Інформаційний простір Росії-2025 та його обмеження
ГО CAT-UA досліджує інформаційне поле Росії, аналізуючи те, про що пишуть у російських соцмережах. Щотижня ми опрацьовуємо 1,5 тисячі дописів на теми, пов'язані з війною, які постять як звичайні користувачі, так і медіа або офіційні пабліки російського режиму. У звіти потрапляють пости в соцмережах, опубліковані з території РФ.
Ось приклад діаграми, що ілюструє основні меседжі та ключові ідеї, які характерні для російського інформаційного простору.
4% усіх повідомлень пов'язані з насаджуванням дітям ідеології рашизму. Також помітне збільшення спроб режиму нормалізувати війну через наративи про допомогу окупованим територіям і "ветеранам СВО". Загалом, РФ щороку дедалі більше занурюється у звичні меседжі. Раніше їхня комунікація була більш різноманітною, тепер вони частіше повторюють ті самі твердження.
У серпні-вересні зафіксовано виражене зростання аргументації на тему "Захід є загрозою для Росії". Паралельно з переговорами щодо євроінтеграції України та введенням нових санкцій проти Росії, спостерігалося помітне перенаправлення уваги з абстрактної концепції "Заходу" на більш конкретного противника - Європу, зокрема Європейський Союз. Організація в Москві замінного конкурсу "Інтербачення-2025" супроводжувалася активізацією антиєвропейської пропаганди, яка стверджувала, що місцеве "Євробачення" виступає платформою для просування "нетрадиційних" цінностей.
Зростання частки ключових меседжів також спостерігається в Україні: ми все більше орієнтуємося на звичні підходи в комунікаціях. Ось як, для порівняння, виглядають основні теми українського інформаційного простору.
Навіть у часи війни в Україні спостерігається різноманіття думок: критика влади з 2022 по 2025 рік зросла в чотири рази — з 1,7% до 7,4% від загальної кількості постів у соціальних мережах на теми, пов’язані з війною. Це означає, що майже кожен 13-й пост містить критику.
Проте у цьому матеріалі аналітики ГО CAT-UA наведуть свої спостереження та роздуми саме щодо російського інфополя в 2025 р.
Відбувалась радикалізація поглядів російських прихильників війни. Наратив про знищення всіх незгодних українців остаточно витіснив згадки про братній народ.
У ЗМІ зазначають, що ситуація з цивільною інфраструктурою в Україні внаслідок атак Росії продовжуватиме погіршуватися.
Після того, як Дональд Трамп зайняв пост президента США, головний меседж полягає в тому, що світ починає усвідомлювати та підтримувати Росію. Завдяки цій міжнародній підтримці РФ може досягти успіху у війні.
У жовтні 2025 року в Росії меседж про налагодження відносин зі Сполученими Штатами звучав не так виразно, проте США все ще не розглядалися як ворог. Основним супротивником залишалася Європа, а США займали проміжну позицію. У багатьох випадках пропаганда демонструвала очікувальну реакцію на дії Дональда Трампа, не уточнюючи, чи є він "поганим чи добрим". Основна ідея полягала в тому, що США не мають наміру надалі підтримувати Україну, що, на думку російських медіа, створює сприятливі умови для перемоги Росії у війні.
У Росії відсоток повідомлень про рекрутинг становить 8% від загальної кількості. У той рік, коли Україна вирішила підтримати ініціативу США і почала вести переговори про можливий компроміс щодо замороження конфлікту з фактичною окупацією своїх територій, активність реклами набору до російських збройних сил не лише не зменшилася, а й зросла. Водночас регіони Росії активно зменшують додаткові виплати під час мобілізації.
Відбувалося зміщення акценту в рекламі від звичайного набору, характерного для 2022-2023 років, до цілеспрямованого - на "небойові" посади, які позиціонують як більш спокійний варіант, ніж у "штурма". Такими вакансіями називають посади водіїв, техніків та персоналу тилового забезпечення.
З'явилася нова версія "лайтового" формату – набір до мобілізаційного резерву за спеціальним контрактом з Міністерством оборони, який гарантує, що призвані не будуть відправлені на фронт. Цей формат передбачає участь у тренуваннях і зборах, які не перевищують 6 місяців на рік, а також виконання місцевих завдань, зокрема в складі мобільних вогневих груп для протиповітряної оборони в регіонах проживання, з можливістю збереження робочого місця.
А молодих строковиків, яких, на відміну від України, Росія продовжує призивати, дуже активно переманюють "добровільно-примусово" після закінчення або навіть під час проходження строкової служби підписувати контракти на "СВО".
