Сучасна кліматична стратегія: від уряду до місцевих спільнот.
Забезпечення кліматичної нейтральності до 2050 року стане реальністю лише за умови активного співробітництва між державними структурами, регіональними адміністраціями та місцевими громадами.
30 жовтня 2024 року в Україні почав діяти Закон "Про основні засади державної кліматичної політики". Цей законодавчий акт слугує основою для систематизації кліматичної політики на всіх рівнях, охоплюючи як національний, так і місцевий контексти.
Цей закон стосується екологічної, продовольчої та економічної безпеки, а також готовності адаптуватися до наслідків зміни клімату і тих викликів, які вже стали реальністю, таких як спекотні температури, повені, брак води, деградація ґрунтів та інші.
Головна мета документа - забезпечити досягнення Україною кліматичної нейтральності до 2050 року, зменшивши викиди парникових газів принаймні на 65% уже до 2030-го. Для цього не лише держава, а й кожна область і громада мають затвердити власні плани адаптації до зміни клімату та плани зі скорочення викидів парникових газів. І не просто затвердити, а реалізувати та контролювати їх виконання.
ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО ВЖЕ ЗАРАЗ?
Зміна клімату дедалі помітніше впливає на життя українців: літо стає спекотнішим, зими - м'якшими й більш нестабільними, частішають повені, посухи та буревії. Усе це створює серйозні ризики для сільського господарства, інфраструктури, водопостачання та здоров'я людей. Саме тому громадам потрібно готуватися - адаптуватися до нових умов і діяти на випередження. Крім того, викиди парникових газів спричиняють не лише глобальні наслідки, а й локальні проблеми - як-от забруднення повітря, підвищення температури у містах, загибель зелених зон. Тому зменшення викидів - це шлях до здоровішого, безпечнішого та економічно ефективного способу життя.
Новий закон зобов'язує державу та громади діяти у двох ключових напрямах:
► Зниження негативного впливу зміни клімату передбачає зменшення обсягів парникових газів у атмосфері та збільшення кількості поглиначів, як природних, так і штучно створених. Це охоплює різноманітні ініціативи, спрямовані на скорочення викидів або підвищення здатності екосистем до поглинання парникових газів. Основною метою цих документів є зменшення навантаження на кліматичну систему та уповільнення процесу глобального потепління.
► Адаптація до змін клімату - це комплексне планування та реалізація заходів, спрямованих на зменшення вразливості інфраструктури, населення та економіки перед обличчям кліматичних загроз. Цей процес полягає в адаптації до вже відчутних або прогнозованих змін, таких як збільшення частоти повеней, посух чи підвищення температури. Стратегії адаптації можуть включати оновлення систем водопостачання, заходи для захисту від повеней, раціональне управління земельними ресурсами або створення зелених зон у містах для зменшення впливу спеки.
Отже, пом'якшення стосується процесів, спрямованих на запобігання подальшому погіршенню ситуації, тоді як адаптація фокусується на підготовці та поліпшенні умов життя в уже зміненому середовищі. Обидва підходи мають однакову важливість і повинні реалізовуватися одночасно: для зменшення причин зміни клімату та збільшення стійкості до її наслідків.
ОСНОВНІ ВИКЛИКИ
Незважаючи на встановлені терміни та вимоги, їх реалізація виявиться досить складною. Це пояснюється кількома факторами.
По-перше, численні громади ще не усвідомлюють своїх нових зобов'язань. Зміна клімату продовжує сприйматися як щось віддалене і невизначене, а не як складова стратегічного розвитку територій.
По-друге, навіть коли є намір, часто бракує ресурсів - як людських, так і фінансових. Ефективне кліматичне планування вимагає наявності фахівців, даних та аналітичних можливостей, яких у багатьох громадах просто не вистачає.
По-третє, Довгострокова стратегія низьковуглецевого розвитку ще не розроблена, а інші національні, секторальні та регіональні документи, які могли б слугувати основою для місцевих планів і стратегій, мають такий же кінцевий строк підготовки, як і ці стратегії та плани. Відповідно, громади не дуже орієнтуються як і куди їм потрібно рухатися далі.
По-четверте, численні документи зазвичай створюються різними підрозділами без достатньої координації між ними. Наприклад, команди, які займаються енергетичними планами, відрізняються від тих, що опікуються екологічними питаннями, а ще одна група займається відновленням. Важливо, щоб усі ці стратегії діяли в злагоді.
ХТО І ЩО ПОВИННО ЗДІЙСНИТИ?
Кліматичні зміни становлять серйозний виклик, який не може бути вирішений лише зусиллями окремого міністерства чи державної установи. Тепер відповідальність за вжиття заходів офіційно поділена між усіма рівнями управління — від Кабінету Міністрів до місцевих громад. Законодавство нарешті чітко окреслило, за що відповідає кожен, а також визначило, якою має бути узгоджена система планування дій у сфері клімату.
