Німеччина майбутнього. Європа нових можливостей?
Урядова криза в Німеччині завершилася достроковими виборами до Бундестаґу. Виборами, від яких кожен учасник чекав свого - а в підсумку увесь Євросоюз, та що там, увесь світ, затамувавши подих, слідкував за тим, з яким майбутнім канцлером прокинеться головна країна Старого світу.
Відразу варто зазначити, що якихось дуже гучних сенсацій не сталося. У цьому є як плюс, так і мінус. Головний успіх цивілізованого, демократичного світу - це те, що перемогу блоку ХДС/ХСС не зіпсував навіть нещодавній скандал з антимігрантським голосуванням у Бундестазі, під час якого вперше за увесь повоєнний час респектабельні партії голосували разом з ультраправими. Втім, "не зіпсував" не означає, що "не підпсував". Усе ж християнські демократи взяли трохи менше голосів, ніж хотіли.
"Хотіли" - це результат Союзу, який міг би надати правоцентристам можливість обрати молодшого партнера по коаліції між соціал-демократами та "зеленими". Це дало б майбутньому канцлеру Фрідріху Мерцу свободу в прийнятті складних рішень. Однак, після оголошення виборчих результатів стало очевидно, що в ХДС такого вибору немає. Можливо, саме тому радість християнських демократів була стриманою. Формат коаліції вже визначений - тепер залишається лише дочекатися формальної угоди між правими та лівими центристами.
Яку роль у цих угодах зіграє Олаф Шольц? Скоріше за все, вона буде незначною, якщо взагалі існуватиме. СДПН опинилася у складному становищі – третє місце, що стало найгіршим результатом не лише в повоєнній історії Німеччини, а й з 1877 року. Політична відповідальність за цю ситуацію лягає на плечі чинного канцлера, і вона досить серйозна. А есдекам, разом із їхніми геополітичними союзниками з Демократичної партії США, варто серйозно переосмислити свою позицію та зробити правильні висновки.
Результати ультраправої "Альтернативи для Німеччини" (АдН) та "зелених" були цілком прогнозованими. АдН на хвилі війни в Україні й погіршення рівня життя у всій Європі не могла не використати цей шанс - і добре, що все завершилося лише другим місцем. Утім, тут можна згадати, що на виборах-1930 інші ультраправі, НСРПН Адольфа Гітлера, теж зайняли лише друге місце. Але за два роки стали вже першими. А ще за півтора - захопили усю владу в країні.
Проте в той час економічна ситуація в Німеччині була значно складнішою, ніж сьогодні, адже в США розгорталася Велика депресія, яка негативно вплинула на Європу. Лише після встановлення нацистського режиму в Німеччині вдалося зупинити цей процес. Це, до речі, є головним завданням Мерца у внутрішній політиці — до наступних виборів повернути німцям стабільність і спокій у житті. Інакше "Альтернатива" ризикує здобути підтримку не тільки в колишній НДР, а й у старій ФРН. А що станеться далі — навіть страшно уявити...
Головним відкриттям виборів стала рокіровка лівих сил, що відбулася в останні місяці, і це позитивний поворот. Лідерка блока, Сара Ваґенкнехт, хоча й виходить з Лівої партії (Die Linke), все ж проявила зовсім іншу позицію щодо підтримки України та санкцій проти Росії, прийнявши про путінську точку зору. Це нагадує поведінку її ідейних супротивників з ультраправої "Альтернативи для Німеччини". Але, на щастя, за останні кілька тижнів "ліві" раптово піднялися вище п'ятивідсоткової межі, виштовхнувши Сару та її неокомуністів за межі нового складу Бундестагу. Прогнозувати подальше існування "Блоку Сари Ваґенкнехт" (БСВ) наразі важко, але їх надшвидке зростання та таке ж стрімке падіння можуть дати надію, що Німеччина не впаде в прірву радикалізму. Принаймні результати цих виборів свідчать про те, що виборці, які традиційно підтримують ліві ідеї і тимчасово відійшли від колишньої правлячої партії, обрали більш поміркованих "лівих", а не радикальних популістів з БСВ.
Провал лібералів з Вільної демократичної партії (ВДП), яка і стала ініціатором парламентської кризи, теж не здивував. Забагато розбіжностей виявилося у ВДП з іншими учасниками виборчих перегонів, тож не факт, що вони б взагалі потрапили до коаліції, пройди п'ятивідсотковий бар'єр. А якби й потрапили, то тільки тому, що екологічна позиція головної нині партії Німеччини, ХДС, не дозволила б вписатися в новий уряд "зеленим".
Отже, ми сподіваємося на коаліційні дискусії між двома центристськими партіями, офіційне призначення Мерца канцлером і... І, відверто кажучи, на абсолютно нову Німеччину. Справді, кардинально змінену. Адже навіть однопартійка нинішнього фаворита виборів, екс-канцлерки Анґели Меркель, під час свого останнього терміну у багатьох аспектах більше нагадувала представницю соціал-демократів, ніж правоконсервативного політика. Тепер же настав час для складних і рішучих дій. І йдеться не лише про економічні труднощі Німеччини та проблеми мігрантів, а також про зовнішньополітичні виклики. Це вже не тільки агресія проти України, але й трампістські настрої в США.
Недаремно однією з останніх заяв Фрідріха Мерца перед виборами, тобто уже майже в ролі новообраного канцлера, стали слова про "незалежність від Сполучених Штатів" та про бажання посилити ядерну співпрацю з Великою Британією і Францією. Нагадаю, що Німеччина не має ядерної зброї (тінь Другої світової, самі розумієте) - і, раптом що, втративши "ядерну парасольку" Америки, а перед тим, зусиллями Меркель, фактично втративши власну армію, залишиться беззахисною перед російськими варварами. Тож це не поза, а позиція. Продиктована суворими реаліями 2025 року.
Мерц отримав надзвичайно складне завдання – створити нову Німеччину практично з нуля. Це, по суті, означає також формування нової Європи. Європи, в якій три з чотирьох провідних держав мають ліву чи ліволіберальну владу. Четверта країна, під управлінням правої Джорджа Мелоні, співпрацює з ХДС у різних мегаблоках Європарламенту. Отже, до 2027 року у нього не буде своїх союзників, оскільки тоді в Іспанії відбудуться парламентські вибори. У тому ж році також пройдуть президентські вибори у Франції, але поки що важко уявити, що "Республіканці" зможуть висунути кандидата, здатного перемогти Марі Ле Пен.
Ми з нетерпінням чекаємо від нової німецької влади постачання "Таурусів". Це стане першим свідченням того, що на чолі кабінету канцлера ФРН стоїть особа, яка, по-перше, адекватно розуміє реалії, а по-друге, дотримується своїх обіцянок, даних під час опозиційної діяльності. У сучасному світі існує безліч обіцянок, які не мають нічого спільного з дійсністю. Фрази на кшталт "кінець епохи бідності" чи "завершення війни за 24 години" звучать надто оптимістично. Сьогодні світу потрібен не стільки герой чи кумир, скільки політик, який просто виконує свої обіцянки. Політик, що діє з повагою, дотримується демократичних принципів і має реалістичний підхід.
