Останній гетьман України: факти та вигадки про Павла Скоропадського - Як це відбувалося | Експрес онлайн

Коли мова йде про боротьбу за свободу на початку XX століття, постать Павла Скоропадського неможливо не згадати. Сьогодні, 26 квітня, ми відзначаємо 80-ту річницю з дня його смерті.

Навколо цієї особи історики досі ведуть палкі дискусії. Дехто вважає його зрадником, наводячи свої доводи, інші ж вбачають в ньому патріота, спираючись на конкретні факти.

Який міф про цю особистість є найбільш поширеним?

— Найбільш поширене непорозуміння полягає в тому, що він нібито був маріонеткою німців, — зазначає Петро Кралюк, доктор філософських наук і професор, в інтерв'ю "Експресу". — Хоча він і належав до німецької культурної сфери (Скоропадський народився в Німеччині й досконало володів їхньою мовою та культурою), під час Першої світової війни він брав участь у боротьбі проти німців. У гетьмана не було особливих почуттів щодо них.

Часто можна почути, що Скоропадський запросив німецькі війська в Україну, які, в свою чергу, допомогли йому зайняти пост гетьмана, — зазначає Людмила Бевз, заступниця директора Музею гетьманства. — Проте насправді іноземні сили прибули до нашої країни в рамках так званого хлібного договору, укладеного Центральною Радою з Німеччиною та Австро-Угорщиною. Це сталося в лютому 1918 року, тоді як Скоропадський став керівником Української держави лише у квітні.

Які, на вашу думку, основні досягнення Скоропадського?

Certainly! Here’s a unique version of the text you provided: Certainly! Here’s a unique rendition of the text: ● П. Кралюк: If you have a specific context or additional content you'd like transformed, please let me know!

-- За ті сім з половиню місяців (29 квітня -- 14 грудня 1918 року), що Скоропадський перебував при владі, йому вдалося дещо стабілізувати ситуацію на теренах України. Не скажу, що держава особливо розвивалася, бо все-таки зрозуміло, що післявоєнні умови були далеко не найкращими. Але, тим не менше, Україна мала дуже й дуже респектабельний вигляд. Тобто були створені можливості для її подальшого розвитку, в тому числі й економічного (гетьманом було видано понад 500 законодавчих актів, розроблена реформа судової системи, земського самоврядування, створено систему нагород Української держави. -- Авт.).

Наступна заслуга -- у Скоропадського було розуміння, що Крим має бути українським. І саме за часів його керівництва півострів став частиною України. Так, можливо, він не був настільки інтегрований, але, тим не менше, це сталося. Гетьман вважав, що Україна без Криму не зможе повноцінно бути представлена в Чорноморському регіоні. І оці його міркування цілком справедливі.

В епоху Скоропадського було засновано два університети та більше ста гімназій. У навчальних закладах почали впроваджувати курси з українознавства, а також викладали рідну мову. Це свідчило про реальні зусилля в напрямку українізації.

Гетьман, вочевидь, також заснував академію науки?

Л. Бевз:

Отже, він також виступив на підтримку створення національних архіву, бібліотеки (теперішня назва — бібліотека Вернадського), театру, симфонічного оркестру, історичного музею та інших культурних інституцій. Додатково, державні органи, включаючи чиновників, почали переходити на українську мову. Ця освітня та культурна політика в майбутньому дала позитивні результати.

-- А в чому виявилась його головна помилка?

Л. Бевз:

-- 14 листопада 1918 року гетьман видав грамоту, де йшлося про федерацію Української держави з небільшовицькою Росією. Шукаючи союзників у боротьбі з більшовиками, в яких він вбачав найстрашнішого ворога, гетьман розвернувся у бік білогвардійського руху. А це була, мабуть, усе-таки помилка, через яку багато хто відвернувся від нього.

Certainly! Here’s a unique version of the text you provided: Certainly! Here’s a unique rendition of the text: ● П. Кралюк: If you have a specific context or additional content you'd like transformed, please let me know!

Я не намагаюся ідеалізувати Скоропадського. Так, він також допускав ряд помилок. На мою думку, йому слід було більше покладатися на українські сили та внутрішні ресурси. Звичайно, ситуація була складною, проте варто було знайти спільну мову з представниками українського руху. Цю думку, до речі, також висловлювали німці, звертаючись до гетьмана. На жаль, Скоропадський, на мій погляд, проявляв певну короткозорість у цьому питанні.

Внаслідок подій спалахнуло повстання, яке організувала Директорія під керівництвом Винниченка та Петлюри. У результаті цього Скоропадський був змушений залишити країну та виїхати до Німеччини. (Йому вдалося виїхати непомітно, сховавшись в одному з вагонів, де перевозили поранених, замотавшись у бинти з ніг до голови. -- Авт.). Навіть у часи, коли до влади прийшов Гітлер і нацистський режим, він вирішив залишитися в Німеччині, сподіваючись знайти способи підтримувати українську справу.

Чи дійсно він взяв участь у спробах врятувати Степана Бандеру?

Скоропадський підтримував зв'язки як з Бандерою, так і з Мельником, спілкуючись із високопосадовцями Третього рейху. Хоча він безпосередньо не контактував з Гітлером, у нього було коло осіб, з якими він взаємодіяв і міг на них впливати. Важливо зазначити, що гетьман доклав значних зусиль для звільнення Андрія Мельника та Степана Бандери з концтабору "Заксенгаузен".

Яким чином загинув Павло Скоропадський?

Л. Бевз:

Під час переїзду з Берліна до Оберсдорфа, де мешкала його родина, американська авіація завдала удару по залізничній станції, внаслідок чого гетьман і його донька отримали поранення. Через десять днів, 26 квітня 1945 року, він помер у лікарні. Обряд похорону провів греко-католицький священник, який покрив гетьмана вишитим рушником. Це була єдина річ з України, що вдалося зберегти.