"Найбільш небезпечним кроком є ігнорувати музей Грушевського."
У червні 2025 року Львівська обласна рада повідомила, що планує об'єднати Дім Франка та музей Грушевського й створити "Національний комплекс меморіальних музеїв Івана Франка та Михайла Грушевського". Новина викликала публічний резонанс і обговорення через два місяці - 19 серпня в облраді відбулись громадські слухання, на які прийшли десятки львів'ян. Це музейники, культурні менеджери, художники та викладачі університетів. Вони розділилися на три групи - прихильники й противники об'єднання та ті, хто проти обох рішень.
ZAXID.NET взяв участь у тривалій трисотинній дискусії, де культурна спільнота обговорювала і суперечила з приводу об'єднання музеїв, вислуховуючи різні аргументи та намагаючись знайти спільне рішення.
У просторій залі приносять стільці. Дехто з бажаючих взяти участь у громадському обговоренні підключається через Zoom. Депутат від "Євросолідарності" Святослав Шеремета зазначає, що ініціатором цієї дискусії стало товариство "Холмщина".
"Ініціатива (об'єднати музеї) пішла від обласної військової адміністрації. Хочу проінформувати громадськість, що вже відбулося засідання двох профільних комісій. Комісія культури та інформаційної політики, яку я представляю, не дали позитивного результату. Ми вважаємо, що таке рішення надзвичайно відповідальне й має пройти обговорення громадськості, науковців, музейників. Тому ми дуже радо відгукнулися на пропозицію "Холмщини"", - говорить Шеремета.
Учасники громадського обговорення 19 серпня. Фото ZAXID.NET
Директорка "Холмщини" Ірина Гринь зазначає, що організація "була одним із основних ініціаторів створення цього музею" і висловлює бажання, щоб заклад зберіг свій існуючий статус. Модератором зустрічі виступить історик Андрій Гречило.
На запрошення Ярослава Гасяка, керівника юридичного відділу Львівської облради, спочатку ознайомитися з ідеєю та концепцією об'єднання, а потім обговорити її, Святослав Шеремета висловив різке невдоволення. Він підкреслив, що влада намагається нав'язати свою точку зору.
"Пані Ірино, не давайте владі й місцевому самоврядуванню нав'язувати свою думку, дякую", - сказав депутат.
Директор Львівського історичного музею Роман Чмелик висловив незгоду з його думкою та підкреслив, що перед тим, як вступати у суперечку, потрібно чітко визначити, яка саме тема є предметом дискусії.
Заступник голови товариств депортованих українців "Закерзоння" Олександр Волошинський обурюється, що хтось з депутатів назвав музей Грушевського "слабим". "Мене болить, що виникло питання ліквідувати музей Грушевського й приєднати до якогось іншого музею... І що ж тут обговорювати? Такої думки не повинно навіть виникати! Не треба глумитися над постаттю Грушевського! Ця ідея хибна, яка не повинна навіть існувати, коли йде повномасштабна війна. Раніше за совєтів не можна було слова сказати про Грушевського. А тут в когось виникла думка, що музей треба ліквідувати! Ну, приєднати... Хіба це може бути в наш час? Москалі будуть раді", - виголошує Волошинський.
Частина залу аплодує. Ярослав Гасяк знову просить вислухати ідею. Святослав Шеремета наголошує, що влада не має втручатися й говорить, що "тут розігрується якийсь сценарій". Старша наукова співробітниця музею Грушевського Ольга Тернавська закликає зачитати лист від фонду Івана Франка, який виступив проти об'єднання. Минає пів години обговорення плану громадського зібрання.
Модератор Андрій Гречило висловив готовність вислухати пропозицію обласної адміністрації. Ірина Гаврилюк, директорка департаменту культури, національностей та релігії Львівської обласної військової адміністрації, зазначила, що музеї мають різні категорії - державні та національні. Після об'єднання музей Грушевського підвищить свій статус до національного та отримає покращене управління.
Ірина Гаврилюк провела аналіз роботи музеїв у 2024 році. У музеї Грушевського працювало 24 штатні співробітники, тоді як у Домі Франка їх було 49. Минулого року музей Грушевського відвідали близько 4800 осіб (з них 2900 заплатили за вхід, а 1985 скористалися безкоштовним доступом), в той час як Дім Франка прийняв 19 тисяч відвідувачів (11457 за квитками і 7569 безкоштовно). Відповідно, перший музей заробив 185 тисяч гривень, а другий - 1,357 мільйона гривень. Гаврилюк також зазначила, що музей Грушевського отримав 52 тисячі гривень від додаткових джерел доходу (благодійних внесків), тоді як музей Франка заробив 1,512 мільйона гривень.
