"На дні Чорного моря неподалік Одеси утворилося сміттєзвалище з уламків збитих дронів і ракет. Видовище, яке постає, справляє жахливе враження," - зазначив еколог Владислав Балінський.
Еколог Владислав Балінський в інтерв'ю для УНІАН поділився своїми думками щодо негативного впливу "тіньового флоту", нападів Росії на цивільні судна, а також обговорив ймовірність перетворення Чорного моря на отруйну екосистему.
Росія значно посилила тиск на цивільні морські перевезення в Чорному морі, здійснюючи атаки не лише на комерційні вантажні судна, що знаходяться під українським прапором, але й на ті, які перебувають у нейтральних водах або в економічних зонах інших держав. Внаслідок цих російських ударів гинуть моряки, затоплюються судна, а води Чорного моря забруднюються нафтопродуктами та вантажами. Судна, які не вдалося вчасно евакуювати, залишаються без екіпажу і дрейфують у морі.
Гідробіолог Національного природного парку "Тузлівські лимани", голова екологічної організації "Зелений лист" та керівник Одеського обласного підрозділу Національного екологічного центру України Владислав Балінський поділився з УНІАН своїми думками щодо небезпек, пов’язаних з некерованими суднами, що дрейфують у морі після російських атак. Він також розповів про зміни, що відбулися на морському дні біля Одеси, та висловив побоювання щодо майбутнього Чорного моря, якщо військові дії триватимуть ще протягом кількох років.
Шановний Владиславе, яким чином посилення російських атак на порти та цивільні комерційні судна вплинуло на стан Чорного моря?
Унаслідок значного посилення російських атак на цивільні судна та портову інфраструктуру, змінюється характер екологічних ризиків. Забруднення може виникати не лише через нафтові термінали та паливні резервуари, але й завдяки комерційним суднам, які перевозять різноманітні вантажі. При цьому екологічні наслідки залежать не тільки від типу вантажу, але й від місця, де сталося затоплення судна, а також від подальшої долі самого судна.
Важливими є, зокрема, гідродинамічні фактори, такі як течії, глибина води, вплив вітру тощо. Крім того, слід враховувати чисельність біологічних організмів (усі живі істоти, - УНІАН) та їх концентрацію в певних районах, а також статус території — чи є це заповідною зоною, місцем гніздування птахів чи ж зоною, де відбувається відгодівля риби.
Розглянемо, наприклад, Одеську затоку, яка є специфічною замкнутою екосистемою з обмеженим водообміном. Якщо удар буде завдано по судну, що знаходиться на відстані до 3 км від узбережжя, наслідки можуть виявитися надзвичайно серйозними. А якщо мова йде про Керченську протоку, то це, образно кажучи, справжня зона хаосу, де важко прогнозувати масштаб забруднення та напрямок його поширення.
Саме таку подію ми спостерігали у грудні 2024 року, коли у протоці сталася аварія двох російських танкерів - "Волгонєфть-212" та "Волгонефть-239". Тоді поверхневе забруднення спочатку пішло в бік Кавказького узбережжя, Грузії, більшість нафтопродуктів, що витекли, затонули в районі Анапи (РФ). Потім під впливом течії та вітру, що змінився, - нафтопродукти перемістилися у бік Керченського півострова, Криму. Уздовж узбережжя вони дійшли до гирла Дунаю і ми досі виявляємо забруднення в Одеській області, зокрема, на територіях нацпарку "Тузлівські лимани" та Дунайського біосферного заповідника.
Чи маєте ви інформацію про події, що сталися з вантажним судном Golden Leo? Під час перевезення кукурудзи воно було атаковане неподалік від Одеси. За повідомленнями, внаслідок цього інциденту загинули десятеро членів екіпажу, а росіяни пізніше затопили корабель, що може призвести до серйозних екологічних наслідків...