Цього року особливо помітними стали кампанії, які можна трактувати як "прокачування" психологічної готовності населення до війни на інших напрямках, окрім України, зокрема, європейському. Вперше такі спроби з'явилися в минулому, 2024 році.
У ході кампанії, пов'язаної з атаками дронів, офіційна позиція Російської Федерації звучала як "ми не причетні", при цьому існувала певна натякаюча комунікація для своїх, що насправді підтверджувала: так, це ми.
Військові кореспонденти іронічно та з певним задоволенням підкреслювали цей саркастичний настрій: "Ох, ми такі непереможні, ніхто нас не здолає, Росія демонструє світові, хто насправді має силу". Виглядає так, що вони зменшують значення потенційного супротивника, а також намагаються підготувати суспільство (або ж створюють ілюзію підготовки) до можливого збройного конфлікту або навіть війни з Європою в майбутньому.
Офіційна пропаганда продовжує активно використовувати ядерну риторику, зокрема, через випробування зброї, таких як "Буревісник" і "Посейдон". Проте, якщо у 2022 році багато хто сприймав ці загрози всерйоз, то сьогодні ні в Україні, ні на Заході, ані в самій Росії вже не вірять в ядерну агресію, яку демонструє Мєдвєдєв. Тим не менш, ці "аналоговнетні буревісники" все ще викликають у росіян почуття гордості за свою країну і її військову силу, адже вони вважають, що в світі до них ставляться з побоюванням і повагою.
Виглядає так, що російське суспільство не готують до примирення. Ідеї про можливу заморозку конфлікту звучать лише в окремих випадках, адже багато хто вважає, що навіть якщо ця війна закінчиться, можуть виникнути нові. Масові кампанії, навпаки, спрямовані на залучення людей до війни різними способами. Продовжуються ініціативи з мілітаризації дітей, з акцентом на ідею, що "ми завжди переможемо".
У регіонах спостерігається збільшення рівня безробіття, що робить підписання контрактів та отримання значних фінансових винагород, незважаючи на зменшення підйомних виплат у 2025 році, все ще привабливими можливостями для найманців у контексті кар'єрного зростання.
У 2025 році росіяни трохи більше почали відчувати війну, адже посилилися українські удари відплати, зокрема, по російських НПЗ.
Відключення інтернету також викликає невдоволення серед населення. Влада прийняла рішення обмежувати зв'язок під час атак, стверджуючи, що українські дрони управляються через телекомунікаційні вежі.
Вже є один кейс повного відключення мобільного інтернету до "кінця СВО" в Ульяновській області. Інші регіони жаліються, що в них теж місяцями взагалі немає інтернету.
Відзначаються значні проблеми з постачанням бензину, особливо в Далекосхідному федеральному окрузі.
Для сусідніх з Україною прифронтових округів війна стає нормою. Якщо раніше обстріли Центрального федерального округу (центр у Москві) - це було щось нове і резонансне, то в 2025 році вони стали буденністю. Обговорення ударів переважно залишається в межах самих регіонів.
Досить швидко російські громадяни адаптувалися до контрударів з боку України. Патетика навколо "червоних ліній" відійшла в минуле. Це вже сприймається як звичайна практика: "терпіть, адже ми все одно доведемо свою правоту".
Москвичі, які є однією з ключових аудиторій для влади, не відчувають війну на собі в повній мірі, а скоріше спостерігають за нею, як вболівальники за спортивними подіями. Проте іноді затримки в аеропортах та проблеми з доступом до інтернету торкаються і їх.
Можемо припустити, що прихід війни до більшої кількості росіян скоріше їх втомлює та лякає, ніж мобілізує на боротьбу.
Росіяни втомлюються волонтерити. Багато "сльозливих" волонтерських дописів, чому ніхто не донатить та не допомагає плести сітки тощо. Пропонують навіть гроші чи обід за допомогу армії. Характерною особливістю 2025 р. в цьому контексті є низка викриттів відомих волонтерів у шахрайстві (Р. Альохін, Т. Монтян), що підважує мотивацію пересічних росіян донатити на підтримку армії.
Вибухи та сирени втомлюють, проте найбільше росіян лякає не стільки ймовірність загибелі, травм або матеріальних втрат, як це відчувають українці, які безперервно слідкують за новинами про жертви і руйнування. Набагато більше їх турбують побічні наслідки, такі як закриття аеропортів, оскільки це суттєво впливає на логістичні процеси в країні з такими великими територіями. Також їх виснажує відчуття втрати перспектив для майбутнього Росії, особливо для тих, хто не залучений у активні події.