НАЦІОНАЛЬНИЙ РІВЕНЬ: СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ ТА КОНЦЕПТУАЛЬНІ РАМКИ
Головну роль у цьому процесі відіграє держава. Саме уряд та центральні органи виконавчої влади несуть відповідальність за створення загального уявлення про те, якою повинна бути Україна в 2050 році: кліматично нейтральною, енергоефективною та стійкою до природних катаклізмів. Для досягнення цих цілей розробляються довгострокові стратегії, національні програми й секторальні ініціативи, наприклад, у сферах енергетики, транспорту та промисловості.
Держава, за посередництвом Кабінету Міністрів та різних міністерств, несе відповідальність за:
Секторні програмні документи мають включати в себе:
Закон також stipule, що у випадках, коли немає потреби створювати окремі програмні документи для певних секторів, усі необхідні дані мають бути включені в стратегії розвитку відповідних економічних секторів або державних політик. Це означає, що задачі, цілі, заходи та інші елементи, які могли б бути представлені в програмному документі, можуть бути інтегровані в інші стратегічні документи.
Ці програмні документи, як і попередні, переглядаються та оновлюються кожні п'ять років.
Для більш ефективного впровадження кліматичної політики та забезпечення прозорої й злагодженої роботи, центральні органи влади можуть ініціювати створення спеціалізованих консультативних та дорадчих рад або інших допоміжних структур, що займаються питаннями зміни клімату. Ці органи покликані сприяти підготовці рішень і координувати дії. Окрім того, для покращення співпраці між різними державними інституціями та виконання міжнародних зобов'язань України, Кабінет Міністрів має заснувати окремий координаційний орган на загальнонаціональному рівні. Така структура повинна об'єднати зусилля різних відомств і забезпечити системний підхід до вирішення кліматичних проблем.
Регіональні та місцеві рівні: впровадження та специфічні дії.
Регіони та громади також мають активно долучатися до формуванні та втілення кліматичної політики. Вони повинні розробляти і впроваджувати два ключові документи:
- стратегії зменшення антропогенних викидів парникових газів та підвищення обсягів їх усунення через природні поглиначі;
- підходи до пристосування до кліматичних змін.
Для областей готуються регіональні плани й стратегії, для громад - місцеві. Ці документи переглядаються та оновлюються кожні п'ять років.
Плани та стратегії повинні відповідати національним і галузевим документам, згаданим раніше. У випадку, якщо на етапі створення цих планів державні стратегії чи програми ще не були затверджені, регіони та громади мають можливість самостійно розробляти свої власні документи, не зобов'язуючись враховувати ще не прийняті державні рішення.
Головна мета регіональних та місцевих планів і стратегій - визначити, як кожен регіон чи громада зменшуватиме свій вплив на клімат і пристосовуватиметься до вже наявних або очікуваних змін. Адаптація може стосуватися захисту інфраструктури, розвитку сільського господарства, охорони здоров'я, збереження довкілля та інших важливих сфер.
Заплановані дії повинні бути впроваджені в більш загальні стратегії стратегічного планування, такі як стратегії розвитку територіальних громад або областей, програми реалізації цих стратегій, а також екологічні ініціативи. Якщо заходи, спрямовані на пом'якшення наслідків зміни клімату та адаптацію до них, вже містяться в інших офіційних документах, то створення окремого плану на регіональному чи місцевому рівні не є необхідним.
Особливо важливо, щоб усі заходи щодо пом'якшення наслідків зміни клімату та адаптації розроблялися на основі наукових досліджень, із залученням експертів, громадськості та відповідно до методичних рекомендацій, які має затвердити Міндовкілля.
Отже, регіональні та місцеві плани і стратегії виступають як важливі інструменти, що дозволяють адаптувати кліматичну політику до специфіки кожної окремої території. Вони допомагають врахувати вразливості, ресурси та потенціал регіону, що в свою чергу сприяє забезпеченню більш сталого, безпечного та відповідального розвитку.
СТРУКТУРА ДОКУМЕНТІВ ЗА КЛІМАТИЧНОЮ ПОЛІТИКИ
Щоб краще уявити, як має працювати кліматична політика на практиці, у таблиці узагальнено всі документи, про які йшлося вище. Кожен із них має допомогти перевести загальні цілі у конкретні дії - від національних стратегій до місцевих планів. Разом ці документи формуватимуть Дорожню карту для переходу до стійкого і зеленого майбутнього.
Коли усе це потрібно реалізувати?
Закон визначає конкретний план дій для впровадження кліматичної політики. У ньому зазначено два ключові часові етапи:
Протягом року після вступу в силу Закону уряд України зобов'язаний затвердити Довгострокову стратегію розвитку з низькими викидами вуглецю. Цей документ слугуватиме основою для всіх учасників - від міністерств до місцевих громад.
Другий етап - упродовж двох років: це стосується інших документів. Зокрема, до 30 жовтня 2026 року необхідно затвердити Стратегію адаптації до зміни клімату, секторальні програми, що спрямовані на зменшення антропогенних викидів парникових газів та збільшення їх видалення поглиначами, а також регіональні та місцеві плани щодо зменшення викидів і адаптації до кліматичних змін.