19 липня я перебував на "Собачці" (прибережній зоні, яку в Одесі відомо як Собачий пляж, що знаходиться між пляжами "Дельфін" та "Відрада", - УНІАН) і став свідком ракетного нападу на цивільний суховантаж. Удар по судну здійснювався поетапно - атака тривала приблизно 15-20 хвилин. Я впевнений, що російські військові свідомо застосували цю тактику, вже неодноразово використовуючи її раніше - спершу вражають ціль, чекають на прибуття рятувальників та медичних працівників, а потім завдають повторного удару, аби збільшити кількість жертв...
Я спостерігав за подальшою долею суховантажного судна, використовуючи інструменти дистанційного зондування Землі, зокрема платформу Copernicus Browser. 26 липня судно пішло на дно в Одеській затоці на глибині приблизно 22-24 метри. За останніми супутниковими знімками, які мені доступні, я не виявив ознак масштабного забруднення нафтою на поверхні води. Проте це не свідчить про відсутність екологічних наслідків. На дні моря знаходиться великий техногенний об’єкт, і я не маю інформації про те, чи вдалося його закріпити, очистити та герметизувати ємності, що містять паливо. Якщо це не було зроблено, тоді під час сильних осінніх та зимових бур судно може зазнати додаткових механічних впливів, змінити своє положення або отримати нові ушкодження. Це може призвести до витоку пального, мастил тощо.
Чи важливо в даному випадку, який саме вантаж був перевезений?
Отже, волога зерна розширюється і за певних умов може створювати додатковий тягар на пошкоджені елементи судна. Однак основну екологічну небезпеку становить розкладання великої кількості органічних матеріалів — мікроорганізми, що руйнують кукурудзу, активно споживають кисень, розчинений у воді. При значній масі вантажу це може призвести до локального дефіциту кисню, що, в свою чергу, загрожує загибеллю донних організмів. Частина кукурудзи цього літа вже була викинута на пляжі Одеси...
На даний момент необхідно вивчити не лише поверхневі води моря, а й стан корпусів суден, придонних вод та донних екосистем (організмів, що живуть на дні - УНІАН). Адже випадок з Golden Leo - далеко не унікальний. Після атак на портову інфраструктуру можуть виникати й інші види забруднень. Наприклад, у квітні, після пошкодження резервуарів із соняшниковою олією в Чорноморську, ми стали свідками утворення великої поверхневої плівки.
Таким чином, російські військові дії формують нові осередки забруднення в морських водах, наслідки яких можуть стати помітними лише через декілька місяців або навіть років після проведених атак.
Восени на болгарському узбережжі було виявлено судно EMIL, яке постраждало влітку неподалік Одеси. Які ризики виникають унаслідок подібних інцидентів? Чи є інформація про інші аналогічні випадки?
Історія суховантажного судна EMIL яскраво ілюструє, що море не має меж - наслідки збройних конфліктів стосуються не лише однієї нації. Так, судно зазнало атаки ще 5 серпня. Після виникнення пожежі та виходу з ладу технічних систем, екіпаж був евакуйований, а величезний суховантаж залишився без управління, поступово дрейфуючи під впливом вітру і течій у напрямку Румунії та Болгарії. На початку жовтня болгарські військові виявили його на схід від мису Шабла. Станом на 10 жовтня продовжували діяти навігаційні попередження про некероване судно без екіпажу і бортових вогнів...
Мені не відомі точно зафіксовані випадки одночасного дрейфу інших "кораблів-примар" – залишених суден, які переміщуються без екіпажу. Проте це не виключає можливості повторення подібних ситуацій, адже напади на комерційне судноплавство продовжуються...
Які ризики несе неконтрольований дрейф "кораблів-примар"?
Я б розділив це на три етапи. Перший - поки судно залишається на плаву, а його ємності герметичні, це насамперед навігаційна загроза. Величезний некерований плавзасіб може зіткнутися з іншим судном, потрапити в небезпечну акваторію або сісти на мілину. Але на етапі дрейфу його ще можна взяти на буксир і запобігти катастрофі.