У 2025 році було введено нові правові норми, які посилили цензуру, включаючи криміналізацію "небажаних" відомостей.
Були впроваджені обмеження - розширене визначення "екстремізму", штрафи та покарання навіть за пошук "забороненого" контенту, підвищений контроль VPN-платформ. "Обмежені" месенджери - голосові та відеодзвінки в РФ у WhatsApp і Telegram. Натомість просувається державний месенджер MAX. В грудні до блокування додали месенджери FaceTime і Snapchat а також популярний серед дітей та молоді ігровий простір Roblox.
Критично важлива опозиційна інформація, схоже, нечасто проникає в цю інформаційну оболонку, якою наразі є Росія.
Відсоток публікацій противників війни на території Російської Федерації залишився незмінним на рівні 3-4% у 2022 році. При цьому не всі автори цих дописів можуть бути віднесені до опозиційних сил. Серед них є багато людей з різноманітними поглядами — від комуністів до націоналістів — які з різних причин висловлюють своє незадоволення війною, але в цілому підтримують політику Путіна.
У 2025 році рашизм активізував свою кампанію та посилив репресії проти росіян, які взяли на себе ризик здійснення підпільної діяльності проти режиму. Ми спостерігаємо зростання публікацій про арешти "диверсантів", "екстремістів" та подібних категорій.
Нещодавно в Україні знизили вік кримінальної відповідальності за диверсії до 14 років. Існує думка, що деякі з цих затримань можуть бути "виставами" російських спецслужб, однак не слід виключати й можливість існування справжніх підпільників. Серед них можуть бути й ті, хто не залишає у соцмережах жодних антивоєнних висловлювань, а натомість активно діє.
Також з’явилися перші випадки та переслідування людей, які просто шукали в інтернеті "заборонені матеріали".
В останній час менше уваги приділяється героям, які борються на фронті. У порівнянні з Україною, в Росії практично відсутні медійні фігури серед військових. Є лише "одинокі герої", яких обирають для піару після певного подвигу, наприклад, "один проти десяти бандерівців". Їх показують в ефірах, запрошують до шкіл, а потім вони просто зникають. Хоча існують формати для цих "героїв з обмеженими можливостями". Наприклад, серії графічних новел "Знание. Герои", які розповідають про різних бійців та їхні подвиги, активно розповсюджуються серед учнів у навчальних закладах.
Нормалізується меморіальна пам'ять про вбитих росіян, хоч загальні цифри і не називають.
Акцент на підтримці ветеранів у тилу продовжує залишатися актуальним, зокрема в контексті концепції "нової еліти - ветеранів СВО". Проте вже спостерігаються випадки напруги та конфлікту між ветеранами, які прагнуть змін і прийшли до влади, та старими елітами, які звикли до традиційного способу життя і навряд чи готові до суттєвих перетворень у своїй системі.
Серед населення існує певний страх, що на батьківщину повернуться ті, хто колись заподіяв їм біль. Часто злочинцям пропонується альтернативне покарання — відправка на "СВО" замість тюремного ув'язнення. Таким чином, гвалтівники та вбивці можуть стати "героями" у громадах, де раніше скоювали злочини, залишаючи своїх жертв у стані беззахисності. У 2024 році стало відомо більше фактів про правопорушення, вчинені ветеранами "СВО", що, можливо, пов'язано з тим, що в 2023 році завершилися контракти у багатьох мобілізованих, які були вийшли з в'язниць.
Порівняно з 2024 роком, коли новий міністр оборони Бєлоусов взяв на себе керівництво, увага до проблеми корупції в оборонній сфері суттєво зменшилася, адже тоді було проведено безліч розслідувань.
В цілому, росіян більше дратують дрібні, але численні проблеми, що виникають через війну. Саме ці питання роблять їх більш прив'язаними до реальності: не ядерна загроза, а, наприклад, неможливість поїхати в інше місто, зателефонувати комусь чи переказати гроші. Це поступово підриває настрій росіян, хоч ці проблеми і не завжди помітні, проте їх накопичувальний ефект відчувається дуже чітко.
На росіян вплинула заборона на відкриття нових рахунків у європейських банках, а також обмеження на видачу багаторазових шенгенських віз. Наприклад, здійснювати платежі через китайські банки стало важче, а також виникають проблеми з криптовалютою. Ці щоденні труднощі суттєво позначаються на психологічному стані російських громадян.