"Ще один важливий аспект, який може об'єднати та додатково мотивувати науковців в музеї Грушевського, – це розмір заробітної плати. У цьому році середній рівень доходу в Домі Франка складає 17,5 тис. грн, тоді як у музеї Грушевського – 11,9 тис. грн. Підкреслюю, що мова не йде про ліквідацію; йдеться виключно про об'єднання двох музеїв на принципах рівноправності. Експонати залишаться на своїх місцях. У рішенні також зазначено, що ми зобов'язані забезпечити працевлаштування всіх співробітників музеїв", - зазначає керівниця департаменту.
Вона ділиться тим, що в Україні існує безліч успішних музейних комплексів. Серед них вона відзначає музей Булгакова в Києві. Частина аудиторії починає сміятися й створює гамір.
Директорка культурного департаменту Ірина Гаврилюк. Фото: ZAXID.NET
Першим, хто висловлює запитання, є Ярослав Гарасим, професор Львівського університету імені Івана Франка. Протягом дискусії він виступатиме з критикою концепції об'єднання.
"Які результати неможливо отримати без об'єднання сил? Лише підвищити ефективність музею, провести конкурс на посаду директора, залучити молодих фахівців. З чим вони не впораються без кооперації?" - звернувся Гарасим.
Ірина Гаврилюк запитала, чи працюватимуть спеціалісти за 11 тис. грн й зазначила, що національний статус дасть можливість підняти зарплату.
"Дякую, що ви реагуєте на запитання, це дійсно вражає, демонструючи вашу майстерність у спілкуванні. Але яка ж причина не підняти зарплату?" – висловлює свою думку Ярослав Гарасим, отримуючи бурхливі аплодисменти.
Ярослав Гарасим. Изображение предоставлено ZAXID.NET.
Директорка департаменту має намір продовжити свою думку, але її перебиває модератор, який дякує за надану відповідь. Водночас до Ірини Гаврилюк звертається інший професор з Львівського університету - Олексій Сухий. Його коментар також викликає аплодисменти та схвальні вигуки з залу.
"Шановна Ірино, коли ви будете готувати матеріали для публікацій, будь ласка... Мені важко зрозуміти, чи це недолік, чи ви справді так вважаєте. У вашому тексті ви, по суті, порівняли музей Грушевського з музеєм Булгакова. Чи знаєте ви, хто такий Булгаков? Як ви могли висловити це і донести до нас?" - зауважив Сухий.
Ірина Гаврилюк стверджує, що їй усе зрозуміло, проте цей музей продовжує існувати.
Наразі виконувачкою обов'язків директорки музею Грушевського є Марта Волошанська, яка донедавна працювала в Домі Франка. Вона каже, що вілла Грушевського не може похвалитися наявністю кандидатів наук та науковими виданнями. За словами Волошанської, позиція колективу щодо приєднання неоднакова. Проте вважає, що це піде на користь і підсилить команду.
Депутат обласної ради від партії "Євросолідарність" Соломія Риботицька висловила запитання щодо призначення виконуючою обов'язків керівника музею Грушевського працівниці музею Франка, замість заступниці колишньої директорки Марії Магунь. У відповідь Марта Волошинська уточнила, що заступниці на той момент не було.
"Марію Карпівну (Марію Магунь) відправили на пенсію до завершення її контракту, проте згодом вирішили, що вона може продовжити наукову діяльність. Чому ви призначили заступника з іншого музею?" - запитує Риботицька.
Волошанська стверджує, що колишній директорці була надана пропозиція щодо працевлаштування, оскільки її вважають цінним ресурсом для музею.
Олеся Дацко, викладачка Львівської національної академії мистецтв, зазначає, що дискусія розпочалася з неправильного акценту. Вона висловлює занепокоєння, як міжнародна спільнота реагуватиме на рішення щодо об'єднання.
"Яким чином ми постанемо перед міжнародною спільнотою? Як донести до людей, що ми фактично об'єднуємо музей першого президента України Грушевського з літературним музеєм? Яка національна ідентичність має бути в основі цього рішення? З точки зору національної безпеки, ідентичності та політичного обличчя, кому це може бути вигідно? Особисто вважаю, що держава зобов'язана перетворити музей Грушевського на зразкову установу. Але досягти цього не можна лише шляхом об'єднання. Ми ж не об'єднуємо обласну раду з Верховною, бо одна працює ефективніше. Яке враження залишає об'єднання музею першого президента та відомого політичного діяча на зовнішніх стейкхолдерів?" - з емоціями говорить Дацко, отримуючи неоднозначні аплодисменти.
