Ось які помилки допускають батьки, через які їхні діти уникають спілкування: 9 найпоширеніших помилок.
Використання почуття провини як інструмента впливу.
Вислови типу "я тут ненадовго", "ти нечасто навідуєшся" або "всім іншим дітям краще" виглядають як спроба залучити увагу, проте насправді діють зовсім інакше. Вони викликають у дорослих дітей не співчуття, а емоційну виснаженість і прагнення відсторонитися.
Вина не сприяє розвитку близьких зв'язків, а навпаки, формує відчуття обов'язку, якого прагнуть уникнути. У перспективі це може призвести до охолодження стосунків через вживання подібних висловлювань.
Батьки можуть вважати, що їхні поради виглядають як підтримка, коли вони починають висловлювання словами "Тобі слід..." або "Чому б не спробувати...". Проте для їхніх дорослих дітей такі фрази часто сприймаються як критика та натяк на те, що батьки все ще не сприймають їх як самостійних особистостей.
Подібні рекомендації можуть ускладнити спілкування, внаслідок чого діти вважають за краще менше ділитися своїм життям. Перехід від ролі наставника до активного слухача є важливим аспектом для підтримання емоційної близькості.
Батьки часто не усвідомлюють, як несвідомо переходять у режим контролю: вони регулярно нагадують про повсякденні справи, запитують про розклад і ставлять оцінювальні питання. Дорослі діти сприймають таку увагу як знак того, що їх не сприймають як незалежних особистостей.
Вони починають дистанціюватися від спілкування, аби зберегти свої особисті кордони. Не варто завжди залишатися жорстким наставником; навчіться цінувати своїх дітей.
Ностальгія має здатність об'єднувати людей, але лише в тому випадку, якщо вона не стає основою всього спілкування. Коли батьки постійно згадують минулі події, вони мимоволі сигналізують про те, що не помічають, як їхні діти виросли і змінилися.
Тоді будь-яка розмова перетворюється на пригадування, а не на створення нових спільних моментів. Діти віддаляються, бо хочуть бути почутими у своїх теперішніх реаліях.
Навіть найбільш безневинні порівняння можуть швидко зруйнувати довіру. Вислови на кшталт "донька моєї знайомої так чинить" чи "онук сусідів так активно допомагає" сприймаються як натяк на те, що "ти не достатньо хороший". Це може завдати болю дорослим дітям і призвести до їхньої ізоляції.
Порівняння знижує вартість їхніх зусиль і способів вираження любові. Подібна поведінка лише створює більшу відстань.
Коли батьки постійно згадують про свої минулі помилки — будь то в фінансах, домашніх справах чи особистому житті — діти швидко відчувають втомленість. Вони закриваються, оскільки не бажають знову слухати про старі невдачі. Спілкування стає поверхневим, а рівень довіри падає. Навіть найкращі наміри можуть загубитися за відчуттям контролю.
Коли ваша дитина переходить у доросле життя, важливо адаптувати спосіб спілкування з нею (фото: Getty Images).
Коли батьки сподіваються, що їхні повнолітні діти стануть для них вирішенням самотності або основним джерелом щастя, це накладає надмірний тягар. Діти починають відчувати, що несуть відповідальність за емоційний стан і добробут батьків, що може бути виснажливим і викликає страх.
Подібні стосунки не створюють можливостей для відчуття легкості. Найефективніший спосіб підтримувати зв'язок – це мати власну активність, а не покладатися лише на дітей.
Аналізуючи частоту відвідувань та емоційний дискомфорт, викликаний тим, що діти проводять більше часу з однолітками, можна помітити виникнення напруження. Молодші дорослі намагаються уникати обставин, коли їм потрібно виправдовувати свій розклад.
Коли конкуренція залишить нас, настане час для більшої щирості. Зустрічі перетворяться на справжнє бажання, а не на примус.
Батьки нерідко піднімають питання, яких діти просять уникати, такі як вага, політика, стосунки чи стиль життя. Кожен раз, коли ці теми стають предметом розмови, діти втрачають бажання ділитися своїми думками та почуттями.
З часом вони перестають ділитися навіть важливими новинами, щоб уникати неприємностей. Повага до кордонів це один з найсильніших проявів любові у дорослих стосунках.