Ситуація стає значно небезпечнішою, коли судно сідає на мілину - це вже другий етап. Навіть якщо корпус виглядає зовні цілим, він піддається навантаженням, для яких не призначався. Судно контактує з дном, страждає від хвильових ударів і змінює своє положення. Це особливо ризиковано в зимовий період, коли під впливом сильних штормів корпус може деформуватися та втратити свою герметичність. В результаті в море починають витікати паливо, мастила, забруднені нафтою води та інші технічні рідини.
Третій етап - руйнування або затоплення судна. У такому разі одна частина забруднювачів потрапляє у воду одразу, інша - залишається всередині пошкоджених конструкцій, звідки може поступово вивільнятися роками. Тому рятувальні роботи потрібно проводити, доки судно ще зберігає плавучість.
Однак під час війни, через постійні повітряні атаки, проведення таких робіт може бути нереальним для України, бо йдеться про життя людей, які проводять такі рятувальні операції. До того ж Росія атакує цивільні судна й у нейтральних водах та у виключній економічній зоні інших держав...
"Судна-примари", які дрейфують без екіпажів, - міжнародний прецедент. Відповідальність за ці злочини лежить на країні-агресорі. Зрозуміло, що Україна не може відловлювати всі судна, що дрейфують, - необхідна допомога міжнародної спільноти, бо йдеться про дуже серйозну проблему.
Коли "примара" потрапить на мілину, або її викине на узбережжя, це так чи інакше призведе до серйозного забруднення - судно зазвичай втрачає плавучість, цілісність, тобто розламується... Щоб прибрати його, необхідні дуже великі ресурси - потрібно відновити плавучість плавзасобу, здійснити підводні зварювальні роботи тощо. Йдеться про витрати, які у тисячі разів перевищують суми, необхідні для звичайного буксирування.
Крім того, ми вже усвідомлюємо, що забруднення, зокрема від нафтопродуктів, можуть поширитися далеко за межі місця катастрофи, де сталося ураження судна. Чорне море має потужну циклонічну течію, яка здатна перенаправити ці забруднення у напрямку Румунії та Болгарії. Знову ж, варто навести приклад двох танкерів "Волгонєфть": всього через три місяці після аварії забруднення досягло Одеської області — національного парку "Тузлівські лимани". Це відстань у 600 км від місця інциденту! Отже, внаслідок ураження суден поблизу Одеси негативний вплив обов'язково відчують Румунія, Туреччина та Болгарія.
Якщо "примару", що розколюється, приб'є до узбережжя, все навколо почне смердіти. Залежно від характеру викидів, можна очікувати на масову загибель птахів... Загалом, навіть важко спрогнозувати, що буде далі...
Відомо, що в морських водах присутня велика кількість мін, зокрема протикорабельних, обладнаних потужними вибуховими пристроями. Які наслідки можуть виникнути, якщо некеровані судна наткнуться на ці небезпечні об'єкти?
Це один із найбільш ризикованих сценаріїв. Внаслідок контакту з міною або просто через вибухову хвилю, корпус корабля може отримати серйозні ушкодження. Він може зламатися і потонути, що призведе не лише до наслідків підводного вибуху, але й до забруднення океану нафтопродуктами та іншими речовинами, які знаходяться на борту. Подібна екологічна катастрофа може статися навіть за сотні кілометрів від місця, де судно було піддане атаці.
Водночас підводні вибухи небезпечні й самі по собі. Попри свою щільність, вода є відмінним провідником звуку, акустичний вплив поширюється значно далі від зони механічного ураження. Таким чином, різкий стрибок тиску завдає шкоди мешканцям моря. Це критично, зокрема, для китоподібних, яким слух та ехолокація забезпечують орієнтацію, пошук їжі та спілкування між собою. Тварини через отриману травму втрачають здатність орієнтуватися чи полювати та згодом гинуть.
До того ж, міни можуть переміщуватися під час штормів, потрапляти в інші райони й залишатися небезпечними протягом тривалого часу... Некеровані судна й мінна небезпека взаємно посилюють ризики - поєднання цих чинників може перетворити навігаційну надзвичайну ситуацію на масштабну екологічну катастрофу!
Якими є наслідки потрапляння в акваторію ракет та дронів після збиття?
