Згідно з інформацією радниці Міністерства освіти і науки, найбільша кількість українських дітей отримує освіту в Польщі та Німеччині.
Ілюстраційне зображення з доступних джерел.
Найбільша кількість українських студентів здобуває освіту в Польщі та Німеччині.
Як широко поширений виїзд молоді?
За даними омбудсмена понад 1 000 000 дітей шкільного віку (від 3 до 18 років), покинули Україну у зв'язку з повномасштабним вторгненням. За даними Міністерства освіти лише 380 000 дітей з тієї цифри продовжують навчання в українській системі освіти. Решта інтегровані в освітні системи тимчасового перебування. Найбільша хвиля міграції досі спостерігається до Польщі, на другому місці - Німеччина. Далі Чехія, Угорщина, Словаччина, Литва.
Де можна знайти найсприятливіші умови для освіти молоді?
У Німеччині існує детально розроблена міграційна політика, яка зобов’язує інтегрувати дітей, що перебувають на її території, в освітню систему. Це передбачає надання всіх необхідних послуг для адаптації дитини в новій країні, куди її привезли батьки для навчання. Діти мають право навчатися як у школах, так і в університетах, якщо обирають Німеччину як країну свого розвитку. На відміну від цього, українські родини в Польщі не мали зобов'язання відвідувати польські навчальні заклади. За інформацією Міністерства освіти Польщі, близько 60 000 дітей з України залишилися поза навчанням. Вони продовжували числитися в українських школах, навчаючись дистанційно. Проте, з точки зору українських інтересів, обов'язкова інтеграція в освітню систему Німеччини може не бути оптимальним варіантом. Якщо розглянути освітню систему в цілому, її складовими є дитячі садки, школи та університети. Дитячий садок забезпечує опіку та піклування, університети готують фахівців для ринку праці, а школи виконують найбільш консервативну роль – формують громадян країни. Коли українські діти інтегруються до німецьких шкіл, вони стають частиною німецького суспільства. Це може призвести до серйозних демографічних втрат для України, які дадуть про себе знати в майбутньому. Важливо, щоб українська влада усвідомлювала, що країни, де оселилися українці, змагатимуться за їхню увагу. Наприклад, у Польщі 60% угод з купівлі нерухомості у Варшаві уклали українці, що сприяло зростанню ВВП під час їхнього переїзду. Люди є рушійною силою економічного розвитку: вони працюють, сплачують податки і стимулюють економіку тих країн, які їх приймають. Німеччина, Франція, Іспанія та навіть країни Балтії конкуруватимуть за українських громадян, які прагнуть отримати освіту та професію, оскільки вони можуть стати двигунами економічного зростання цих країн. Тому українська держава повинна усвідомлювати цю ситуацію і активно працювати над створенням умов для повернення дітей додому, зокрема шляхом підтримки освітніх ініціатив та можливості вступу до українських вищих навчальних закладів для тих, хто проживає за кордоном.
Україна мала б показати, що є варіанти вибору
Які можливості може запропонувати Україна молоді, яка в даний момент здобуває освіту в Німеччині, зокрема вищу? Як заохотити їх повернутися додому, не чекаючи на закінчення війни?
В українській державі було допущено чимало помилок. Якщо дитина навчається в німецькій школі або університеті, які альтернативи може запропонувати українська влада, щоб зацікавити її повернутися? Дитина вже володіє німецькою мовою, вступила до німецького вишу і готується до кар'єри в Німеччині. Що не варто робити українській державі - це вдаватися до примусових заходів і покарань. З минулого року українські університети не можуть приймати на бакалаврат 17-річних юнаків без документів військового обліку. В цьому навчальному році на другому курсі буде запроваджено курс базової військової підготовки, який можна пройти лише перебуваючи в Україні, адже навчання проходитиме на полігоні, а студенту потрібно пройти військово-лікарську комісію. Це обов'язковий курс. Виходить, що для українських абітурієнтів, які навчаються за кордоном, система вищої освіти в Україні закрита. У 2025 році, коли дитині було 14 років, у неї не було військового квитка, і вона три роки живе в Іспанії, Польщі чи Франції, де немає українських військових комісаріатів. На початку цього року був ухвалений закон, який дозволяє автоматично ставити на військовий облік юнаків досягненням 17 років, а документи можна зареєструвати через систему Резерв+. Якщо не встигнеш, можна звернутися до дипломатичного представництва, яке також зареєструє на військовий облік. Але це можливо лише до 31 липня. Якщо ти не встигнеш до цього терміну, то далі на військовий облік зможеш стати лише особисто, відвідавши ТЦК в Україні. Батьки, які вивозили своїх дітей у 13-14 років, навряд чи вирішать повернути їх в Україну після трьох років життя в європейській країні. Усе це має бути добровільним. Українська держава повинна донести до своїх громадян, що якщо ти любиш свою країну, цінуєш рідну землю, хочеш відвідувати могили своїх предків, ти потрібен Україні. Ми створили сервіси, які допоможуть тобі стати кращим, підготуватися і захищати свою країну. Це все має бути на основі вибору і добровільності. Наразі ж молодь масово покидає Україну, оскільки держава не залишає їм альтернатив. Якщо тобі 16, через два роки ти досягнеш 18, і вже не зможеш перетнути кордон. Тому молоді люди сьогодні голосують своїми вчинками.
Коли я згадую абітурієнтів, які знаходяться поза межами України, я маю на увазі насамперед тих молодих людей, які перебувають за межами адміністративних кордонів нашої країни в цілому, а не лише в зонах, що підлягають контролю або не підлягають контролю українського уряду.
Існує три основні фактори, які можуть або утримати особу від переїзду, або спонукати її змінити місце проживання:
1. Проживання.
2. Зайнятість.
3. Доступ до якісних освітніх послуг.
Якщо українська родина залишила Україну і знайшла прихисток в країнах ЄС, але стикається з неналежними житловими умовами або такими, що їх не влаштовують, не може знайти своє місце на ринку праці, або ж не має можливості отримати якісну освіту для дитини рідною мовою, то їй може бути цікаво повернутися в Україну, незважаючи на ризики, пов’язані з війною. Держава повинна продемонструвати, що існують альтернативи. Це не вирок залишатися в Україні; це усвідомлений вибір, який передбачає певні обставини. Проте, у вас є можливість планувати своє майбутнє. Це не означає, що ви станете мобілізаційним ресурсом, коли досягнете 25 років. Ви зможете працювати, вибирати, як захищати свою країну, бути готовими до можливих військових дій, реалізувати свій потенціал та створити успішну історію життя тут.
