Куди спрямовується розвиток транспортної інфраструктури?
Які втрати поніс сектор внаслідок війни та які кроки потрібно вжити для його відновлення.
Транспортна інфраструктура залишається однією з головних мішеней ворога, але водночас - ключовою артерією для виживання економіки та євроінтеграції.
У 2025 році сектор опинився в точці, де просте "відновлення до попереднього стану" вже не актуальне. Зараз мова йде про фундаментальну трансформацію галузі за стандартами ЄС на тлі безпрецедентних викликів безпеки.
Нова оцінка шкоди та потреб у відновленні RDNA5, проведена Світовим банком у партнерстві з українським урядом, виявляє величезний фінансовий дефіцит, який не можливо покрити без залучення приватних інвестицій і міжнародної підтримки. Однак фінансові ресурси — це лише одна зі складових цього складного процесу.
Ключовим чинником для отримання доступу до ресурсів є узгодження національного законодавства з нормами Європейського Союзу. Інформація про хід цього процесу та стан відповідного сектору надається даними міжнародних фінансових організацій, а також звітом ІАА "Транспорт-2025: виклики і можливості на шляху до ЄС".
Згідно з аналізом, проведеним Світовим банком у рамках RDNA5, транспортна галузь займає друге місце за величиною збитків, поступаючись лише житловій сфері.
Такий масштаб руйнувань потребує чіткої пріоритезації інвестицій та активної підтримки громад у відновленні шляхів сполучення, що забезпечить швидшу логістику, знизить витрати бізнесу та гарантує безпеку пасажирів.
Загальна сума прямих фізичних збитків галузі в кінці 2025 року сягнула 40,3 млрд дол., що становить близько 21% від загального обсягу руйнувань в Україні. 90% нових зафіксованих збитків припали на залізничний транспорт. Це спричинено атаками рф по локомотивах, потягах, залізничних станціях та коліях.
Ще більш руйнівні непрямі економічні втрати, які перевищили 58,9 млрд дол. Це кошти, недоотримані через паралізовані порти, розірвані ланцюги постачання та зупинку авіасполучення. Найбільший тиск відчувають морський та авіаційний сектори. На них припадають понад 60% втрачених доходів галузі, що пояснюється тривалим блокуванням повітряного простору та ризиками в Чорному морі.
Загальна сума, необхідна для відновлення та модернізації транспортної інфраструктури України, становить вражаючі 96,3 мільярда доларів. Це приблизно 20% від загальних потреб країни у відновленні. Варто зазначити, що за минулий рік ці вимоги зросли на 24,2% у порівнянні з оцінками RDNA4.
У 2025 році в галузі відбувся значний прогрес у цифровізації: ініціатива "єЧерга", спрямована на оптимізацію процесу очікування при перетині кордону, зафіксувала 2 мільйони записів. Використання цього проєкту дозволило зменшити час очікування на 24-70% в залежності від конкретного пункту пропуску.
Продовження "автомобільного безвізу" до 2027 року супроводжується новими вимогами до репутації компаній та менеджменту. Запрацювала е-ТТН, оцифровані міжобласні маршрути, запущені перші електронні конкурси для перевізників.
Головним викликом залишається величезний тіньовий сегмент: нелегальний ринок таксі та внутрішніх перевезень сягає 90-94%. Тіньовий бізнес спотворює конкуренцію, пропонуючи дешевші послуги без жодних гарантій для пасажирів. Окрім втрат бюджету через недоотримані податки (1,5 млрд грн щороку), це загрожує безпеці, адже середній вік автопарку становить 16-20 років.
Основні цілі на 2026 рік включають детінізацію таксомоторних послуг та внутрішніх перевезень шляхом впровадження нових стандартів сертифікації й безпеки; з липня планується встановлення смарт-тахографів на нові вантажні автомобілі; розробка системи оплати за проїзд дорогами TEN-T; розширення функціоналу "єЧерги" на легкові автомобілі та впровадження електронних товарно-транспортних накладних (е-ТТН) для всіх вантажів.
Залізнична мережа - головна мішень для ворога. За 2025 рік зафіксовано понад 1 100 атак. Вони пошкодили 3 тис. об'єктів і спричинили збитки на 6 млрд дол.
Попри це, "Укрзалізниця" демонструє стійкість: вона перевезла 28 млн пасажирів у далекому сполученні. Компанія виконує важливу соціальну функцію, переобладнавши 100 вагонів на "пункти незламності" та забезпечивши доступ до квитків для мешканців прифронтових територій завдяки ініціативі УЗ-3000.
У 2025 році Україна здійснила значний стратегічний крок, відкривши першу євроколію між Ужгородом та Чопом з часу здобуття незалежності. Завдяки фінансовій підтримці інструменту CEF країна отримала 73,5 млн євро для модернізації колії європейського стандарту (1 435 мм) від Мостиськ до Львова. Крім того, укладені контракти на постачання 100 нових пасажирських вагонів та 55 локомотивів від компанії Alstom, які почнуть надходити у 2026 році.
Під цими успіхами ховається серйозна фінансова криза. Вперше за значний період вантажний сектор завершив рік з майже нульовими прибутками. Обсяг вантажоперевезень знизився до 161 млн тонн, що на 49% менше в порівнянні з 2021 роком. Це зниження стало наслідком втрати виробничих потужностей у аграрній та вугільно-рудній галузях.