Одна з присутніх висловлює думку, що питання є вкрай доречним. Марта Волошанська підкреслює, що тут не торкаються теми національної безпеки. У залі виникає метушня. Модератор нагадує про обмеження у часі та зазначає, що ще не всі мали можливість висловитися.
Учасники громадського обговорення. Фото ZAXID.NET
Історик Орест Круковський з Львівського історичного музею знову піднімає важливу тему заробітної плати: "Працівників музеїв завжди турбувала проблема їхніх доходів. Музеї, які не мають національного статусу, змушені виживати на дуже низькі зарплати. Якщо музей Грушевського об’єднається з музеєм Франка, то чи підвищать зарплати всім співробітникам, чи лише окремим категоріям?"
Марта Волошанська зазначає, що питання підвищення заробітної плати не обмежується лише керівником; це також стосується працівників, які безпосередньо займаються створенням музею, а не обслуговуючого персоналу.
Обговорення зарплат перериває депутат Святослав Шеремета. Він розповів, що пропонував Львівській ОВА зробити віллу Грушевського протокольним місцем для зустрічей міжнародних делегацій, але його проігнорували. Шеремета закінчує репліку запитанням до представниці ЛОВА: "Чи отримував музей належну фінансову підтримку з обласного бюджету". Отримує ствердну відповідь.
До обговорення через Zoom долучається Григорій Купріянович, голова Українського товариства в Любліні. Його виступ погано чути, але з окремих фраз стає зрозуміло, що він виступає проти об’єднання. Професор Олексій Сухий активно підтримує його позицію, зазначаючи, що саме Купріянович ініціював встановлення пам'ятника Грушевському в Холмі. Сухий закликає уявити, як би виглядало об'єднання музеїв Пілсудського з Міцкевичем у Польщі.
Слово бере директор Дому Франка Богдан Тихолоz. Він вважає, що навколо концепції об'єднання музеїв існує певне комунікаційне непорозуміння.
"Це штучне роздування конфлікту. Переконаний, що в цій залі всі мають тверду світоглядну позицію. Нікому не треба доводити, що Франко й Грушевський видатні постаті в українській історії. Для мене й для наших команд музей Франка й Грушевського не сьогодні зустрілися, ми живемо через паркан. Грушевський і Франко однаковою мірою творці національної ідентичності, не треба влаштовувати змагання. Не ми обрали добросусідство Франка й Грушевського. Вони самі хотіли бути сусідами й мешкали разом", - каже Тихолоз.
Директором Дому Франка є Богдан Тихолоз. Зображення надано ZAXID.NET.
У приміщенні чути веселий сміх. Один із гостей цікавиться, чи дійсно Франко та Грушевський мріяли про спільний музей. Тихолоз усміхається, дякує за жарт і відзначає його як вдалий.
За словами директора Дому Франка, обидва музеї вже є цілісним історико-культурним та архітектурним комплексом, бо відвідувачі ходять в обидві установи. Тихолоз наголошує, що це зробили не музейники, а самі Франко й Грушевський, які вирішили бути сусідами. Однак, як говорить Тихолоз, музеї мають різне матеріально-технічне забезпечення та показники ефективності.
"Це не зрада, і не спроба знищити музей Грушевського. Як музеї Франка, так і Грушевського повинні зберігати свою ідентичність. Поширюються чутки, що ініціаторами цих змін є Тихолоз чи Дім Франка. Але, чесно кажучи, у нас в Домі Франка є багато важливих завдань. Наша команда має чудову мотивацію і готова продовжувати працювати в будь-якому режимі. Поширена думка про те, що мета полягає в економії коштів, скороченнях або негативній оптимізації, є неправдивою. Це питання зовсім не про гроші, а про те, щоб ми не відчували сором за нашу діяльність", - зазначив Тихолоз.
Він підтвердив, що як приміщення, так і земельна ділянка залишаються в комунальній власності. На думку Тихолоза, неправдивою є також інформація про те, що в музеї Грушевського все в порядку: у закладі відсутні члени міжнародної ради музеїв, наукові співробітники з академічними ступенями, а також аспіранти. Крім того, протягом останніх п'яти років установа не отримала жодного гранту і не розробила жодного пакету проектно-кошторисної документації.
