Олександр Левченко: Ядерний шантаж Кремля та його наслідки для Вашингтона - Блоги | OBOZ.UA
Володимир Путін провів засідання Ради безпеки, на якому дав вказівку Міністерству закордонних справ, оборони, спецслужбам та цивільним установам підготувати пропозиції щодо можливого відновлення ядерних тестів. Можна припустити, що це є відповіддю на заяву Дональда Трампа про старт нових ядерних випробувань. Проте, одразу після слів Трампа, міністр енергетики США Кріс Райт уточнив, що йдеться про субкритичні вибухи, які не слід вважати ядерними випробуваннями.
У разі субкритичних вибухів не виникає ланцюгової реакції розподілу, як це має місце під час ядерного вибуху. Ці тести дозволяють оцінити всі елементи ядерної зброї без фактичного вибуху. Наприклад, такі випробування проводилися в період адміністрації Байдена, останнє з яких відбулося у травні 2024 року, і не викликало жодних занепокоєнь з боку Кремля. Однак зараз реакція з боку Росії є досить різкою. Це свідчить про те, що Кремль, усвідомлюючи відсутність планів США на проведення ядерних випробувань, використовує цю ситуацію для подальшої ескалації. І ця ескалація не почалася сьогодні.
23 жовтня Путін запускає з космодрому Плесецьк міжконтинентальну балістичну ракету "Ярс" по полігону на Камчатці - тобто у бік США. 26 жовтня Путін заявляє про успішне випробування "Буревісника" - крилатої ракети на ядерній силовій установці, що може летіти 14 тисяч кілометрів, яка фактично є ракетою нового класу, оскільки не відстежується американською системою раннього попередження SBIRS. 29 жовтня Путін заявляє про випробування підводного бойового безпілотника "Посейдон" на ядерній енергоустановці. І ось зараз Путін загрожує розпочати ядерні випробування. Це ще не означає, що він їх проводитиме, як згодом заявив Пєсков, але це недвозначна загроза.
Таким чином, Кремль піднімає ставки своєї агресії і тестує готовність Заходу до його стримування. Російські військові вже заявили про готовність полігона на архіпелазі Нова Земля провести випробування у "стислі строки", що є політичним меседжем світу: Москва тримає у готовності інфраструктуру ядерного тестування. РФ у 2023 році скасувала ратифікацію Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань (ДВЗЯВ), залишивши собі можливість для їх проведення, а вихід з режиму мораторію підірве залишки цієї системи.
Кремль намагається представити російські ядерні випробування як "реакцію" на гіпотетичні дії Вашингтону, але саме Москва робить кроки з підготовки до випробувань і проводить масштабні перевірки стратегічних ядерних сил. Американські випробування стратегічної ракети Minuteman III стали перевіркою надійності власного арсеналу без порушення заборони на ядерні випробування, навіть російська сторона визнавала, що це не суперечить ДВЗЯВ.
Був рутинний запуск міжконтинентальної балістичної ракети Minuteman III з Каліфорнії у бік Мікронезії, тобто не у бік РФ. Пуск рутинний - а це означає, що через те, що такі випробування проводяться регулярно, вони не завжди навіть потрапляють у ЗМІ. Однак Москва все-рівно вирішила підвищити ставки і погрожувати світу, тоді як США й союзники демонструють стримування без порушення норм міжнародного права.
На даний момент Росія володіє від 4309 до 5500 ядерних боєголовок, з яких 1710 знаходяться у бойовій готовності. Сполучені Штати мають від 3700 до 5500 ядерних боєголовок, з 1670 у розгорнутому стані. Китай має близько 500-600 ядерних боєголовок, з яких 50 готові до використання, проте його ядерний арсенал швидко зростає. Франція володіє 290 боєголовками, з яких 280 розгорнуті, тоді як Велика Британія має 225, з них 120 активні. Індія розпоряджається 180 ядерними боєголовками, а Пакистан — 170. Якщо Росія вирішить відновити ядерні випробування, це, ймовірно, призведе до посилення її міжнародної ізоляції та нових санкцій. Риторика про "загрозу з боку США" слугує Москві для виправдання мілітаризації російської економіки та подавлення інакодумства всередині країни. Путін відтворює стратегію Хрущова, проте сьогодні Москва ризикує отримати зворотний ефект: західні озброєння вже досягають цілей глибоко в Росії, а спроби розіграти "нову Карибську кризу" лише підвищують ядерні ризики без отримання політичних вигод для Кремля. Російська військова ядерна програма в значній мірі обумовлена прагненням зберегти баланс сил зі США та підтримувати "національний престиж", а також компенсувати слабкість своїх звичайних збройних сил.