У 2025 році збитки Укрзалізниці в галузі пасажирських перевезень перевищили 22 мільярди гривень. Ускладнює ситуацію критичний стан інфраструктури: 96% локомотивів виявилися зношеними, а колії в деяких місцях — на 90%. Механізм крос-субсидування пасажирських перевезень за рахунок вантажних більше не є ефективним, а тарифи на приміські маршрути покривають менше 5% витрат.
Найгострішим викликом 2026 року стане зовнішній борг. Компанія має виплатити кредиторам близько 800 млн євро, що становить третину її річного доходу.
Крім фінансового оздоровлення, на порядку денному також перебуває євроінтеграційна тематика: прийняття закону, що стосується безпеки дорожнього руху та інтероперабельності (законопроєкт №14174), який Україна повинна реалізувати до кінця 2025 року.
Основні цілі на 2026 рік включають реалізацію непрофільних активів для зменшення фінансового тиску; прийняття остаточного варіанту закону про інтероперабельність, що забезпечить технічну інтеграцію з європейською мережею; а також залучення фінансування від європейських банків розвитку для відновлення інфраструктури та оновлення депо.
Водний транспорт перетворився на поле битви за експортне виживання. Незважаючи на те, що з тринадцяти портів активно працюють лише сім через окупацію, галузь показує вражаючі результати: за рік оброблено 76,1 мільйонів тонн вантажів. Важливу роль у цьому процесі відіграли порти Великої Одеси, які забезпечили близько 90% від загального обсягу перевалки.
Український морський коридор за весь час його функціонування дозволив перевезти понад 163 млн тонн вантажів, що підтвердило статус України як критичного гаранта світової продовольчої безпеки. Дунайські порти, які в пікові періоди блокади збільшили перевалку вшестеро, залишаються надійним логістичним помічником. У 2025 році вони обробили 8,2 млн тонн вантажів.
У цей період значно зросли ризики безпеки. У 2025 році кількість атак на порти подвоїлася, досягнувши 90 випадків. Це призвело до падіння пропускної здатності терміналів на 50%, пошкодження 20 цивільних суден та серйозних екологічних наслідків, зокрема, до розливу олії в порту "Південний". Мінна загроза в акваторії Чорного моря та біля гирла Дунаю залишається постійною загрозою для міжнародного судноплавства.
Україна запускає систему DocPort, яка є вітчизняним відповідником "Єдиного морського вікна". Ця ініціатива спрямована на автоматизацію обміну інформацією в портах відповідно до стандартів Міжнародної морської організації. У той же час на Дунаї реалізується проект "РІС-Дунай", що забезпечує інтеграцію українських вантажоперевезень з європейськими системами EuRIS та CEERIS.
Запуск проєкту публічно-приватного партнерства в порту "Чорноморськ" став значущим сигналом для інвесторів, оскільки він має на меті залучити до 1 мільярда доларів.
Основні цілі на 2026 рік включають завершення процесу ухвалення законопроєкту №14344, що стосується оновлення Кодексу торговельного мореплавства, а також реалізацію плану України в рамках Ukraine Facility. До того ж, передбачено впровадження систем DocPort і "РІС-Дунай", а також запуск пілотного проєкту публічно-приватного партнерства у порту "Чорноморськ". Важливими завданнями також залишаються забезпечення стабільного функціонування морського коридору та проведення днопоглиблювальних робіт у портах Дунаю.
Авіаційна галузь України перебуває в найбільш складних умовах серед усіх видів транспорту через повне закриття повітряного простору.
Хоча 20 цивільних аеропортів неактивні, сектор працює над збереженням операційної спроможності. Близько половини парку повітряних суден перебуває за кордоном, що дозволяє частині компаній працювати на іноземних ринках.
Критично важливим досягненням 2025 року стало продовження роботи Європейського фонду добровільної аеронавігаційної солідарності, який залишається головним джерелом фінансування "Украероруху" (понад 70 млн євро за останні роки). Разом з Євроконтролем розроблені детальні сценарії та моделювання відновлення польотів, щойно дозволить безпекова ситуація.
Основною проблемою для сектора є вимушена пауза в роботі: більше 70% спеціалістів залишаються без зайнятості. Державна стратегія спрямована на збереження людських ресурсів та інфраструктури, щоб забезпечити оперативне відновлення галузі після досягнення миру.
Сектор активно адаптується до нових екологічних і безпекових стандартів Європейського Союзу, включаючи запровадження екологічно чистого авіаційного пального та створення централізованого аналізу подій у цивільній авіації. Розробка стратегії розвитку індустрії до 2030 року закладає основи для майбутнього інтеграції в єдиний авіаційний простір з ЄС.
Основні завдання на 2026 рік включають реалізацію стратегії розвитку цивільної авіації до 2030 року; аналіз готовності аеропортів до відновлення їхньої діяльності; створення грантових програм та підготовку інвестиційних проєктів для оновлення терміналів; а також введення стандартів безпеки та екологічних норм Європейського Союзу.
Транспортний сектор залишається фундаментом економіки, проте російська агресія поглибила його системні проблеми.
У 2026 році головним завданням автомобільної індустрії буде легалізація ринку шляхом впровадження сертифікації, цифрового моніторингу та модернізації старіючого автопарку.
Залізничний сектор потребує подолання фінансових труднощів шляхом реструктуризації заборгованості, перегляду тарифів та активної участі в інфраструктурних програмах Європейського Союзу.
Стабільність морської логістики буде визначатися безперервною функціональністю морського коридору та досягненнями концесійних ініціатив.
