Олена Степова: Як жителі ОРДЛО ставляться до окупантів і знаходять способи заробітку на них – Блоги | OBOZ.UA
Сьогодні трошки філософський допис. Знаєте, війна відкриває людей, виводить їх з тіні, знімає маски з душ та облич. Війна, це як лакмусова смужка, яка дозволяє розуміти те, що всередині людини та суспільства, розуміти корінь того, що проявлено зовні. Й це був би найцікавіший та найстрашніший розділ у філософії, бо ніщо так не розкриває людину та суспільство, як війна. Тому так часто пишу соціальні історії, описую зміни, що відбулися у суспільстві, бо це і є філософія війни.
Я пишу ці роздуми, оскільки спостерігала за війною з її перших днів, і мені досі важко усвідомлювати, як страждає моє місто та моя країна. Можливо, ці історії та роздуми стануть корисними для суспільства, допомагаючи йому захистити себе. А можливо, вони нададуть розуміння, які контраргументи слід висловлювати у бесідах з тими, хто досі сподівається на мир з росією або вірить у добрих росіян, зазначає Олена Степова для "Інформаційного спротиву".
Сьогодні теж соціальна історія. Але на цей раз без конкретних героїв, бо їх багато. Сьогодні історія із зібраного образу багатьох людей, які стали фундаментом війни та її дійовими особами. Напевно, я десь у середині себе чекала на появу такої історії, бо усе, що останній час відбувається в ОРДЛО, нарешті почало міняти суспільство, тому вважаю, що це важливо й про це необхідно поговорити.
Як я вже згадувала раніше, багато мешканців ОРДЛО сприйняли окупацію, а також прихід росіян, з позитивом. Більшість з них сподівалася на "покращення", "багатство" та "звільнення", через що їхнє ставлення було піднесеним. Люди не лише захоплювалися росіянами, а й кадирівцями та бурятами. Їх щиро зустрічали в своїх домівках, активно допомагали, пригощали їжею та виявляли довіру.
Довгий час жителі ОРДЛО вдавали, що не помічають ані руйнування заводів, ані страждань людей, ані тих жахливих наслідків, які принесли на Донбас загарбники. Довіра до окупантів призвела до серйозних втрат серед населення цього регіону. Проте, багато з них так і не усвідомили цього.
Зараз в ОРДЛО військових більше ніж цивільного населення. Це не тільки росіяни, це й найманці з інших країн, й кадирівці, й буряти, й місцеве населення, яке воює на боці окупантів. Це не тільки мобілізовані, які не відмовилися воювати на боці окупантів, це й досить багато добровольців з мешканців Донбасу, які радо стали до військ рашистів.
Місцеві жителі досить оперативно адаптувалися до нових умов і намагаються заробляти на війні різними способами. Більшість з них надають сексуальні послуги військовим – як чоловіки, так і жінки, а, на жаль, інколи й діти. У цьому регіоні навіть вдови не дотримуються традиційної скорботи, а, навпаки, з оптимізмом дивляться на нові можливості.
Основне джерело доходу для жителів ОРДЛО полягає в оренді квартир військовим. Я також неодноразово висвітлювала цю тему, адже постійно займаюся дослідженням ситуації в ОРДЛО. Рівень добробуту місцевих мешканців безпосередньо залежить від кількості військовослужбовців у регіоні. Адже саме вони є основними споживачами товарів у магазинах та на ринках, а також орендують житло та користуються різноманітними послугами. Ось такі реалії нашого часу.
Жителі ОРДЛО чудово усвідомлюють цю ситуацію. Це свого роду симбіоз. Одні отримують прибуток від війни, знищуючи українців, інші — викачуючи кошти з тих, хто вбиває. Їм не важливо, кого обслуговувати — росіян чи китайців. Мешканці ОРДЛО настільки втратили моральні орієнтири, що змінюють "братів" так само легко, як змінюють скатертину на столі.
Дивно, але на сьогоднішній день дуже мало мешканців ОРДЛО вживають терміни "освободители" чи "наши мальчики". Риторика суттєво змінилася. "Вояки" – саме так зневажливо називають усіх, хто має стосунок до російської армії, навіть тих місцевих колабораціоністів, які воюють на боці окупантів. Люди в ОРДЛО не переймаються, ким є ці військові; для них це всього лише джерело грошей, тому вони використовують їх на власні потреби.
У 2014 році їх називали "визволителями", "нашими хлопцями", "народним ополченням". Для них створювали казки, вірші, знімали кінострічки. І сьогодні продовжують знімати, адже Росія щедро платить за це, але в повсякденному житті – лише вояки. З презирством, через зуби, – вояки. Адже всі вже усвідомлюють, хто насправді ці "визволителі".
Дивна ситуація: один ресурс стає джерелом для іншого. Нещодавно мешканці ОРДЛО виконували роль ресурсу для росіян, а сьогодні картина змінилася. Тепер жителі, використовуючи клофелін, полюють на військових, як це було в далеких 90-х: обманюють, грабують, а іноді навіть продають в рабство російським громадянам.
Це не свідчить про те, що жителі ОРДЛО стали проукраїнськими або ведуть боротьбу з окупантами - зовсім ні. Вони, безумовно, залишаються з переконаннями на кшталт "путін нас врятує" та "Донбас - це Росія", що свідчить про незмінність їхніх поглядів. Це означає лише те, що місцеві жителі більше не відчувають поваги чи співчуття до "визволителів" і не відчувають себе зобов'язаними перед ними. Для них військові стали просто ресурсом, який можна експлуатувати в нинішніх умовах ОРДЛО. Нічого більше.
Якщо на місце російських вояк прийдуть китайські, відношення буде таке саме. Якщо на місце російських вояк прийдуть війська НАТО, відношення буде таким самим: гроші в обмін на послуги.
Що ж, політика та кремлівські наративи ще не вивітрилися з голів "народа Донбасу", але цинічне відношення до росіян, яке прийшло замість поклоніння та сліпої віри, це вже щось.
