Історична реальність: Чому українці відсутні в Угорщині? - Газета Час України
Журналіст Роман Маленков з видання "Історична правда" опублікував захоплюючу статтю про Угорщину та українців, в якій чомусь українська спільнота не згадується. Виявляється, що українці проживали на угорських землях з давніх-давен, зокрема в північно-східних областях. Але що ж трапилось? Нижче наведено текст автора в оригінальному вигляді.
Історично склалося так, що етнічні українські території розташовані на сучасних землях усіх наших сусідів. Це Берестейщина в Білорусі, Лемківщина, Бойківщина та Підляшшя в Польщі, Пряшівщина у Словаччині, Мармарош і Буковина в Румунії, Придністров'я в Молдові, а також Стародубщина і Східна Слобожанщина в Російській Федерації.
Це, здається, загальновідома інформація. Але як же так сталося, що в Угорщині немає українських етнічних територій? А може, вони все ж існують? Давайте розглянемо це питання детальніше.
Нині в Угорщині мешкає дев'ять з половиною мільйонів осіб, серед яких 78 % становлять угорці, або мадяри, як вони самі себе називають. На другому місці в країні роми - їх 3,6 % (308 тисяч), на третьому німці - 1,6% (130 тисяч), ну а далі словаки, румуни, хорвати, серби, словенці...
Дивина, але українці - представники найбільшого сусіда Угорщини, не мають в країні навіть власної національної організації, і відповідно, їх кількість вважається такою низькою, що ніхто їх навіть не рахує. Як таке взагалі можливо?
Чи можливо, що угорці називають українців русинами, подібно до словацького? Дійсно, така національність присутня в офіційних списках, однак в Угорщині їх налічується лише близько чотирьох тисяч. У сусідніх Словаччині та Румунії українців значно більше – відповідно 55 тисяч і 51 тисяча, і це лише за офіційними даними.
Виявляється, що під час історичного розселення українці не охопили територію сучасної Угорщини, хоча цілком взаємодіяли з сусідніми державами, які в ті часи входили до складу угорського королівства.
Бути такого не може. Особливо, зважаючи на те, що українці й угорці тривалий час були в одній імперії.
Карта греко-католицьких єпархій в Австро-Угорщині, видана у 1909 році.
Під час екскурсії в замку "Паланок" нам розповіли, що Мукачівська греко-католицька єпархія охоплювала величезну територію, простягаючись далеко за межі сучасного Закарпаття, включаючи також угорські території.
Отже, там також проживали греко-католики. А як справи з ними сьогодні? За офіційними даними, в Угорщині налічується близько трьохсот тисяч греко-католиків. От цікаво...
Виявляється, українці проживали на території Угорщини ще з давніх часів. Найбільше їх скупчення відзначалося в північно-східних регіонах. Кількість українців значно зросла в останні десятиліття XVII століття, після визволення країни від влади османів. Більшість нових поселенців, які прибули в покинуті місцевості, були представниками греко-католицької громади Мукачівської єпархії та спілкувалися українською мовою.
У XVIII столітті в греко-католицьких церквах Угорщини почали здійснювати служби українською мовою, що стало важливим етапом на шляху до асиміляції українського населення.
Керівництво угорського королівства усвідомило, що фізичне знищення русинів-українців не принесе бажаних результатів. Натомість, щоб позбутися їхньої культури, потрібно було витіснити їхню мову. В результаті, українські школи були закриті...
Другий етап, який виявився ще більш інтенсивним, відбувся в XIX столітті – влада почала застосовувати різні засоби для підтримки процесу мадяризації. У цей період виник термін "мадярон" – так називали русинів-українців, які піддалися мадяризації, особливо серед священнослужителів та інтелектуалів, що відкрито схилялися до угорської культури.
Мадярони відмовилися від власної мови, культури, релігії, почали сприяюти мадяризації українського населення, примушуючи соромитися свого народу та приховувати своє українське походження.
Ось перероблений текст: "Він зневажає руську мову, відчуває сором за своє коріння. Серед угорців він намагається пристосуватися, намагаючись заручитися їхньою прихильністю... І це справді так: угорський русин (мадярон) ніколи не буде справжнім русином", "Для мадярів всі інші народи - лише худоба, а справжній людиною вважається лише мадяр; хто не мадяр, той і не має прав на людську гідність".
В Угорському королівстві склалися такі умови існування та психологічний фон для національних меншин, які спонукали їх, часом всупереч власним принципам і переконанням, відмовлятися від своєї національної ідентичності, мови, а також політичних, релігійних та інших поглядів.
Угорці відзначалися значною нетерпимістю до представників інших національностей, не мадярського походження. Часто єдиним шляхом до отримання освіти, збереження або досягнення високої посади, кар'єрного зростання, а також забезпечення засобів для життя було відмовитися від власної ідентичності та визнати себе мадяром, займаючись "патріотичною" діяльністю.
Формування комплексу меншовартості у українців і перехід до мадяронів були зумовлені не лише шовіністичними діями угорської влади, а й певними негативними аспектами менталітету та поведінки самих угорців.
Вони, на побутовому рівні, у спілкуванні з україцями постійно намагалися показати свою вищість, підкреслити простакуватість, неосвіченість закарпатців, обзивали їх "дикунами-рушняками", "дурними русинами", "смердючими рутенами", "свинями".
В освіті політика угорської влади була спрямована на культивування у дітей та молоді почуття належності до "мадярської батьківщини і мадярської нації" та відданості Угорській державі.
"Я не можу їсти обіду разом з таким мадярським горожанином, котрий не навчив своєї дитини по-мадярськи, котрого дитина гавкає варварським жаргоном!"
Це був справжній етноцид українців, який у ХХ столітті набув ознак геноциду, коли мадярони почали співпрацювати з угорським урядом в часи Другої світової війни та брали участь у катуваннях та розстрілах вояків "Карпатської Січі".
Протягом трьох століть цілеспрямованої політики етноциду угорська влада повністю винищила українську мову в Угорщині, підтверджуючи відому істину: зникнення мови призводить до зникнення народу.
Українська громада зникла на угорських землях. Сьогоднішні триста тисяч греко-католиків є нащадками українців, але більшість із них не володіє українською мовою і не асоціює себе з Україною. Вони вважають себе угорцями.
У містечку Гайдудорог розташований греко-католицький храм, зведений у середині XVIII століття, який сьогодні виконує функцію архієпархіального центру. У Гайдудорозі немає нікого, хто розумів би українську мову, а англійською теж не спілкуються. В результаті, ми не мали можливості дізнатися, чи проживають українці в цьому містечку.
Хоча відповідь нам відома. От лише неймовірний іконостас, в якому 54 ікони, є прямим свідком неугорського походження цього храму. Але про це ніхто вже не скаже.
Таким чином, ми дійшли висновку, що на угорській території також є українські етнічні райони – це дві області на північному сході, де зосереджена значна кількість греко-католицьких єпархій. В Угорщині проживає близько трьохсот тисяч людей українського походження, але, на жаль, багато з них не ідентифікують себе як українці.
Хочу також підкреслити, що таке етноцид. Це форма політичних дій, що має на меті знищення ідентичності та культурних особливостей певної етнічної групи.
На відміну від геноциду, який досягає тієї самої мети шляхом фізичного винищення людей, належних до етносу, етноцид може проводитися комплексом заходів, що руйнують системні зв'язки всередині народу, підштовхуючи його представників до переходу в іншу етнічну якість
Основні зусилля в реалізації політики етноциду спрямовані на ліквідацію національних мов, що називається лінгвоцидом.