Серед волонтерів помітні ознаки втоми: вони задаються питанням, "коли ж це закінчиться?". Критики з проросійського табору піднімають питання щодо того, чому наші регіони страждають від захисту ЛНДР, чому ракети завдають ударів по нам, хоча Путін обіцяв мир, чому існують санкції, відключення, закриті аеропорти, чому фронт рухається так повільно, чому виникають проблеми на передовій і де ж обіцяна жорстка реакція на перетворення "червоних ліній"?
Заборонені теми: м’ясні атаки, "визволення" зруйнованих територій, відсутність чіткої мети, існування після Путіна.
Щодо загиблих у війні, ситуація висвітлюється таким чином, що інформація про великі втрати Росії вважається неправдою, а якщо вона і має під собою підстави, то все одно українські втрати нібито значно перевищують. Починаючи з 2025 року, перестали активно розповсюджувати меседж про "мінімальні втрати", і цю тему просто не обговорюють.
В армії замовчуються випадки насильства, а концепція "обнулення" — системних розстрілів як метод покарання на фронті — залишається поза увагою. Тим часом іноді з'являються новини про те, що українці добивають своїх поранених. Це свідчить про тактику віддзеркалення, коли російські військові намагаються скинути свої "гріхи" на інших, щоб відвернути увагу від реального стану справ. Судячи з нещодавніх заяв Путіна про "посилання на убій корумпованим режимом", питання значних втрат є актуальним і для російської пропаганди.
Ще одна з заборонених тем - це темпи військового наступу. Для росіян, які з нацистською самовпевненістю вважають себе вищими за українців, неможливість здобути перемогу навіть після підступного раптового нападу та в умовах жорстокої війни на виснаження руйнує їхню світоглядну систему. Тому захоплення кожного маленького містечка або села подається з максимальною помпезністю, на кшталт путінських запрошень журналістів до "Покровського котла". Про взяття Покровська в Росії звітують вже майже рік.
Тема, що традиційно вважається табуйованою, стосується реальних і досяжних "цілей СВО" на даний момент. Продовжують ритуально згадувати про "демілітаризацію" та "денацифікацію", але без детального пояснення, що насправді стоїть за цими термінами. Щодо територіальних здобутків, питання подальшої долі Херсона та Запоріжжя залишається в тіні.
Уникають обговорення українських ударів по цілях на території Росії.
Ще одне питання, яке заслуговує на увагу, стосується долі перших мобілізованих осіб, що були призвані у вересні-жовтні 2022 року і не отримали значних бонусів за укладення контракту. Режим, зі значними труднощами, зміг зменшити медіаактивність протестів дружин цих мобілізованих, після чого більшість із них, під тиском загрози "відправлення на штурм", погодились перейти на контрактну службу. Проте ця проблема залишається на порядку денному, враховуючи чисельність мобілізованих та їх обурених родичів. Адже ці "мобіки" не є маргіналами, що стали жертвами фінансових маніпуляцій. Це законослухняні громадяни, які "з необережності" відгукнулися на повістку, їх чекають вдома, і вони мають міцні соціальні зв’язки.
Той факт, що РФ "звільняє" руїни замість українських міст з населенням - ще одна табуйована тема. Втім, Z-автори в Telegram цей нюанс регулярно згадують без подальших санкцій. Така ж ситуація з "каліч-полками" (коли в штурм женуть недолікованих поранених) та систематичними "обнуленнями".
Запитання, подібні до того, що чекає на Росію після правління Путіна, залишаються за межами обговорення — це ще одне табу, властиве персоналістським диктаторам.
Економічні проблеми наразі не табуюються: про них досить відверто звітує провладний ЦМАКП (пов'язаний з міністром Білоусовим), очільники "Сбєра" та ВТБ, інші відомі спікери. Але є нюанс: економічні проблеми можна констатувати складною науковою мовою, відносно замовчуваними є прості негативні формулювання на кшталт "з другої половини 2026 р. ми не зможемо фінансувати СВО" або "вугільна галузь колапсує, шахтарі масово втрачають роботу", які мають потенціал вірусного поширення.
У комунікації всередині російського інфополя помітно, що рашизм націлений продовжувати працювати над розділенням українського суспільства. Головна тема з цього приводу в їхніх соцмережах - це те, що Україна не вистоїть і не переживе цю зиму.
Аналізуються два можливі варіанти розвитку подій. Перший з них передбачає політичний тиск на українське керівництво, з метою підготувати громадськість до протестних дій проти влади, які можуть досягти навіть збройного повстання, щоб змусити Україну погодитися на капітуляцію чи мир на умовах Російської Федерації.
