Моя чудова колонізація: як телевізійні шоу та індустрія розваг змінювали українців на росіян.

У документальному фільмі-дослідженні "Моя прекрасна колонізація" розкривається, як Росія через популярну музику, телевізійні програми та серіали формувала українську аудиторію, готуючи ґрунт для війни. Також аналізується, яким чином українська культура змогла витримати ці виклики та чи дійсно ці зміни є незворотними.

Фільм, який вперше був показаний 24 листопада, тепер можна переглянути на Youtube-каналі Миколи Княжицького.

У середині 1990-х - на початку 2000-х років Україна переживає сплеск талантів, які суттєво відрізняються від тих, що були популярні в межах колишнього СРСР. Ці митці не бояться експериментувати, відзначаються свободою самовираження і співають українською мовою: в цей час закладається основа культурного суверенітету. Водночас імперія починає активну боротьбу за вплив, використовуючи різноманітні ідеологічні засоби: серіали з образами меншовартісних українських персонажів, виключення україномовних пісень із теле- і радіоефіру, спроби підкупу та пряме фінансування проросійських ідеологічних ініціатив.

Через популярну культуру - серіали, музику та телешоу - Росія формує образ "спільного культурного простору", поступово витісняючи українські цінності. Під прикриттям популярного контенту українцям нав'язувалися чужі стандарти та ідентичність.

У той час як українські артисти витіснялися з радіо і ТБ, російські гастролери займали сцени, ефіри та фестивалі. Це була не просто культурна конкуренція - це було систематичне знищення української культурної самоідентичності.

"Культурна політика Росії щодо України була цілковито вбудована в загальний план знищення української державності. Ідеологічні атаки не завдавали шкоди фізично, а вражали свідомість українців," - зазначає режисер фільму Олег Манчура.

Особи, які активно залучені до культурних подій останніх десятиліть, такі як співаки і музиканти Олександр Пономарьов, Фоззі, Олег Скрипка, продюсер та музичний критик Олександр Ягольник, журналіст і публіцист Віталій Портников, а також ексмедіаменеджер і член парламентського комітету з гуманітарної політики Микола Княжицький, висловлюють свої погляди на те, як росіянам вдалося затримати розвиток української популярної культури в 90-х роках, чому в українському шоубізнесі з'явилися "артисти-зрадники", як українська культура змогла вистояти і розпочати нову етап відродження, а також чому підтримка вітчизняного – це не лише тренд, але й питання виживання.

Шоубізнес перетворився на одну з опор російської інформаційної армії, виступаючи як її авангард, а за ним вже слідують танкові підрозділи.

"На великому глобальному рівні вони розуміли: шоубізнес є одним з інструментів впливу і втримання України в орбіті. Щоб люди далеко не відходили, їх найпростіше тримати при собі за допомогою пісень, фільмів, серіалів", - розповідає музикант Фоззі.

Автор стрічки Олег Манчура проводить паралелі між російською політикою та методами Гітлера під час аншлюсу Австрії. Спочатку пропагандистське відомство Геббельса активно намагалося переконати австрійців у тому, що їхня національна ідентичність не є окремою, а лише частиною єдиного великого німецького народу, оскільки вони спілкуються однією мовою, слухають тих же композиторів і читають ті ж книги... "Так само готувався аншлюс України, і питання залишалося лише в часі та технічній реалізації", - зазначає він.

"Навіщо Путін вірив, що ми зустрінемо його з квітами? Він уявляв, що ми є частиною його культури, адже вони вклали стільки грошей, що люди почали вірити, ніби росіяни і українці – це одне й те саме, ніби українців не існує. Їм здавалося, що така стратегія спрацює," - зазначає Микола Княжицький.

Сьогодні українська культура переживає новий етап відродження, відокремлюючись від російських впливів. Різноманітні ініціативи, спрямовані на її захист, стали запобіжником для масштабної операції, що мала на меті асиміляцію українців до російської ідентичності. Серед важливих кроків — ухвалення закону, який гарантує функціонування української мови як державної, заборона на імпорт російських книг, підтримка національного книговидання, а також заборона на показ фільмів, які пропагують країну-агресора і були створені після початку російської агресії. Також було засновано Український культурний фонд, Інститут книги та інші інституції. "Не все вдалося реалізувати, але ми створили захисний купол. Хоча в ньому ще залишаються деякі вразливі місця, його існування є надзвичайно важливим," — підкреслює Микола Княжицький, говорячи про ухвалені законодавчі ініціативи.

Чи є процес ізоляції від російського впливу незворотнім, які нові виклики постали перед нами та які уроки можна винести з минулого - все це розкривається у фільмі "Моя прекрасна колонізація".