"Вибачте, але в підвалах присутній грибок. Які можуть бути фонди в такій ситуації? Є аварійне дерево, яке вражає своєю величчю – це розкішний бук, який ми захоплено спостерігаємо, проте він нависає над вулицею. Необхідно відновити історичні ворота та вхід до музею. Найгірше, що ми можемо зробити для нашої національної безпеки та ідентичності, - це заявити: "Залишимо музей Грушевського в спокої. Нехай розвивається так, як розвивався". Іван Франко та Михайло Грушевський не були ворогами, як їх намагалася змалювати радянська влада. Штучне розділення їхніх постатей і встановлення високого паркану між музеями є реальною загрозою для національної безпеки. Важливо розмежувати політичні спекуляції та маніпуляції від реальних фактів і професійної думки", - підкреслює Тихолоз.
"Яка ж іронія, що у нас знайшовся час для дослідження грибів у сусідньому музеї," - зауважує модератор.
"Проте грибки присутні й у обох музеях!" - з вигуком говорить старша наукова співробітниця музею Грушевського Ольга Тернавська.
Опоненти об'єднання висловлюють занепокоєння, що оскільки Тихолоз є експертом з творчості Франка, то в новому комплексі акцент буде зроблено саме на постаті Франка, а не на Грушевському. Це може негативно вплинути на імідж проекту. Тихолоз намагається донести, що роль директора полягає в управлінні та організації, проте його перебиває модератор Андрій Гречило. В свою чергу, заступник голови Львівської ОВА Іван Собко просить Тихолоза продовжити свою думку, оскільки коментарі інших учасників обговорення стосувалися його позиції.
"Отже, я звертаюсь до вас. Не варто намагатися встановлювати правила. Тримайте емоції під контролем," - вимовив модератор, звертаючись до Собка.
Депутат Шеремета починає переконувати всіх, що музей Грушевського точно ліквідують, бо він читав документацію. Очільниця департаменту культури Гаврилюк пояснює, що не можна об'єднати установи без припинення юридичної особи.
"Мені дуже шкода, що Холмщина не почала ці громадські слухання три роки тому. Як діяти з музеєм Грушевського в теперішній ситуації? Де ж були всі ті, хто допустив до такого стану музею, що він майже вмер? І лише тепер, коли з'явилися відповідальні особи, постало питання про підвищення якості роботи двох музеїв, де музей Грушевського може отримати більше вигоди, оскільки музей Франка вже має все необхідне. Ми повинні висловити вдячність тим ініціативним людям, які прагнуть перетворити майже зниклий музей Грушевського на сучасну культурну установу," - зазначає директор Львівського історичного музею Роман Чмелик.
У приміщенні лунають крики. Найбільш виразно вигукує працівниця музею Грушевського Ольга Тернавська.
"Ви створили чудову картину! Але де ж були ви, директори музеїв, коли нам була потрібна підтримка? Проведіть конкурс на посаду директора. Запросіть молодих фахівців, щоб підсилити музей! Тоді заклад зможе функціонувати самостійно. Пан Тихолоз стверджує, що музей йому не потрібен, то чому ж він формує Раду директорів? Він же зізнався, що не хоче цим клопотом займатися! Чому про це взагалі говорити? Ну чому було заявити, що бук, мовляв, нещасний і падає? Чи не знаєте, що Марія Карпівна передала Марті (Волошанській) цілу папку, в якій зафіксовано, скільки років ми витратили на той бук?... За що ж борються наші хлопці? Можливо, я виглядаю емоційно, вибачте, але я просто висловлюю свої думки", - вигукує Ольга Тернавська.
Ольга Тернавська, старша наукова співробітниця музею Грушевського. Зображення ZAXID.NET.
Минуло понад дві години обговорень. Із зали виходять люди. Публіцист Зиновій Суходуб вирішив пригади, як презентував свою книгу у віллі Грушевського. Він завершує промову декламацією вірша. У залі знову лунають виступи, де Львівську ОВА звинувачують у ліквідації музею.
"Ніхто нічого шито-крито не робив, панство! Ми відкрито проговорили з людьми. Підходить - не підходить, давайте думати. Бо так як є лишати не можна. Ми не влаштовували нічого підкилимного. Не маніпулюйте словом ліквідація. Такими словами ви робите цю непотрібну дискусію", - сказав заступник голови ОВА Собко.
Галерист Павло Гудімов висловив свою підтримку Богдану Тихолозу, зазначаючи, що деякі учасники дискусії не сприймають суть його ідеї.
