Олена Івановська, представниця, відповідальна за збереження державної мови.
Основним завданням є забезпечення захисту української мови на територіях, які перебувають під окупацією.
- Я окреслила для себе декілька ключових напрямів, які вважаю нагальними. Принципове завдання, яке має не лише гуманітарний, а й юридичний та символічний виміри - це захист української мови на окупованих територіях. Ми фіксуватимемо мовні злочини, адвокатуватимемо їхню правову оцінку на міжнародному та національному рівнях, готуватимемо підґрунтя для мовної реінтеграції після деокупації.
Мова йде також про те, щоб підтвердити: мовна агресія Росії є невід'ємною складовою її військової агресії. Нам потрібно реагувати не лише за допомогою зброї, а й через слова — свідомі, державницькі та людяні.
Другий аспект - визнання української жестової мови як повноцінної складової мовної політики. Це питання мовної рівності, гідності й сучасного розуміння комунікації. Ми активізуватимемо міжвідомчий діалог і фахову експертизу, щоб актуалізувати законопроєкт № 2340, а також забезпечити практичну реалізацію прав осіб із порушеннями слуху на повноцінний доступ до інформації українською мовою - як усною, так і жестовою.
Не лишатимемо поза увагою функціонування української мови в еміграції. Мільйони українців через війну опинилися за межами країни - вони не лише біженці, а й носії нашої мови в нових середовищах. Ми маємо підтримувати їхній зв'язок із Батьківщиною через мову: створювати культурно-освітні центри, запускати цифрові платформи для навчання, впроваджувати "Мовну карту українців світу", розвивати потенціал діаспори як мовного посла України у світі.
Продовжуючи цю тему, варто зазначити, що в умовах сучасності без наявності цифрових платформ українська мова стикається з серйозними викликами у плані збереження та розвитку. Саме тому нашим пріоритетом стане інтеграція української мови в актуальні електронні сервіси, системи штучного інтелекту, державні програми, інтерфейси, ігрові продукти та новітні технології.
Українська мова повинна бути присутньою та активною у всіх сферах: на смартфонах, в автомобілях, на міжнародних платформах. Це не лише зручність, а й питання нашої ідентичності та здатності конкурувати.
Ми глибоко шануватимемо всі мови національних меншин, але водночас чітко й послідовно формуватимемо єдиний україномовний простір - як безпековий, інтеграційний і гуманітарний пріоритет. Необхідно усунути символічну нерівність у законодавстві, - зокрема, скасувати особливий статус російської мови, яка в умовах збройної агресії РФ є не лише засобом комунікації, а й інструментом дестабілізації.
Конституційна модель мовної політики має бути узгоджена з реальністю війни та з прагненням українського суспільства до справжньої мовної рівності без колоніального спадку.
Усі ці аспекти мають спільну рису: мовна політика повинна бути впевненою, але не жорсткою; послідовною, але уважною до ситуації; державницькою, але готовою до співпраці з суспільством. Нам необхідно відкинути помилкове розділення на "м'яку силу чи силу примусу": ефективна мовна політика - це баланс між вимогами та підтримкою.