Сили оборони намагаються знищувати повітряні засоби ураження, які наближаються з напрямку Чорного моря, ще до їхнього прибуття до житлових районів. Це, безумовно, допомагає зберегти людські життя. Однак важливо усвідомлювати, що знищений дрон чи ракета не зникають безслідно — вони стають купою уламків у воді.
Постійно спостерігаю за ситуацією на узбережжі Одеси: в районі хвилеломів та на пляжах можна натрапити на фрагменти російських дронів — пінопластові частини, композитні елементи корпусів, конструкції з вуглепластику. Це вже стало звичним символом війни. Проте на поверхні видно далеко не все! Двигуни, металеві компоненти, електронні плати, акумулятори, залишки пального та мастил в основному осідають на дно. З часом ці матеріали руйнуються, метали іржавіють, а шкідливі речовини проникають у морське середовище. Найбільше мене турбує накопичення цих елементів. Це свідчить про постійний потік техногенного забруднення, який поступає в прибережну екосистему протягом кількох років.
Якщо легкі частини ще можна зібрати на узбережжі, то важчі елементи залишаються на дні моря. Яка кількість такого матеріалу вже скупчилася в Одеській затоці? Які речовини потрапляють у донні відкладення з цих компонентів? Яким чином це впливає на безхребетних та риб? На даний момент ми не маємо повного уявлення про ситуацію.
Знаю, що ви особисто досліджуєте морське дно. Можете описати ваші враження від побаченого?
Я веду систематичні спостереження за підводними угрупованнями Одеської затоки з 1996 року. Наразі намагаюся не віддалятися занадто далеко від берега, зосереджуючи свою діяльність у межах 400-500 метрів від узбережжя, переважно в районі одеських пляжів і хвилеломів, на різних глибинах. Важливо зазначити, що я не натрапляв на небезпечні предмети або вибухівку; ймовірно, відповідні служби встигали їх прибрати влітку. Проте, враховуючи масштаб атак і збитків, повністю усунути всі небезпечні елементи, на жаль, неможливо.
У мене виникають змішані почуття. З одного боку, на березі люди насолоджуються сонцем, купаються у морі, а діти граються та сміються. З іншого боку, це нагадує якесь "інше" місце – уламки, частини крил і електронні пристрої створюють враження підводного смітника. Це сміття лежить практично нерухомо, накопичуючись роками... Те, що я спостерігав, справді жахливо.
Чи вже відомо про втрату або скорочення популяцій певних видів у Чорному морі?
Ситуація з китоподібними є справді тривожною. Я маю інформацію про це, оскільки беру участь у науковій підтримці кримінального розслідування масового знищення морських ссавців, яке проводиться природоохоронною прокуратурою з 2022 року. Ми підготували спеціальний звіт, в якому розглядаємо можливі причини загибелі дельфінів – серед них підводні вибухи та сильні акустичні впливи, що можуть завдати їм шкоди. Наразі визначити точну кількість загиблих тварин є вкрай важким завданням, оскільки на берег викидається лише частина туш. Більшість із них або тонуть, або стають жертвами падальників на узбережжі.
Водночас зміни помітні й у інших організмах. Наприклад, після знищення Каховської греблі ми стали свідками масової загибелі мідій через різке зниження солоності води в прибережній зоні. Під час занурень в Одеській затоці я зауважую значне зменшення кількості цих молюсків - як на мілководді, так і на більших глибинах. Це має велике значення, адже мідії відіграють важливу роль у прибережних екосистемах: вони очищують воду, сприяють розкладенню органічних залишків і створюють середовище для проживання багатьох інших видів. Тому таке скорочення чисельності мідій негативно впливає на стан усіх мешканців морського дна. Також я майже не помічаю червонокнижних морських коників, особливо в тих місцях, де раніше їх можна було спостерігати регулярно.
Головна небезпека, на мій погляд, полягає не лише в загибелі окремих організмів, а у поступовій втраті здатності популяцій і цілих угруповань нормально відтворюватися...
