Олена Зеркаль: Чому поведінка Трампа нагадує хуліганство? – Блоги | OBOZ.UA
Чому Трамп діє як хуліган? Відповідь криється в старому жарті про собаку: тому що має на це право.
Важливість Сполучених Штатів у забезпеченні безпеки не лише для Європейського Союзу, а й для всього НАТО, сьогодні є критичною. Багато європейських збройних сил покладаються на США в таких аспектах, як комунікації, електронна боротьба та постачання боєприпасів під час серйозних конфліктів.
Нещодавній різкий поворот у зовнішній політиці США поставив під сумнів цілу низку речей, які світ сприймав як належне, а також викликав неабияке занепокоєння щодо надійності США як ключового оборонного партнера.
Розуміння своєї вразливості стало поштовхом до важливих заходів, спрямованих на зміцнення європейської єдності. Ті дії, які багато років залишалися в стадії очікування, тепер набирають обертів.
Слід акцентувати увагу на трьох основних аспектах, які матимуть значний розвиток. По-перше, це зміцнення обороноздатності Європи. По-друге, реалізація спільних європейських позик, спрямованих на оборонні потреби. По-третє, необхідність усунення розриву між Великою Британією та Європейським Союзом.
Виклик має величезні масштаби, і саме тому його намагалися ігнорувати протягом багатьох років. Європейські аналітичні центри вже зробили підрахунки, які свідчать про те, що для забезпечення оборони Європі потрібно збільшити витрати щонайменше на 250 мільярдів євро щорічно. Це означає фактично подвоєння бюджетних витрат — з 2 до 3,5 відсотків ВВП. При цьому ще не враховано потребу у додаткових 300 000 військовослужбовців для зміцнення обороноздатності.
Ця абсолютна залежність держав від американського оборонного сектору надає Трампу змогу тиснути на лідерів європейських країн, починаючи з Великобританії і закінчуючи Україною.
Проте його булінг завжди має певну мету, яку важливо усвідомлювати. Як зазначив британський політик Найджел Фарадж, до Трампа слід ставитися серйозно, але не завжди сприймати його слова буквально.
Поки що ми сприймаємо Трампа буквально. І емоційно реагуємо щоранку на його заяви. Так ніби досі шукаємо відповіді на питання - Who is Mr.Trump?
Трамп став президентом США, отримавши мандат від народу, який поклав на нього великі сподівання. Американці довірили йому втілити у життя програму, яка була чітко визначена ще до виборів. Він здійснює це в своєму стилі, який видання The Economist описує як "жорсткі переговори". Тепер вже немає місця для ілюзій чи сумнівів.
Переговори в Джидді, без сумніву, обіцяють бути жорсткими і суттєво вплинуть на наше розуміння "справедливості". Взаємодія між великими і малими, а також залежними сторонами, рідко буває простою. Це, по суті, арена для боротьби, де існує безліч можливих сценаріїв, але для успіху необхідно зберігати спокій і вміти контролювати свої емоції.
Зустрічі та переговори Емманюеля Макрона й Кіра Стармера з Дональдом Трампом також виявилися досить непростими. Перед цією подією команда Стармера присвятила три тижні підготовці, розробивши більше десяти можливих сценаріїв для розвитку бесіди.
Дипломатія, безумовно, є мистецтвом досягнення компромісів, і рідко вдається реалізувати всі поставлені цілі. Однак, якщо агресор не змінює свою тактику, він стає передбачуваним, що відкриває можливості для ведення переговорів. Сподіваюся, саме для розробки цих переговорних стратегій до Києва завітав Джонатан Пауел, радник з національної безпеки прем'єр-міністра Стармера.
Прагматизм і вміння контролювати емоції важливі не лише для переговорників, а й для всього суспільства. Згідно з опитуваннями, 78% британців вважають Трампа загрозою для своєї країни, подібні настрої поділяють 74% німців і 69% французів. Однак це не викликає паніки, а скоріше призводить до безпрецедентного рівня підтримки витрат на оборону з боку європейців, як це не спостерігалося з часів холодної війни, незважаючи на економічні труднощі. Останні дослідження показують, що до 45% громадян Франції, Німеччини та Великобританії підтримують цю ініціативу. Навіть агресивні дії Росії не змогли досягти такого результату — надання європейським політикам мандату на збільшення оборонних витрат.
Реакція нашого суспільства виявляє надзвичайну емоційність і, немов на гойдалці, коливається між любов’ю та ненавистю до Сполучених Штатів. Від настроїв на кшталт "Трамп прийде - порядок навести" ми швидко перейшли до "Трамп - фашист і російський шпигун". Ці наративи свідомо підживлюються кремлівськими ботами з метою створення внутрішніх конфліктів та поляризації суспільства. Така стратегія має на меті розкол та деструкцію, демотивуючи людей на фронті, і є справжнім інструментом російської дезінформації.
Повернення до прагматичного підходу потребує не просто слів та закликів, а ретельно продуманої стратегії. Нам слід зосередитися на досягненні конкретних цілей, визначити наших супротивників та оцінити ціну питання. Головною метою має бути порятунок держави, забезпечення максимальної допомоги та усвідомлення того, що за все потрібно буде заплатити. Усе інше - другорядне, навіть якщо це звучить жорстко.
