Онур зазнав поразки в апеляційному процесі щодо траси М-05: причини, чому суд підтримав позицію держави.

Турецька фірма отримала перемогу в тендері та розпочала роботи з ремонту дороги, виконуючи частину зобов'язань, але фінансування так і не надійшло. Суд першої інстанції ухвалив рішення на користь компанії, зобов'язавши державу виплатити понад мільярд гривень. Проте апеляційний суд скасував це рішення. Так, історія, яка почалася як інфраструктурний проект, перетворилася на політичний та економічний конфлікт у межах українського дорожнього сектору.

На початку 2020 року ситуація виглядала досить спрощеною. Турецька компанія Onur Taahhut Tasimacilik Insaat Ticaret Ve Sanayi A.Ş., яка вже кілька років працює на українських дорогах, виграла тендер на проведення капітального ремонту певних ділянок траси М-05 Київ -- Одеса. Укравтодор уклав з нею контракт на суму 65 мільйонів євро, при цьому не застосовувалася система "Прозорро", оскільки кошти були кредитними і надходили від Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) та Європейського інвестиційного банку.

Проте, замість того щоб плавно реалізувати проєкт, ситуація перетворилася на тривалі судові розгляди, публічні витоки компрометуючої інформації та, в кінцевому підсумку, політичні суперечки між учасниками, які контролюють мільярдні фінансові потоки в галузі дорожнього будівництва.

Виграний тендер і зупинене фінансування

"Onur" здобув перемогу з пропозицією у 65 мільйонів євро, що всього на 140 тисяч євро менше, ніж у найближчого суперника. Хоча виграш і був незначним, його вистачило для успіху. Однак виникла інша проблема: через кілька місяців ЄБРР висловив підозри щодо можливого фальшування тендерної документації. Зокрема, було заявлено, що після подачі заявки турецька компанія нібито замінила одну зі сторінок з ціною, що дозволило їм зайняти перше місце.

У листопаді 2020 року Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) разом з Європейським інвестиційним банком (ЄІБ) прийняли рішення припинити фінансування контракту, внаслідок чого проєкт був зупинений. Проте компанія "Onur" встигла реалізувати частину робіт на суму близько 11 мільйонів євро і звернулася до суду. Спочатку позов був поданий проти "Укравтодору", а після закриття цієї організації - уже проти Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, яке стало правонаступником її функцій.

Суд першої інстанції: перемога у справі.

У червні 2024 року Господарський суд Києва підтримав позицію турецької компанії. У своєму рішенні суддя Оксана Марченко зазначила, що брак фінансування не може служити виправданням для неналежного виконання державних зобов'язань. Держава повинна була перерахувати 1,09 мільярда гривень, що включало 21,25 мільйона євро основного боргу, 172,45 мільйона гривень ПДВ та понад 1 мільйон гривень судового збору.

Суд, здається, керувався формальною логікою: якщо роботи завершено і це підтверджено, то необхідно здійснити оплату, навіть якщо в бюджеті на це коштів не закладено. Для компанії "Онур" це стало значущим юридичним прецедентом, оскільки раніше вона вже отримала понад 347 мільйонів гривень за рішенням суду у 2021 році.

Оскарження: абсолютно інші обставини

У березні 2025 року Північний апеляційний господарський суд анулював рішення суду першої інстанції. Судді колегії визнали, що компанія "Onur" не змогла надати достатні докази, які б підтверджували заявлену суму позову. Зокрема, було вказано на відсутність обґрунтованих підстав для виплати ПДВ та основного боргу, враховуючи, що контракт фактично був призупинений ще в 2020 році.

Турецька компанія зазнала відмови у задоволенні свого позову, і тепер їй доведеться виплатити державі понад півтора мільйона гривень на покриття судових витрат.

За кулісами: протистояння картелів та довіра Зеленського

Під поверхнею цієї розповіді приховані не тільки документи та акти виконаних робіт, а й глибокий внутрішній конфлікт у дорожньому картелі, який протягом багатьох років розділяє ринок державних замовлень.

Журналісти проєкту "Наші гроші" повідомляють, що Олександр Кубраков, який на той момент очолював "Укравтодор", відіграв важливу роль у викритті скандалу, пов'язаного з підробкою тендерних пропозицій. За інформацією з надійних джерел, він особисто звернувся до Європейського банку реконструкції та розвитку, визнавши наявність проблеми, а також звільнив чотирьох співробітників, причетних до тендеру, і надав цю інформацію засобам масової інформації.

Цей крок, за логікою джерел, мав послабити позиції "Онура", який тоді наблизився до Володимира Зеленського через родину Четенджевізів. Турецька компанія перетворилася на "вухо президента" в Укравтодорі, що не влаштовувало інших гравців картелю, зокрема "Автомагістраль-Південь" -- компанію, яка у 2020-2021 роках отримувала понад 25% усіх дорожніх підрядів в країні.

Хто ж отримав перемогу?

Після ухвалення апеляційного рішення компанія "Onur" опинилася в складному становищі. Вона втратила фінансову підтримку, а судове рішення було скасовано, що призвело до репутаційних втрат в Україні. Не останню роль у цьому зіграла політична токсичність — журналістські розслідування вказували на можливі неформальні зв'язки компанії з представниками влади, зокрема, існували підозри, що її співробітники відвідували готелі разом із президентом.

Для Держвідновлення -- це тактична перемога: 1,09 млрд грн залишаються в бюджеті, а прецедент сплати за скасованими контрактами не створено.

Але чи насправді країна отримала вигоду?

Питання без відповіді. Якщо компанія виконала частину робіт, чи мала вона право на оплату, навіть без фінансування? Якщо суд вважав доводи турків слабкими, чому інша інстанція дійшла протилежного висновку? І головне: чи не стане ця справа "чорною міткою" для іноземних інвесторів, які бачать, що навіть затверджений контракт з державою може обернутись багаторічною боротьбою, без гарантії повернення інвестицій?

Поки ці запитання не отримали роз'яснень, ситуація з "Onur" не обмежується лише проблемами доріг. Це розповідь про ризики, пов'язані з непрозорими тендерами, внутрішніми конфліктами за контроль над фінансовими потоками та, врешті-решт, про те, як бізнес може стати розмінною монетою у великій політичній грі.