Очевидно, що неправильно було б пояснювати всі ці зміни лише бойовими діями. Протягом 30 років моїх спостережень акваторія зазнавала численних трансформацій — екосистема постійно змінюється під впливом природних процесів, кліматичних коливань та людської діяльності. Однак саме війна стала причиною виникнення нових видів забруднень, таких як уламки та витоки нафтопродуктів, що мають вкрай негативний вплив на морських мешканців. Зрозуміло, що для адекватної оцінки змін чисельності цих видів у всьому Чорному морі необхідно проводити окремі систематичні дослідження.
Які інші фактори, на вашу думку, сприяють сучасній екологічній ситуації в Чорному морі? Чи вважаєте ви, що зміни клімату або обміління річок, зокрема Дунаю та Дністра, відіграють у цьому значну роль?
Дністер виявляє високу чутливість до кліматичних змін, що відбуваються в Карпатах. Тривалі періоди посухи та зміни в режимі опадів серйозно впливають на його водозабезпечення. На відміну від Дністра, Дунай є більшою та складнішою річковою системою з величезним водозбірним басейном. Проте й він страждає від інтенсивних посух, оскільки зменшення річкового стоку погіршує розведення забруднювальних речовин. Хоча в річку продовжують надходити комунальні, промислові та сільськогосподарські скиди, обсяги води, необхідної для їх розбавлення, стають все меншими. Це призводить до підвищення концентрації окремих забруднювачів. Додатково, в умовах високих температур під час спеки погіршується кисневий баланс води. Необхідно також врахувати наслідки війни: багато очисних споруд, каналізаційних систем та промислових підприємств зазнали руйнувань.
Існує ще один аспект, який, на мою думку, залишається недостатньо дослідженим. Справа в тому, що річковий стік формується на всій території водозбірного басейну, а такі фактори, як воронки від вибухів, траншеї, знищення рослинності та ущільнення ґрунтів від військової техніки, суттєво впливають на водний баланс. В одних місцях ці воронки можуть затримувати воду та змінювати її проникнення в ґрунт, тоді як в інших — руйнування поверхневого покриву посилює поверхневий змив. Це призводить до змін в живленні малих річок, формуванні паводків та перенесенні наносів. Особливо тривожним є посилення ерозії. Великі обсяги пошкоджених ґрунтів разом із забруднюючими речовинами потрапляють у водотоки, засмічують річища, змінюють умови життя водних організмів і врешті-решт потрапляють у море.
Чи можуть зміни, які зараз відбуваються, вплинути на сірководневу зону Чорного моря?
Сірководнева зона - природна особливість Чорного моря, пов'язана з його стійкою вертикальною стратифікацією (розподіл на шари, - УНІАН), але положення межі між кисневмісними та безкисневими водами не є незмінним. На нього впливають температура, водообмін, надходження органічної речовини та інтенсивність її розкладання. Дослідження показують, що за останні десятиліття кількість кисню в Чорному морі суттєво скоротилася. Згідно з однією з відомих наукових праць, упродовж 1955-2015 років загальний запас кисню зменшився приблизно на 44%, а середня глибина його проникнення скоротилася зі 140 до 90 метрів.
Однак я б не став лякати людей сценаріями миттєвого виходу всього глибинного сірководню на поверхню. Реальна небезпека полягає в іншому. Уявімо, що верхня межа безкисневої зони продовжує підійматися. Тоді скорочуватиметься об'єм водної товщі, придатної для існування організмів, яким потрібен кисень. Зміниться розподіл риб, планктону, безхребетних.
Водночас слід чітко розрізняти зменшення кисневмісного шару та підтверджене надходження сірководню до поверхні води. Ці процеси є різними, і для адекватної оцінки можливих сценаріїв необхідні комплексні гідрохімічні дослідження. Мене турбує саме поступова зміна біогеохімічного режиму в морі. Хоча вона може проходити без яскравих катастроф, її наслідки для біорізноманіття можуть виявитися надзвичайно серйозними.
Яка інформація є стосовно стану ботанічного заказника "Філофорне поле Зернова" в водах Чорного моря?