"Вони прийшли сюди з певними упередженнями, використовуючи неприємні порівняння та висловлювання про знищення. Це абсолютно неприйнятно, коли йдеться не про політику, а про культуру та музейну діяльність. З того, що я знаю, музей на вулиці Грушевського перебуває в стані занепаду, проте ті, хто пов'язаний з ним, не бажають цього визнавати. Це веде до гострих конфліктів. Ще один момент, який мене дуже турбує, полягає в тому, що культура - це, перш за все, люди. Неможливо просто замінити одного директора іншим і сподіватися на те, що нічого не зміниться. Це дуже чутливе питання. У Львові існує свій унікальний феномен музейної справи, який не з'явився на порожньому місці. За цим феноменом стоять мотиваційні особистості. Навіть коли їх переслідують, вони продовжують виконувати свою справу. Сьогодні я був свідком того, як демотивують потенційного керівника музею, який є надзвичайно ефективним в Україні. Богдан Тихолоз - це справжній феномен, і таких, як він, в нашій країні одиниці," - зазначив Павло Гудімов.
Він запропонував передати управління музеєм Тихолозу і через кілька років оцінити результати роботи. Ірина Гринь, керівниця товариства "Холмщина", зауважила, що не всім вдасться дожити до цього часу.
Цей коментар є досить складним, особливо в нинішніх умовах. Він сприймається дуже гостро. Однак, оцінюючи сьогоднішню ситуацію, я вважаю його спекулятивним. Сподіваюся, що Богдан зможе дожити до моменту, коли завершить цю роботу. Якщо ви не готові довірити свої справи професіоналу, тоді запропонуйте своє рішення, а не просто атакуйте людину за її пропозицію. Це нагадує про совкові часи, що є найбільш негативним аспектом. Нещодавно я переглянув фільм Рязанова "Гараж", і це справило на мене жахливе враження, - підсумував свою думку Гудімов.
Засновник "Я Галереї" Павло Гудімов. Джерело: ZAXID.NET.
Наукова секретарка музею Грушевського Софія Легін зазначила, що не підтримує ані ідею об'єднання, ані залишення всього в нинішньому вигляді.
"І один варіант, і другий, має свої плюси й мінуси. Менеджер - це прекрасно, новий менеджер - чудово. У мене питання до всіх присутніх - хто з науковців готовий відкинути 80% своєї наукової праці, прийти на конкурс і стати директором музею? Коли три роки тому був конкурс, то я не побачила жодної кандидатури, крім Марії Карпівни. Об'єднання, це, можливо, не найкращий варіант, але хоча б якийсь із запропонованих", - каже музейниця.
На виступи прихильників об'єднання музеїв емоційно реагувала музейниці Валентина Кухар. Вона демонстративно закочувала очі й насміхалась з виступів.
"Менеджмент завжди був непростим питанням. Я маю 35-річний досвід роботи в музеєзнавстві, починаючи свою кар'єру в музеї Івана Франка. З якими труднощами ми стикнулися в цьому контексті? До якої системи менеджменту можна віднести Україну? У нас існує класичний західний підхід, який передбачає, що проєкт може початися, але не обов'язково закінчитися, він може зазнати занепаду або перебувати на різних етапах, проте завжди знайдеться новий проєкт, який підтримає та ж сама команда. Яскравим прикладом цього є історія Богдана Тихолоза. Проєкт об'єднання музеїв Івана Франка вже розпочався, але раптом він просто зник." - ділиться думками Валентина Кухар.
Валентина Кухар. Зображення від ZAXID.NET.
З залу лунають викрики незадоволення: слухачі не можуть зрозуміти, про що говорить музейниця. Однак вона не звертає на це уваги і продовжує свою промову. Її виступ виявився переповненим абстрактними поняттями, що залишило слухачів у стані більшого здивування, ніж з'ясування.
"Я мала досвід роботи в цьому музеї, тому маю певне розуміння ситуації. Наступним етапом були класичні приклади західного менеджменту, які все ж мали місце. Якщо зосередимося на Україні, чи завжди вона дотримувалася принципів західного менеджменту? Відповідь - ні. Ми не визначили, до якої системи менеджменту ми будемо звертатися, але почали вирішувати глобальні управлінські виклики. У цьому контексті питання нашої європейської ідентичності не виглядає очевидним. Європа ґрунтується на принципах мультикультуралізму, і є країни, які дотримуються, умовно кажучи, гранд-наративів — це великі держави, які прагнуть до глобального домінування. Якщо ми ставимо питання, чи є ми європейцями, то, дотримуючись принципів мультикультуралізму, нам не потрібно об'єднувати ці музеї. Важливу роль у суспільстві відіграє інститут цілепокладання, і саме цей інститут втілює політика", — зазначає Валентина Кухар.
Модератор перериває її виступ. Підсумки оголосять лише через пів години.
Учасники закликали депутатів Львівської обласної ради, які прийматимуть фінальне рішення, переглянути відеозапис дискусії. Було вирішено не приймати конкретних резолюцій.
