Історична безвідповідальність Росії: які уроки з "Грецької операції" НКВС можуть пролити світло на війну проти України.
Безкарність -- одна з фундаментальних причин нинішньої російської агресії проти України. Росія так і не усвідомила, не визнала й не вибачилася за свої численні злочини в минулому. Тож без нищівної поразки годі сподіватися, що вона добровільно відмовиться від геноцидних практик у майбутньому.
88 років тому, в цей день, НКВС розпочав так звану "Грецьку операцію", метою якої було цілеспрямоване знищення інтелектуальної еліти грецької меншини в СРСР та насильницька асиміляція представників цього невеликого народу в Homo Sovieticus. У той час у Радянському Союзі було затримано понад 20 тисяч греків, з яких 93% були розстріляні. В Україні, зокрема в Надазов'ї, кількість жертв становила від 7,6 до 9,4 тисячі осіб. Найнижчий відсоток загиблих серед арештованих зафіксували в селі Бугас Волноваського району, звідки походять предки одного з авторів цієї статті, де він становив 89,6%. Найвищі показники були в Сартані та Малому Янісолі — 99,2% та 99,1% відповідно.
Перш за все, під ударами репресій опинилися інтелектуали — науковці, поети, актори, журналісти, викладачі, вчителі, інженери та медики. Було розстріляно керівництво та акторів Маріупольського грецького театру. Всі грецькі навчальні заклади, включаючи педагогічний технікум у Маріуполі, зазнали закриття, а редакцію газети "Колехтивістис" ліквідували.
У березні 1938 року, за таємничих обставин, "зробив крок у невідомість" посол Грецького королівства в СРСР Дімітріос Ніколопулос, всього через півтора місяця після прибуття до Москви. Історик Іван Джуха вважає, що це могло бути результатом інсценування НКВС, як відповідь радянської влади на протест дипломата проти масових репресій, які зазнавали греки, включаючи знищення громадян Грецького королівства. Лише в 1937 році було розстріляно не менше 25 таких осіб, ще 451 потрапили до ГУЛагу.
Терор, спрямований проти греків, тривав безперервно. Хоча депортація кримських татар у 1944 році стала загальновідомою подією, значно менше людей знає, що сталінська влада тричі вдавалася до депортації греків: перший раз "превентивно" у 1942 році, вдруге – "як покарання" в 1944-му та знову в 1949-му.
"Розстріляне відродження" та агресивна асиміляційна політика пояснюють, чому українські греки стали однією з найбільш русифікованих меншин. Згідно з переписом населення 2001 року, лише 6,4% осіб вказали грецьку (урумську або румейську) мову як рідну, тоді як 88,5% вказали російську. Проте з моменту відновлення незалежності України ситуація почала змінюватися: зникли перешкоди для кар'єрного зростання людей грецького походження, відбувалося відродження культури, мови та традицій, з'явилися десятки організацій і культурних центрів, а також проводилися різноманітні фестивалі.
Греки України -- унікальний культурний та історичний феномен. Століття життя в Криму й Надазов'ї надали спільноті неповторного колориту. Сучасні румеї говорять мовою, що сягає середньовічної грецької, тоді як мова урумів належить до тюркської групи, отже, зрозуміла кримським татарам, гагаузам та ін. Відмінності від материкової Греції простежуються в елементах кухні й традиційного одягу.
Втім, попри це, румеї, уруми й понтійці, які теж присутні в Україні, нерозривно пов'язані зі своєю історичною прабатьківщиною глибинним відчуттям належності до еллінської цивілізації. Їхня географічна траєкторія -- це справжня одіссея: від класичної Еллади до узбережжя Малої Азії, звідти -- до Криму, а після депортації 1778 року -- до Надазов'я. У цивілізаційному ж вимірі це -- спадкоємність інтелектуального й духовного досвіду: від античної гуманістичної думки та демократичних традицій античності до християнського вчення, яке через Константинополь і Херсонес проклало шлях до Києва. Відтоді греки стали невід'ємною частиною історії Русі-України.
Ця історія могла б стати основою для навчального посібника з історії, якби не прагнення Росії відтворювати найжахливіші моменти минулого. Окупація частини Донецької області в 2014 році, в тому числі територій, де компактно проживають греки, стала болісним ударом. А повномасштабне вторгнення стало справжньою катастрофою. Нині майже всі грецькі села опинилися під контролем російських військ. Чи дізнаємося ми коли-небудь точну кількість загиблих мешканців Маріуполя – неофіційної столиці українських греків? Скільки людей з громади пройшли через фільтраційні табори? І скільки з них зникли в безодні Росії?
Варвари знищили будівлю Федерації грецьких товариств України, культурний центр та краєзнавчий музей, що містили безцінні експонати. За звичкою, московити почали грабувати музеї: до РФ були незаконно вивезені, зокрема, роботи Архипа Куїнджі. В грецьких селах повністю скасували українську навчальну програму, у той час як російські підручники знову поширюють імперські міфи про "рятівне" переселення греків, "третій Рим" та інші абсурдні ідеї. Атакуючи національну ідентичність і провадячи агресивну русифікацію, метою є перетворення чергової меншини на гарматне м'ясо для масштабних воєн "русского міра".
Руйнування та привласнення грецької спадщини не обмежується новоокупованими територіями. Торік на руїнах давньогрецького міста з безцінними археологічними шарами, що перебували під захистом ЮНЕСКО, Військово-будівельна компанія Міноборони РФ звела "Новий Херсонес" -- особистий пропагандистсько-розважальний проєкт російського диктатора. Це не примха престарілого "історика", а цілком цілеспрямований ідеологічний акт. Адже російський державотворчий та цивілізаційний міф тримається на Україні. Без фізичного та наративного контролю над Кримом російська історія збіднюється на цілу античність. Без контролю над Києвом -- уривається імперська максима про "збирання земель руських" і "колиску православ'я". Втім, наразі переформатування міфу дає змогу обійтись і Кримом як зв'язком між Візантією й так званим Третім Римом. Для переконливості можна поставити в Москві гігантського боввана у вигляді князя Володимира й розпочати кампанію "канонізації" його мініатюрного тезки. Без України Росія не має досвіду ренесансу. Власне брак досвіду античності й ренесансу, що створив диво Європи, і залишає Росію з "жадібними й розкосими очима", втім, не скіфами, а поплічниками Орди.
Сьогодні Україна веде боротьбу за своє існування в умовах геноцидної агресії. Важливим аспектом на шляху до майбутньої перемоги є історична справедливість, а також збереження складної та багатогранної ідентичності. Греки становлять невід’ємну частину української політичної нації. Лише відновлення української державності може захистити етнічне та культурне різноманіття, яке включає й грецький елемент.
Сьогодні українські греки стикаються з серйозними викликами. Разом із боротьбою проти агресорів та підтримкою фронту, ми докладаємо зусиль для збереження нашої ідентичності як спільноти. Відновлена Федерація грецьких товариств України в Києві, спільно з усіма, кому небайдуже майбутнє еллінізму, об'єднує греків, які живуть у вільній Україні, та тих, хто опинився за кордоном. Наша мета — підтримувати розвиток грецької культури та ідентичності, а також популяризувати еллінізм.
Ми віримо, що грецька спадщина, що простягається з давніх часів, завжди залишатиметься частиною багатогранного узору українського народу.