Це неповторна донна екосистема північно-західної частини Чорного моря, для збереження якої було засновано ботанічний заказник загальнодержавного значення. Його площа складає 4025 квадратних кілометрів, а окремо функціонує Мале філофорне поле, що займає 385 квадратних кілометрів. Основними складовими цих угруповань є червоні водорості роду Phyllophora, які створюють сприятливе середовище для життя численних молюсків, ракоподібних, губок, асцидій та інших безхребетних і риб.
На жаль, сьогодні ми майже не маємо можливості всебічно вивчати стан цих територій. Війна ускладнює проведення експедицій, підводних досліджень та збору донних зразків. Проте існує кілька факторів, які викликають суттєве занепокоєння.
Це, зокрема, наслідки руйнування греблі Каховської ГЕС - у 2023 році до північно-західної частини Чорного моря потрапили величезні обсяги прісної води, завислих частинок і біогенних речовин. Наукові дослідження підтвердили інтенсивне цвітіння води, у тому числі безпосередньо в районі заказника. Ще одна проблема - витік рослинної олії після російських ударів по портовій інфраструктурі. Зараз забруднення не спостерігається, але це не означає, що олія просто зникла - вона може розкладатися, взаємодіяти із завислими частинками й, за певних умов, надходити в донні відкладення.
Інший аспект ситуації - важкі нафтопродукти, що виникли внаслідок аварій танкерів "Волгонєфть". Ми вже стали свідками переміщення мазутних слоїв на відстані сотень кілометрів. Тож важливо провести дослідження, щоб визначити, чи могли такі забруднення скупчитися в зонах філофорних полів.
Чи є дані про екологічні наслідки від операції "МоЛоЧКа", яку проводять Сили оборони, щоб ускладнити Росії експорт нафти "тіньовим флотом"?
У липні 2026 року ми провели незалежний супутниковий аналіз екологічних наслідків цієї операції - використовували дані Sentinel-1, Sentinel-2 та NASA FIRMS. За результатами дослідження, виявили окремі теплові аномалії та кілька епізодів нафтового забруднення в Темрюцькій затоці, біля Кам'яного мису та Приморсько-Ахтарська. Водночас супутникові дані не підтверджували масового руйнування вантажних резервуарів танкерів. Попри повідомлення про ураження сотень суден, ми не спостерігали відповідної кількості масштабних пожеж і нафтових розливів.
Проте я хотів би акцентувати увагу на значно серйознішій екологічній проблемі. Функціонування транспортно-паливного вузла Керченсько-Таманської зони протягом багатьох років становило загрозу для всього Азово-Чорноморського регіону. Порти Керчі та Тамані, нафтові термінали, сховища, переправи та активне судноплавство зосереджені в надзвичайно вразливій з точки зору гідрології місцевості.
Унікальність Керченської протоки полягає в її здатності змінювати напрямок водообміну між Азовським і Чорним морями. В залежності від сили вітру та різниці рівнів води, забруднена вода може рухатися в обидві сторони. Коли вона потрапляє до одного з морських басейнів, забруднюючі речовини підхоплюються течіями, що дозволяє їм розповсюджуватися на значні відстані. Тому серйозна екологічна катастрофа в Керченській протоці може становити загрозу не лише для найближчих берегів, але й для віддалених зон обох морів.
Ми вже стали свідками двох подібних трагедій. Перша з них трапилася 11 листопада 2007 року, коли під час штормових умов танкер "Волгонєфть-139" зазнав аварії. В результаті цього інциденту в море потрапили великі обсяги мазуту, що призвело до серйозного забруднення узбережжя, а також загибелі тисяч морських птахів. Наступна катастрофа, ще більш руйнівна, відбулася 15 грудня 2024 року з участю танкерів "Волгонєфть-212" та "Волгонєфть-239".
Наголошую, що ці інциденти не є результатом ударів українських військових. Вони сталися через небезпечну експлуатацію старих суден, які перевозили важкі нафтопродукти в складних погодних умовах. Це вказує на проблеми в самих механізмах транспортної системи.