По-друге, стверджують, що удари по енергетичній інфраструктурі сприятимуть руйнуванню фронту, що відкриє можливості для завоювання нових територій.
Рашисти люблять також описувати, які в нас є скандали, проблеми. Будь-які заяви українських опозиційних політиків росіяни радісно підхоплюють і розносять, зокрема, про скандал "навколо Міндіча". Ще одна улюблена тема - мобілізація жінок в Україні, яка, мовляв, свідчить про слабкість України. Люблять згадувати і про дозвіл на виїзд чоловіків 18-22 років, який, "доб'є українську економіку".
Пропаганда показує і в РФ ролики з "жахами людоловів ТЦК". Це протиставляється "цивілізованій" Росії, де людей мобілізують через контракти та рекрутинг, з повагою. Тому серед звичайних росіян присутній острах, що якщо буде мобілізація в РФ, то всіх будуть "бусифікувати так, як в Україні".
Росіяни відчувають задоволення від атак на Київ і Україну, адже коли столиця та інші регіони залишаються без електрики, це для них є своєрідною ознакою тріумфу.
Загалом, є багато тем, які нам в Україну закидають росіяни, або які вони розкручують, і це буде лише наростати. Тому українському суспільству потрібно тримати себе "в тонусі" щодо цього впливу і вчасно усвідомлювати: де конструктивна критика для реального розвитку України, а де паразитування (свідоме чи ні) на болючих наративах, які роздмухали росіяни.
Опозиційні росіяни стали менш активними в інформаційному просторі. Вони все більше зосереджуються на власних проблемах і конфліктах між собою, а не на спробах знайти спільну мову з українцями для досягнення спільної мети – припинення війни та зміни путінського режиму.
Поменшала кількість росіян, які виходять на мітинги, навіть за кордоном. Раніше, наприклад, ФБК постійно проводили якісь протести. Зараз набагато менше намагань закликати росіян висловлювати антивоєнну позицію.
Опозиційні росіяни акцентують увагу на величезних витратах на війну, які могли б бути спрямовані на вирішення соціальних проблем. Вони також піднімають питання, пов'язані з армією, такі як знущання над солдатами на фронті, втрати особового складу та незаконні призови. Існують онлайн-спільноти, які надають інформацію про способи ухилення від мобілізації або отримання відстрочки.
Висновки: узаконення конфлікту шляхом переговорів зі Сполученими Штатами, при цьому продовжуючи переслідування цілей, пов'язаних із знищенням України та "слабкістю Заходу".
Головним лейтмотивом пропаганди протягом року є просування думки про неминучу військову перемогу Росії та повний крах української державності. Російські війська постійно ведуть "переможний наступ", "звільняють" території та міста. Тоді як українська армія зображується як слабка, деморалізована і неспроможна утримувати фронт.
Одночасно українську владу піддають сумніву щодо її легітимності. Російська пропаганда активно поширює ідею про те, що в Україні панує жахлива корупція, охоплюючи як державні органи, так і військові структури. Українських військових постійно звинувачують у "жахливих злочинах", тероризуючи мирних громадян та застосовуючи тортури до військовополонених. Напади Сил оборони на Росію або на тимчасово окуповані території подаються як "підлі" та "терористичні" акти.
Європа, зокрема Велика Британія, а також все більше країн Європейського Союзу, подаються як агресивна загроза для Російської Федерації, яка нібито готується до війни. Внутрішня пропаганда в Росії орієнтована на повну мобілізацію та підготовку до можливих конфліктів у майбутньому.
Декларується мета повного знищення української енергетики для спричинення блекауту та краху фронту, а також територіальне захоплення до 7 областей України, бо "там живуть російські люди".
В цілому, російська пропаганда активно намагається сформувати у своїх громадян відчуття переваги, швидкої перемоги та глобального домінування. Вони вже визначили ключові теми, які добре резонирують з росіянами, такі як "могутність російського озброєння", "слабкість і роз'єднаність Заходу", "деградація Збройних сил України" тощо. Натомість, замість нових підходів, вони максимально використовують перевірені наративи, які викликають позитивну реакцію.
Російське інфополе-2025 наскрізь просякнуте ідеями знищення української державності та підготовки до нових війн.
Постає закономірне запитання: як цей войовничий внутрішній наратив узгоджується із зовнішньою риторикою про укладання угод та мирне співіснування?
Над цим матеріалом працювала команда аналітиків громадської організації CAT-UA: Марина Фурсенко, Ангеліка Мачула, Артем Захарченко, Євген Лузан та Денис Самигін.
Of course! Please provide the text you would like me to make unique.
