а хто - супротивниками? Які плани має вона стосовно співпраці з торговими партнерами? Яким країнам можна сподіватися на її підтримку, а які залишаться без захисту?
Всі події, пов’язані з постачанням зброї, є лише відображенням невизначеності, що виникла через позицію американського президента стосовно російсько-української війни. Дональд Трамп спочатку обіцяв організувати переговори між Києвом і Москвою. Проте, коли стало ясно, що Москва не має наміру відмовитися від своїх вимог щодо капітуляції України, він почав натякати на можливі санкції та встановлювати дедлайни. Однак з часом сам почав змінювати терміни ультиматумів, що призвело до фактичної паузи в процесі переговорів.
Малоймовірно, що його команда усвідомлює, який варіант розвитку подій Трамп вважає для себе найбільш вигідним. Він продовжує жити у світі, створеному його уявою, де здатен укладати угоди з будь-яким авторитарним лідером. Його віра у власні здібності до переговорів настільки сильна, що він переконаний у можливості досягнення будь-яких цілей. Проте реальність не є такою, як під час виборчих перегонів, і за спроби її ігнорувати доводиться платити високу ціну.
Дональду Трампу варто усвідомити, що усі його спроби налагодити стосунки з диктаторами приречені на провал. Диктатори управляють своїми країнами роками, тоді як у Трампа залишилося всього 3,5 року, після чого він повинен покинути свій пост. Немає жодного сенсу для авторитарних режимів домовлятися з Вашингтоном про довготривалі угоди, адже наступник Трампа може бути радикально відмінним від нього, так само як Трамп відрізнявся від Джо Байдена.
Дональд Трамп може відчувати заздрість до авторитарних лідерів і навіть прагнути до їхньої манери. Його поведінка нагадує типового персонажа, захопленого "поганими хлопцями". Проте, він ніколи не стане членом їхнього клубу. Адже диктатори володіють безмежною владою, тоді як у Трампа вона значно обмежена. Можливо, саме ця різниця і викликає у ньому заздрість — він прагне бути схожим на них, але не може. А вони добре це розуміють.
Багато людей вважають, що рано чи пізно Дональд Трамп зрозуміє марність своїх спроб очарувати Путіна і вирішить вжити заходів. Проте навіть у такому випадку максимум, що можуть зробити США, це повернутися до стратегії Джо Байдена: постачати озброєння Україні, надавати їй фінансову підтримку та ізолювати Росію. Трамп не має жодних додаткових механізмів впливу на Кремль. Навіть якщо він усвідомить помилковість своїх сподівань на налагодження відносин з Москвою, світ просто повернеться до ситуації, що існувала в листопаді 2024 року.
Це ще й за умови, що президент США зможе позбутися своїх ілюзій. Важливо усвідомлювати, що ніхто не може гарантувати позитивний результат. Зрештою, Дональду Трампу вже 79 років. У такому віці зміни відбуваються повільно, або й зовсім не відбуваються. Він став заручником власного его та самооцінки, а будь-яке переосмислення зазвичай є наслідком кризи або психологічного зламу, коли людина стикається з наслідками своїх помилок. Для багатьох людей утримуватися за ілюзії набагато простіше, ніж змінювати власну поведінку.
Просто тоді за його помилки доведеться платити іншим.