The Barents Observer повідомляє, що заява російського міністра оборони про "доцільність" початку підготовки до повноформатних ядерних випробувань на Новій Землі означає фактичне повернення до доктрини тиску через демонстрацію сили. Арктичний архіпелаг, де Москва має стратегічні бази, стає не лише майданчиком для випробувань, а й інструментом залякування. Такий крок формує пряму загрозу для США та Заходу, адже порушує баланс стримування, створюючи враження, що Кремль готовий перевіряти межі допустимого у сфері ядерної безпеки. Розгортання підготовчих робіт у цьому регіоні посилить розвідувальну та військову активність Росії в Арктиці, де вже перетинаються інтереси Вашингтону та союзників по НАТО. Посилення ядерного фактору на півночі підриває крихку систему передбачуваності, на якій тримається глобальна стабільність між великими державами.
Сполучені Штати можуть опинитися перед не лише технічними перешкодами — необхідністю зміцнення своїх моніторингових і оборонних можливостей у приполярних регіонах, але й перед політичними наслідками явного порушення неписаних норм щодо ядерних випробувань. Вчинки Москви запускають нову фазу гонки озброєнь, де будь-який жест буде сприйматися як потенційна загроза. У довгостроковій перспективі це може кардинально змінити підходи до американського військового планування, змушуючи Вашингтон адаптуватися до зростаючої непередбачуваності та ядерного тиску, що маскується під "політичну доцільність".
Заяви Росії про можливість проведення ядерних випробувань на Новій Землі вписуються в загальну тенденцію до мілітаризації Арктичного регіону. Москва активно розвиває свою військову інфраструктуру, оновлює бази та проводить навчання, в яких арктичний простір розглядається як потенційна зона конфлікту з НАТО. Цей підхід дає Кремлю змогу поєднувати демонстрацію військової сили з політичним тиском, натякаючи на готовність порушувати міжнародні угоди, якщо цього вимагатимуть внутрішні чи геополітичні інтереси. Для США це створює небезпечну обстановку, де навіть звичайні військові маневри можуть мати ядерний підтекст. Відновлення підготовки до випробувань може стати інструментом Росії для тиску на Захід під час переговорів з питань безпеки і санкцій. Одночасно така політика підриває довіру до глобальної системи нерозповсюдження, в якій Вашингтон традиційно виконує роль гаранта стабільності. Арктика поступово перетворюється на арену багатогранної конкуренції — від боротьби за ресурси до контролю важливих морських шляхів.
Посилення російського ядерного чинника в цьому регіоні обмежує свободу дій США і союзників, змушуючи їх підлаштовувати власну стратегію до нової реальності. Отже заява міністра оборони Росії фактично означає готовність Кремля зруйнувати статус-кво у сфері ядерної стабільності. Полігон на архіпелазі давно модернізований і використовується для підземних експериментів, що демонструє технічну готовність Москви до швидкого переходу від символічних кроків до практичних.
Ці дії посилають сигнал більше для Вашингтона, ніж для внутрішніх аудиторій, демонструючи прагнення повернути "мову сили" в американо-російській взаємодії. У США це сприймається як явна спроба підриву стабільності в області ядерного стримування. Для Сполучених Штатів така ситуація створює ризики, що можуть обмежити їхні можливості в регіоні, де НАТО активно розширює свою присутність.
Заяви з Росії щодо можливих ядерних випробувань співпадають із посиленням західних санкцій та дипломатичною ізоляцією, що вказує на намір Кремля відновити свій статус як потужної держави шляхом демонстрації технологічних досягнень. Виникає ситуація, коли символічний акт може призвести до нової стадії змагання в галузі ядерних технологій. Підготовка до таких випробувань здатна знищити залишки довіри, які підтримували глобальну систему нерозповсюдження після розпаду Радянського Союзу. Російський меседж підриває сподівання на стабільність, змушуючи інші країни з ядерним потенціалом переглядати свої обмеження.
Для Сполучених Штатів основне випробування полягає в необхідності одночасно протистояти агресивній поведінці Росії та підтримувати міжнародний режим контролю, не піддаючись маніпуляціям Москви, що використовує страх як інструмент політики. Російський шантаж спрямований на те, щоб змусити Захід до поступок, проте Кремль не враховує рішучість Вашингтона та його союзників у захисті режиму нерозповсюдження ядерної зброї та власної безпеки. В історії, Радянський Союз програв боротьбу за ресурси і технології під час фіналу Холодної війни, а сучасна Росія має ще менші економічні можливості, ніж її попередник. Кремль, як би того не прагнув, не зможе отримати "нову Ялту" через погрози. Повернення до діалогу щодо контролю над ядерною зброєю є єдиним шляхом, щоб уникнути катастрофічних помилок і забезпечити стабільність у світовій безпеці.