Крім того, Керченсько-Таманський вузол слугував не лише для цивільних комерційних операцій, а й для підтримки російських військових сил на частині анексованого півдня України. Вантажі переміщуються через Крим у бік Запоріжжя. Високий обсяг перевезень, велика концентрація нафтопродуктів та експлуатація технічно застарілого флоту постійно призводили до ризику нових катастроф.
Командир Сил безпілотних систем Збройних Сил України Роберт Бровді повідомив, що протягом лише двох тижнів липневої операції "МоЛоЧКа" вдалося знизити пропускну здатність Керченської поромної переправи на 75%. Яким чином скорочення перевезень нафтопродуктів через Керченську протоку вплинуло на екосистему?
Так, коли інтенсивність перевезень нафтопродуктів через Керченську протоку скорочується, одночасно зменшується імовірність великих транспортних аварій саме в цьому районі.
Водночас продовжується експорт російських нафтопродуктів - транспортна інфраструктура адаптується до нових маршрутів, на що впливають не лише події, пов’язані з "МоЛоЧКою", а й інші фактори, такі як санкції, стан нафтопереробних заводів, військові ризики, витрати на перевезення та міжнародні торговельні норми. Наприклад, додаткові витрати на страхування одного рейсу можуть досягати сотень тисяч доларів. Таким чином, ми вже спостерігаємо зміни у географії постачань.
За даними Reuters, у серпні 2026 року експорт нафтопродуктів через балтійські порти зріс порівняно з липнем на 32,7%, досягнувши 2,62 мільйона тонн. Водночас відвантаження через порти Азовського та Чорного морів скоротилися на 25,3% - до 930 тисяч тонн. Тобто, лише за один місяць вантажопотоки змінилися у протилежних напрямках.
На мою думку, екологічні наслідки такого перерозподілу потребують особливої уваги. Балтійське море - напівзамкнена водойма з обмеженим водообміном, серйозними проблемами дефіциту кисню та хронічною евтрофікацією (процес надмірного збагачення водойм азотом і фосфором, що призводить до бурхливого розмноження водоростей та ціанобактерій - "цвітіння" води, - УНІАН). Додаткова концентрація танкерів "тіньового флоту", особливо технічно ненадійних, збільшує ймовірність аварій. І це вже підтверджено відповідними дослідженнями західних науковців. Зокрема, за їхніми даними, протягом 2023-2024 років розрахунковий ризик нафтового забруднення у Фінській затоці зріс більш ніж на 100%. Отже, на це зростання накладається збільшення нафтових перевезень через Балтику, які спостерігаються зараз.
Отже, проблема забруднення не зникла, а лише перенеслася в інший, не менш чутливий морський регіон.
На вашу думку, скільки часу потрібно для відновлення Чорного моря після війни?
Чорне море демонструє великий потенціал для природного відновлення, проте я сумніваюся, що всі пошкоджені екосистеми зможуть відновитися самостійно. Яскравим прикладом цього є чорноморські китоподібні — ссавці, які займають верхні щаблі харчових ланцюгів. Вони мають складні поведінкові особливості, залежать від якості кормової бази і акустичних умов, а також набувають багато форм соціальної взаємодії протягом свого життя. Найважливіше те, що їхній репродуктивний цикл є відносно повільним. Отже, якщо популяція втратила значну частину дорослих особин, просто припинення бойових дій не буде достатнім для відновлення чисельності... Цей процес може зайняти десятки років. Я серйозно сумніваюся, що деякі з постраждалих популяцій зможуть повернутися до попереднього стану без активного втручання людей.
Перш за все, необхідно забезпечити охорону важливих місць проживання тварин, знизити рівень підводного шуму, унеможливити загибель у рибальських мережах, а також захистити ресурси для харчування тощо. Іншими словами, швидке відновлення зруйнованих екологічних зв'язків та втрачених можливостей популяцій до звичного відтворення є неможливим.
