Су-57 та F-35: аналіз порівняння винищувачів США й Росії – ключові аспекти
Російська Федерація застосовує винищувачі Су-57 Felon для захисту одного з ключових військових стратегічних об'єктів – Кримського мосту, який періодично піддається атакам з боку українських дронів, як морських, так і повітряних. У цей час Алжир підтвердив замовлення на 12 таких літаків. Тим часом країни Заходу активно прагнуть отримати стелс-винищувачі F-35 Lightning II. Якщо російські та американські винищувачі зійдуться в повітряному бою, хто з них виявиться більш переважним?
Су-57 продемонстрував надзвичайну маневреність після перевороту завдяки своїм потужним двигунам та соплам з вектором тяги, що теоретично забезпечує йому перевагу над менш маневреним F-35 Lightning II в умовах ближнього повітряного бою.
Фокус представив переклад огляду військового аналітика Гаррісона Касса, який опублікований на порталі The National Interest. У своїй статті Касс проводить порівняння між російським Су-57 та американським F-35, розглядаючи, чи має російський винищувач переваги у випадку повітряного бою з американським суперником.
Російський винищувач Су-57 часто порівнюють з американськими F-22 Raptor і F-35 Lightning II. Цей літак, що вважається першим винищувачем п'ятого покоління в Росії, вирізняється стелс-технологією та універсальністю. Оскільки Су-57 був розроблений після американських моделей, існує думка, що його характеристики могли бути частково натхненні F-22 і F-35, зважаючи на можливість їх зіткнення в повітряному бою в майбутньому.
Але чи зможе Су-57 стати кращим за своїх американських конкурентів? Безпосереднє зіставлення Су-57 з американськими винищувачами п'ятого покоління за технічними параметрами та принципами проектування виявляє різницю в промислових можливостях, військових доктринах та технологічних досягненнях обох країн.
На папері Су-57 виглядає вражаюче. Цей двомоторний багатоцільовий літак, розроблений для забезпечення переваги у повітрі та виконання ударних місій, має знижену радіолокаційну помітність (RCS), двигуни з вектором тяги для покращеної маневреності, а також внутрішні відсіки для озброєння, що дозволяє йому нести різноманітні боєприпаси. На перший погляд, це ставить його на один рівень з американськими аналогами. Теоретично, Су-57 об'єднує стелс-технології F-22 і гнучкість F-35, зберігаючи при цьому маневрові характеристики родини Су-27/35. У своїх рекламних матеріалах російські виробники акцентують увагу на маневреності, високій швидкості та сучасній авіоніці Су-57.
На практиці все дещо складніше. Вважається, що стелс-форма Су-57 набагато менш досконала, ніж у його американських аналогів. Аналіз RCS показує, що, хоча лобова частина Су-57 зменшена, зазори між панелями, зовнішні датчики й сопла двигунів призводять до вищої помітності, ніж у F-22 або F-35. Російські інженери намагалися компенсувати помітність Су-57 за рахунок удосконалень РЕБ і маневреності, стверджуючи, що стелс -- не панацея. Але в бою за межами прямої видимості (BVR) проти західних винищувачів п'ятого покоління Су-57, імовірно, буде помічений ворожими літаками, перш ніж сам зможе їх побачити.
Авіоніка Су-57 має свої слабкі сторони. Літальні апарати на кшталт F-35 здатні інтегрувати радар, інфрачервоні датчики, канали передачі даних та системи радіоелектронної боротьби в одну цілісну сенсорну мережу. Це дозволяє пілотам зменшити навантаження та підвищити ситуаційну обізнаність. У свою чергу, Су-57 обладнаний сучасним радаром AESA та інфрачервоним пристроєм спостереження, проте він не може так само ефективно обробляти інформацію, як західні винищувачі. Російська промисловість стикається з труднощами в розробці програмного забезпечення, мережевих технологій та інтеграції даних від сенсорів, що є характерними для західних літаків п'ятого покоління. Це, в свою чергу, призводить до того, що пілот Су-57 отримує менше інформації та має гіршу обізнаність у порівнянні зі своїми західними колегами.
Су-57 дійсно перевершує американські аналоги в плані маневреності, що може дати йому перевагу. Завдяки потужним двигунам і соплам з керуванням вектором тяги Су-57 демонструє виняткову маневреність після звалювання. А оскільки російська доктрина робить акцент на здатності вести ближні повітряні бої, Су-57 був створений саме для цього. Таким чином, в ситуації доґфайту із західним винищувачем Су-57, швидше за все, матиме перевагу. При цьому західні програми підготовки та доктрина вже давно відійшли від бойових дій у межах видимості (WVR), навчаючи льотчиків повністю уникати зближення.
У підсумку, на даний момент всі ці порівняння не мають суттєвого значення. Дефіцит у російській оборонній промисловості не дозволив суттєвій кількості літаків Су-57 потрапити на фронт. Через затримки в виробництві, перевищення бюджету та обмежене виробництво в експлуатації перебуває лише кілька Су-57, що значно менше запланованих сотень. У світлі постійних санкцій, проблем із постачанням та економічних труднощів, з якими стикається Росія, навряд чи виробництво Су-57 зможе зрости в найближчому часі. Тим часом США вже ввели в експлуатацію понад 1000 літаків F-35, що надає їм явну кількісну перевагу, роблячи порівняння якості літаків недоцільним.
Попри кількісні реалії, Су-57 залишається амбітним проєктом. Можливо, він не став справжнім аналогом західних винищувачів п'ятого покоління, але принаймні символічно увійшов до п'ятого покоління, демонструючи потенціал для високоефективних майбутніх програм.
Гаррісон Касс -- старший автор відділу оборони та національної безпеки в The National Interest. Касс -- адвокат і колишній політичний кандидат, який вступив на службу до ВПС США в якості льотчика-стажиста, а потім був демобілізований за станом здоров'я. Він спеціалізується на військовій стратегії, аерокосмічній галузі та питаннях глобальної безпеки.
