Іванна Климпуш-Цинцадзе, яка очолює Комітет Верховної Ради з питань європейської інтеграції України.

В Європейському Союзі існує ясне усвідомлення, що забезпечення безпеки в Європі неможливе без стабільності та захисту України.

Питання щодо вступу України до Європейського Союзу ще нещодавно здавалося таким, що не потребує обговорення. Всі учасники цього процесу були впевнені, що рано чи пізно наша країна стане частиною ЄС. Проте останнім часом на цьому шляху виникло дедалі більше перешкод. ЄС не може офіційно розпочати переговори через позицію Угорщини, яка також блокує виділення вже затвердженого Європейською Радою кредиту в 90 мільярдів євро, а також 20-й пакет санкцій проти Росії. Крім того, в Україні спостерігається затримка в проведенні необхідних реформ для наближення до ЄС. Що все це означає, ми обговорили з головою Комітету Верховної Ради з питань інтеграції до Європейського Союзу Іванною Климпуш-Цинцадзе.

- За винятком позиції відвертих друзів Путіна, чи є в Євросоюзі єдність стосовно питання членства України в ЄС загалом? Тобто чи всі погоджуються з тим, що Україна має стати членом Євросоюзу після виконання усіх вимог?

- На моє глибоке переконання, сьогодні в Європейському Союзі є чітке розуміння, що безпека Європи неможлива без безпеки України. Так само, як мені здається, Україна розуміє, що наша безпека теж невіддільна від європейської.

Думаю, це вже надзвичайно серйозний складник того, що в ЄС переважає думка про неминучість та невідворотність нашого майбутнього членства в Європейському Союзі. Проте це не означає, що серед країн-членів Європейського Союзу немає окремих скептиків стосовно нашого членства, не означає, що всі плескають у долоні й чекають, допоки нарешті Україна увірветься в європейський простір. Це точно вказує, що будуть складні дискусії стосовно певних секторів, змін, трансформацій.

Хтось буде звертати увагу на те, що відбувається, з огляду на свої інтереси, - на те, що відбувається в нас в аграрному секторі. До речі, багато з найбільших лобістів та адвокатів України в Європейському Союзі будуть переважно звертати увагу на кластер "Основи" - на верховенство права, баланс влад, функціонування демократичних інституцій - на усі ті речі, які є засадничими для того, щоб будь-яка держава була повноцінним членом Європейського Союзу.

Отже, підсумовуючи, можна сказати, що існує загальне усвідомлення та спільне бачення необхідності інтеграції України в Європейський Союз. Однак це зовсім не означає, що шлях до цієї мети є легким і безперешкодним.

- Серед таких країн, у яких можуть виникнути серйозні дискусії з приводу членства України, чи є так звані стовпи Євросоюзу? Наприклад, Франція, Німеччина, Нідерланди?

Необхідно усвідомити, що вже сьогодні, наприклад, у Бельгії та Франції, представники сільськогосподарської галузі починають висловлювати тривогу щодо майбутнього, коли Україна приєднається до Європейського Союзу. Яким чином Європейський Союз підтримуватиме їхніх фермерів? Чи зможуть вони адаптуватися та зберегти конкурентоспроможність у нових умовах? Саме тому вони висловлюють свої побоювання. Це стосується не лише польських аграріїв.

Крім того, варто усвідомлювати, що об'єктивні побоювання держав-членів ЄС щодо нашого вступу постійно підживлюватимуться і використовуватимуться на нашу шкоду ворогами з Росії. Це означає, що будь-які прояви занепокоєння можуть призводити до протестів, різких заяв або навіть дій. Тому нам потрібно не лише підтримувати діалог з європейськими інституціями та виконувати свої зобов’язання, але й активно спілкуватися з певними країнами-членами ЄС.

Коли я розмірковую про аграрний сектор, мене вражає відсутність окремого Міністерства аграрної політики. У багатьох країнах, де сільське господарство є важливою частиною економіки, міністр аграрної політики завжди готовий до діалогу зі своїми колегами з інших країн. Натомість у нас ситуація інша: існує велике міністерство, де один міністр відповідає за три різні сфери — економіку, сільське господарство та екологію. Саме ці галузі, ймовірно, стануть найбільшими викликами на нашому шляху до інтеграції в Європейський Союз.

У цих двох областях необхідні потужні інституції, які здатні формувати політику, надавати фактичну інформацію для спростування міфів та мати своїх повноцінних представників для ведення переговорів. Наразі цього бракує, і ми завдаємо шкоди самим собі такими діями.