Михайло Пиртко: У 2025 році Європейський Союз стикається з вибором між "еко-ідеалами" та новими викликами в енергетичній залежності.
У 2025 році Європейський Союз переживає найзначнішу енергетичну трансформацію в своїй історії, проте амбіційні "зелені" цілі стикаються з викликами, пов'язаними з дефіцитом ресурсів та новими формами залежності. Таку думку висловлює експерт у галузі енергетичного та інвестиційного права Михайло Пиртко в своєму аналітичному блозі, присвяченому глобальній геополітиці енергетики.
Михайло Пиртко підкреслює, що Європа, по суті, просто замінила одних постачальників енергоресурсів на інших. Хоча відмова від російських енергоносіїв стала стратегічно важливим кроком, це не призвело до створення самодостатності в енергетичному секторі.
Він зазначив, що "незалежність не є синонімом самостійності, а скоріше свідченням зміни в географії залежностей".
Ключовими постачальниками газу для ЄС стали Норвегія, США та Катар. Потужності LNG-терміналів у Німеччині, Польщі та Нідерландах дали Європі маневр, але водночас викликали нові суперечки. Пиртко звертає увагу, що трансатлантичний імпорт LNG викликає питання про межу між "зеленою політикою" та прагматизмом:
"Світова енергетична сфера вже не поділяється на 'екологічні' та 'неекологічні' джерела. Насправді, її можна розділити на системи, які визначають політичний вплив, та ті, що на нього відгукуються", - зазначає він.
У самій Європі процеси декарбонізації відбуваються нерівномірно: Франція зосереджує свої зусилля на атомній енергетиці, Німеччина стикається з нестачею стабільних джерел енергії після закриття атомних електростанцій, а Польща шукає баланс між вугіллям та впровадженням технологій малих модульних реакторів у співпраці зі США.
Пиртко підкреслює, що розбіжності в енергетичних підходах серед країн ЄС зростають, що призводить до утворення "подвійної реальності" — з однієї сторони, офіційно спрямованої на клімат, а з іншої — практичної.
"У новій геополітиці 2025 року виграють не ті, хто швидше декарбонізується, а ті, хто зберігає контроль над джерелами постачання та технологіями генерації", - резюмує експерт.
Михайло Пиртко вважає, що ключовими факторами, які формуватимуть енергетичну стратегію Європи в найближчому майбутньому, стануть конкуренція за контроль над постачаннями, важливими металами та технологічними інноваціями.