Аналогічна ситуація спостерігається і з комплексами донних угруповань, колоніями мідій та філофорними полями. Крім того, слід враховувати вплив змін клімату, антропогенні фактори та інші аспекти. Тому неможливо визначити єдиний термін для відновлення всього Чорного моря. Локалізовані забруднення можуть потребувати кілька років для очищення, тоді як відновлення донних угруповань і популяцій китоподібних може зайняти десятиліття. Варто також зазначити, що деякі втрати можуть виявитися незворотними.
З точки зору екології, чи є безпечним плавання в морі, зокрема на узбережжі Одещини?
Чорне море поки що не стало повністю отруйним водоймищем, проте існують значні ризики: міни, нерозірвані боєприпаси та локальні забруднення. Тому рекомендується купатися лише на пляжах, де офіційно дозволено, і де забезпечено контроль за безпекою.
Схожа ситуація спостерігається і з рибою та морепродуктами. Твердження про те, що вся риба з Чорного моря є токсичною, є невірним. Проте в зонах великих екологічних катастроф та тривалого забруднення необхідно проводити лабораторні аналізи на вміст шкідливих речовин.
Владиславе, в Росії порушили кримінальну справу проти вас. Які звинувачення вам пред'являють?
8 квітня 2026 року Басманний суд Москви виніс мені заочний вирок, засудивши до 11 років ув'язнення. Формально звинувачення стосуються нібито розповсюдження неправдивої інформації про армію Росії та пошкодження радянського меморіалу в Одесі. Однак, я вважаю, що це всього лише привід для переслідування. Насправді, тиск на мене почався значно раніше. Ще з 2014 року я займався незалежним розслідуванням трагічних подій 2 травня, під час яких в Одесі загинули десятки людей, а сотні отримали поранення.
Після початку повномасштабної агресії я продовжив фіксувати російські військові злочини, зокрема ті, що завдають шкоди навколишньому середовищу. Як вже зазначалося, частина наших наукових напрацювань використовується в кримінальних справах, де я виступаю як експерт і свідок. Моя діяльність була неправильно інтерпретована російськими пропагандистськими медіа, які намагаються представити її як військову чи розвідувальну.
Наприклад, супутниковий моніторинг морських територій та переміщення суден вони з'єднали з передачею даних операторам українських дронів (сміється). Незабаром почали надходити прямі погрози вбивством... Після того, як у березні 2025 року на вулиці застрелили мого друга Дем'яна Ганула, в одному з проросійських Telegram-каналів з'явилося повідомлення, в якому прямо зазначалося, що наступним у списку маю бути я. Мене оголосили такою ж мішенню, як і оператора бойового дрону.
Я вважаю це переслідування частиною кампанії залякування тих, хто займається незалежними розслідуваннями та збором доказів воєнних злочинів. Незважаючи на це, ми не припиняємо фіксувати події, зберігаючи супутникові зображення, результати польових досліджень та інші важливі дані. Війна, безумовно, закінчиться, але її екологічні наслідки залишаться на багато років. Тому важливо збирати інформацію вже зараз, поки ще є можливість відновити хронологію подій і визначити джерела завданої шкоди.
На вашу думку, який вигляд матиме Чорне море через кілька десятиліть, якщо війна ще триватиме роками?
Рідкісні види птахів можуть повністю зникнути, а чисельність інших популяцій істотно знизитися. Дельфіни також опинилися під серйозною загрозою. На сьогодні забруднення вже поширюється по водах, що призводить до глобального занепаду біорізноманіття. Мені здається, що в Чорному морі існують зони, де екологічна ситуація вже є критичною, особливо в районі Керченського півострова, портів Тамань і Керч, а також поблизу Кримського мосту, де викиди нафтопродуктів почалися ще до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Треба розуміти, що не всі мешканці моря можуть просто перебратися в інший район, тому деякі просто вимруть.
Не впевнений, чи виглядатиме вода як у фантастичних стрічках, де в "хімічному" океані все живе гине. Скоріше за все, Чорне море не стане отруйним у буквальному сенсі. Проте, воно може стати абсолютно неживим, адже зникають мідії, які відіграють важливу роль у його очищенні. Отже, можна припустити, що море втратить свою здатність до самовідновлення, що призведе до деградації всіх екологічних систем.
