Найтрагічніший період в історії України: події, що настали після сьогодення Русі.
У багатьох історичних підручниках можна натрапити на спрощену версію подій, що призвели до втрати земель стародавньої Русі під контролем інших держав. Проте насправді ця історія виявляється набагато багатограннішою та захопливішою, особливо коли мова йде про Велике князівство Литовське та Руське — потужну державу, яка колись відігравала домінуючу роль в Центральній та Східній Європі.
Коли здавалося, що українська державність назавжди зникне під натиском монгольських орд, на історичній арені з'явилися неочікувані рятівники. Литовські князі не просто урятували руські землі від повного знищення, а й заклали основи для створення унікальної державності.
Завдяки їй українська традиція не лише збереглася, а й продовжила свій успішний шлях. Вона стала фундаментом для подальшого формування української ідентичності, надаючи їй значну роль серед інших культур на глобальному рівні.
Після катастрофічного монгольського вторгнення у 1240 році українські території опинилися на краю абсолютного зникнення. Здавалося, що тисячолітня спадщина Київської Русі перетворилася на безслідний пил історії. Проте доля підготувала несподіваний поворот подій.
Литовські володарі, зокрема Міндовг, розглядали українські території не лише як джерело багатств, а й як перспективну базу для формування сильної держави. На відміну від агресивних московських монархів, вони дотримувалися підходу, заснованого на співпраці та взаємній повазі.
Велике князівство Литовське та Руське стало неповторним державним утворенням. Його офіційна назва — "Велике князівство Литовське, Руське, Жемайтське та інших країв" — яскраво відображала рівноправний характер об'єднання різних територій.
Основні характеристики цієї країни:
Князі Ольгерд і Вітовт насправді стали рятівниками української державності. Вони не лише розширили території, але й відновили управлінську систему, яка була максимально подібною до епохи Київської Русі.
Особливо вражаючою була діяльність Ольгерда. Протягом 33 років його правління князівство стало однією з найсильніших держав Європи, з територіями, що охоплювали від українських рівнин до узбережжя Балтійського моря.
Найвагомішим здобутком цього періоду став Литовський статут -- унікальний правовий документ, що діяв на українських землях до XIX сторіччя. Цей кодекс фактично консервував правові традиції Київської Русі, даючи шанс на збереження державницької традиції.
У цей час формуються основи української державницької традиції. Еліти Русі Великого князівства поступово трансформуються в політичну спільноту, яка в майбутньому стане фундаментом для козацької держави.
Князівство стало своєрідним бар'єром між українськими територіями і ворожою Московією. Це створило неповторну можливість для збереження культурної та політичної самобутності в часи, коли багато інших народів зазнали повного розчинення своєї ідентичності.
Для України ця епоха є не лише розділом в навчальному матеріалі, а й періодом, коли відбувся порятунок державницької традиції в найскладніші часи її історії. Литовсько-руська держава стала фактично рятівником української державності, запобігши її повному зникненню. Велике князівство Литовське та Руське є унікальним державним проектом, який продемонстрував, що навіть після найважчих випробувань Україна здатна на відновлення та прогрес.
У попередніх випусках "Телеграф" було висвітлено, як українська князівна перетворилася на королеву Франції. Дочка київського правителя виявилася важливою особистістю в історії Європейського континенту.