ЗВ'ЯЗОК МІЖ КЛІМАТИЧНОЮ ПОЛІТИКОЮ І ПЛАНАМИ ВІДНОВЛЕННЯ ТА ЛОКАЛЬНИМИ ЕНЕРГЕТИЧНИМИ ІНІЦІАТИВАМИ
Кліматичне планування не може здійснюватися у відриві від інших стратегічних документів, які формуються на місцевому та регіональному рівнях. Закон "Про основні засади державної кліматичної політики" прямо вимагає узгодженості з програмами комплексного відновлення. Всі програми комплексного відновлення, які розробляються для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій чи збройної агресії РФ проти України, мають враховувати принципи та цілі кліматичної політики і сприяти їх досягненню, враховувати заходи із забезпечення стійкості до поточної та прогнозованої зміни клімату, а також визначати конкретні заходи щодо пом'якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї і заходи щодо використання низьковуглецевих технологій.
Місцеві енергетичні плани є основою для розроблення кліматичних планів у частині зменшення викидів парникових газів. Адже саме в межах енергетичного планування здійснюються оцінка вихідного стану споживання енергії в усіх ключових секторах (громадські будівлі, транспорт, освітлення, водопостачання, відходи тощо), встановлення цілей з енергоефективності та переходу на відновлювані джерела енергії (тобто тих дій, які безпосередньо впливають на обсяги викидів), розроблення та пріоритезація заходів, що можуть мати найбільший кліматичний ефект та оцінка очікуваного заощадження енергії, скорочення викидів СО₂ та інвестиційної потреби.
Тобто кліматичний план громади або регіону базується на тих же даних, аналітичних висновках і проєктах, які має містити місцевий енергетичний план. Це дозволяє уникнути дублювання, забезпечити взаємну узгодженість документів та підвищити ефективність реалізації обох типів політик.
НЕДОСТАТНІСТЬ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КЛІМАТИЧНОЇ ПОЛІТИКИ
Першою проблемою є відсутність чітких інструкцій щодо розробки регіональних та місцевих кліматичних документів. Закон stipulює, що при їх створенні необхідно враховувати національні та секторальні стратегії, але не уточнює, які саме цілі слід визначати і за якими критеріями формувати ці регіональні та місцеві документи. Більше того, не існує навіть вимоги щодо розробки спеціалізованих методик для їх підготовки. Закон лише передбачає створення загальних методичних рекомендацій, на основі яких мають бути реалізовані заходи щодо пом'якшення наслідків зміни клімату та адаптації. Ці рекомендації повинні бути затверджені Міністерством екології.
Інша проблема полягає в тому, що хоча законодавство чітко визначає, які кліматичні документи необхідно створювати та з якою періодичністю їх оновлювати, питання оцінки та моніторингу їх виконання залишаються невизначеними. Немає ясності щодо того, хто повинен займатися цими процесами – чи це має робити сам автор документу, Міністерство екології, чи інші органи. Відсутність чітких правил для моніторингу та оцінки створює ризики для ефективності кліматичної політики. Без належного контролю важко оцінити, чи дійсно досягаються поставлені цілі, а також своєчасно виявити проблеми, що виникають в процесі реалізації заходів. Це може призвести до втрати ресурсів, затримок у виконанні планів і уповільнення переходу до кліматичної нейтральності. Тому важливо розробити зрозумілі та ефективні процедури моніторингу, які сприятимуть успішному впровадженню кліматичних стратегій.
Деякі положення Закону все ж можуть частково допомогти громадам. Наприклад, має бути створена методика прогнозування змін клімату, а офіційні прогнози повинні регулярно публікуватися на сайті гідрометеорологічної служби. Органи влади зобов'язані враховувати ці дані під час підготовки своїх планів і документів.
Проте прогнози – це лише одна з компонентів. Якщо громади не отримають чітких і зрозумілих рекомендацій щодо підготовки кліматичних планів, вибору відповідних заходів або оцінки їх ефективності, виконати нові вимоги буде складно. Це особливо стосується малих громад, які часто стикаються з нестачею часу, фахівців чи ресурсів. Відсутність методичної підтримки тільки підвищить ризик помилок і формального підходу.
ЯКІ ВИСНОВКИ?
Новий Закон "Про основні засади державної кліматичної політики" створює комплексну рамку для дій усіх рівнів влади щодо боротьби зі зміною клімату:
Таким чином, реалізація кліматичної нейтральності до 2050 року стане реальністю лише за умови активного співробітництва між державними органами, регіональними адміністраціями та місцевими громадами, а також за наявності належної ресурсної, експертної та методичної підтримки на місцях.
Certainly! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.
Цю публікацію було створено в рамках ініціативи "Планування енергетики на муніципальному рівні для сприяння енергетичному переходу", що реалізується громадською організацією "ДІКСІ ГРУП" за підтримки Європейського кліматичного фонду (ECF).
Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю авторів і не обов'язково відображає позицію Європейського кліматичного фонду.
Certainly! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.
