Нейтралітет Китаю є ілюзією. Хто та чому просуває ідею підтримки Москви з боку Пекіна - Інститут Роберта Ленсінга.
Інститут досліджень глобальних загроз і демократій, названий на честь Роберта Ленсінга, представив стислий звіт, що аналізує роль Китаю у війні між Росією та Україною. У документі вказуються впливові групи в Китаї, які мають інтереси в Росії, а також їхні мотиви. Це дослідження надає можливість Західним країнам та Україні формулювати стратегії, спрямовані на зменшення підтримки Росії з боку цих груп.
Попри офіційні заяви про нейтралітет, Китай фактично виступає важливим чинником, який підтримує військові дії Росії проти України. Через значний експорт матеріалів подвійного призначення, таких як нітроцелюлоза, необхідних для виготовлення боєприпасів, Пекін активно сприяє розвитку російської військової промисловості. Ця політика відображає ширші геополітичні амбіції Китаю, спрямовані на протистояння Заходу без прямого конфлікту. Однак така стратегія супроводжується серйозними ризиками: можливими посиленнями західних санкцій, шкодою для міжнародного іміджу Китаю, потенційними економічними втратами на європейських ринках і зростанням недовіри серед глобальних акторів. "Нейтралітет" Китаю стає дедалі більш хистким, оскільки з'являється все більше доказів його непрямої участі.
Китай постійно заявляє про свою нейтральну позицію в контексті війни між Росією та Україною. У офіційних комунікаціях з Пекіна акцентується на прагненні до миру та відмові від постачання летальної зброї будь-якій зі сторін конфлікту. Проте, факти насправді свідчать про інше. Дані експорту, звіти західних розвідок та аналіз експертів вказують на те, що Китай суттєво підтримує російське військове виробництво, постачаючи критично важливі компоненти.
Останні митні дані свідчать про стрімке зростання китайського експорту нітроцелюлози до росії - ключового інгредієнта у виробництві пороху та вибухових речовин.
З 2015 по 2021 рік обсяги китайського експорту нітроцелюлози до Росії залишалися на низькому рівні. Однак після початку повномасштабного військового вторгнення Росії в Україну, ситуація зазнала суттєвих змін:
Цей ріст експорту відбувся в той момент, коли західні держави посилили обмеження на постачання сировини для оборонної індустрії Росії. Часові рамки та обсяги вказують на те, що Китай цілеспрямовано заповнює вакуум у постачаннях, створений внаслідок санкцій з боку Заходу.
Офіційні представники Китаю запевняють, що не постачають озброєння, здатного призвести до смерті, жодній з учасниць конфлікту. У квітні 2025 року прес-секретар Міністерства закордонних справ КНР Лінь Цзянь знову підкреслив, що Китай "ніколи не надавав летальні озброєння сторонам, залученим до українського конфлікту", та акцентував на відданості Пекіна мирному вирішенню ситуації.
Також китайські дипломати у Вашингтоні запевнили, що торгівельні відносини з Росією "не націлені проти жодної третій країни" і акцентували увагу на тому, що "Китай не постачає зброю учасникам конфлікту в Україні".
Однак, навіть якщо нітроцелюлоза та інші стратегічні матеріали не вважаються "зброєю", їх постачання насправді зміцнює військову здатність Росії.
На тлі підтримки з боку Китаю, частина російських військових виробництв перенаправляється до Білорусі з використанням китайських технологій.
У червні 2024 року Європейський Союз прийняв рішення про розширення санкцій щодо Білорусі. Це включало заборону на пряму і непряму торгівлю зброєю та товарами подвійного призначення з Мінськом, а також вимогу про внесення "антибілоруських застережень" до контрактів на експорт.
Китайська нітроцелюлоза, як повідомляється, має сумнівну якість. Експерти попереджають про:
Наприклад, у березні 2025 року на Пермському пороховому заводі в росії стався великий вибух, пов'язаний або з порушенням техніки безпеки, або з неякісною сировиною, можливо, китайського походження. російська влада спочатку заперечувала цей інцидент, що ще більше посилило занепокоєння щодо промислової безпеки, пов'язаної з китайським експортом.
Нарощування військового виробництва в Білорусі за допомогою китайських технологій створює прямі ризики для сусідніх країн:
В цілому, розвиток оборонної промисловості в Білорусі, підкріплений підтримкою Китаю, може призвести до нестабільності в Центральній та Східній Європі.
Підтримка Росії з боку Китаю, хоч і маскується під нейтральну позицію, ставить під сумнів його прагнення бути сприйнятим як відповідальний гравець на світовій арені.
Китай робить ставку на стратегічну невизначеність: постачаючи критичні матеріали, але уникаючи прямих поставок зброї, Пекін намагається балансувати між підтримкою росії та уникненням повної реакції Заходу. Однак цей баланс стає все більш крихким.
Вартість підтримки Росії зростає: з підвищенням обізнаності Західних країн щодо китайської допомоги та збільшенням кількості документальних доказів, ймовірність введення більш масштабних санкцій та економічних репресій проти Китаю також зростає.
Вплив на майбутні конфлікти: дії Китаю під час війни в Україні можуть слугувати індикатором його можливих дій у кризових ситуаціях, зокрема стосовно Тайваню. Прецедент надання непрямої, але критично важливої підтримки агресору стане визначальним фактором для військового та дипломатичного планування Західних країн у майбутньому.
Внутрішня політична підтримка Китаю для допомоги Росії у війні в Україні виникає, переважно, з трьох взаємозалежних чинників, а не від конкретної "партійної фракції", яка б прямо виступала на підтримку конфлікту.
Старші офіцери Народно-визвольної армії Китаю (НВАК), особливо в Генеральному штабі та деяких аналітичних центрах, пов'язаних з військовими (таких як Академія військових наук):
Для НВАК підтримка з боку Росії полягає в тому, щоб утримувати Сполучені Штати в стані напруги та зрозуміти динаміку конфліктів між великими державами в сучасному світі.
Для цих груп підтримка Росії є вираженням ідеологічного протистояння ліберальній західній моделі, яку вони відкидають.
Висновок: їхній інтерес має менше ідеологічних мотивів і більше економічних аспектів – прагнення утвердити контроль над російськими секторами та зміцнити євразійські ланцюги постачання під китайським впливом.
Сам Сі Цзіньпін реалізує стратегію, що характеризується відсутністю чіткої позиції – формально нейтральну, проте насправді схильну до підтримки.
Він не надає відкриту підтримку Росії в повному обсязі, оскільки прагне уникнути можливих вторинних санкцій з боку Сполучених Штатів та Європейських країн.
Отже, активна підтримка реалізується в тіні — без офіційного оголошення, через експорт товарів подвійного використання, передачу технологій та дипломатичні маневри.
Сам Сі Цзіньпін намагається балансувати між цими внутрішніми групами впливу.
Він має ідеологічні погляди, які більше співзвучні з прихильниками радикальних підходів, проте залишається обачним, щоб не спровокувати Європу відкрито і уникнути серйозних економічних наслідків.
Таким чином, китайський підхід залишається навмисно непрямим: постачання критично важливих матеріалів без формального надсилання "зброї".
Деякі більш економічно орієнтовані технократи (особливо в міністерствах, що займаються зовнішньою торгівлею і фінансами), як повідомляється, стурбовані наслідками для доступу Китаю до європейських ринків. Однак їхній вплив послабився після чистки технократів у 2022-2023 роках.
