Грузинська мрія, хитро викрадена "мрійниками", або Створюймо Європу у власному домі.
Є певна гірка іронія в тому, що політична сила, котра забрала в грузинів їхню найважливішу мрію, носить назву "Грузинська мрія".
Як і можна було передбачити, найжорсткіші протистояння біля будівлі грузинського парламенту почалися після оголошення прем'єра Іраклія Кобахідзе про рішення відкласти європейську інтеграцію Грузії до 2028 року. У країнах на кшталт Грузії існує чимало людей, для яких європейська інтеграція є мрією про гідне життя у своїй країні. Коли ж цю мрію забирають, їхня реакція є значно емоційнішою, ніж у випадках репресій проти політичних лідерів або фальсифікації виборних результатів. Адже мрія - це не просто політичне питання, а щось набагато глибше. Іронічно те, що партія, яка позбавила грузинів цієї мрії, має назву "Грузинська мрія".
Якщо задуматися, ситуація в Грузії на диво нагадує події 2013 року в Україні. Тоді багато людей не вірили у можливість широкомасштабних національних протестів. Вважалося, що після 2004 року та повернення "регіоналів" розчарування у суспільстві завадить людям вийти на Майдан. І справді, ні ув'язнення Юлії Тимошенко, ні ухвалення угод з Росією, які згодом стали основою для окупації Криму, не спровокували масових протестів. Однак відмова від підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом несподівано викликала обурення в суспільстві, адже Янукович позбавив українців мрії — тієї ж "грузинської" мрії, можливості жити гідно у власній країні.
Цікаво зазначити, що політики, які раніше активно підтримували ідею європейської інтеграції, згодом змінили свою позицію. Вони запевняли громадськість, що європейський вибір є їхньою метою, стверджуючи, що є набагато більш професійними та компетентними, ніж їхні попередники. Янукович, під час своєї другої президентської кампанії, підкреслював важливість європейського вибору та спростовував звинувачення в тому, що він орієнтується на Москву. Пам’ятаю, як після його палкого виступу про необхідність "жити як у Європі" на одному з телевізійних шоу він тихо сказав мені: "Ну ти ж розумна людина, повинен розуміти, що нам потрібно бути з Росією". Тим часом "мрійники" в Грузії також запевняли своїх співгромадян, що рухаються в напрямку Європи. Однак реальність виявилася зовсім іншою, і рішення Єврокомісії про надання Грузії статусу кандидата стало для них справжнім політичним шоком. Наслідки цього явища можна спостерігати на Майдані, так і на проспекті Руставелі...
Проте, якщо заглибитися ще більше, варто згадати, що як "революція троянд" у Грузії, так і Помаранчева революція в Україні відбувалися під гаслами трансформації та повернення до європейських цінностей. Втім, згодом керівники цих рухів поступалися місцем реваншистам або імітаторам. Таким чином, наше прагнення створити цивілізовану європейську державу нагадує коло, яке переривається війнами. Адже сьогодні вже очевидно, що агресія проти Грузії у 2008 році стала своєрідною репетицією невдалого "бліцкригу" в Україні.
І найважливіше для нас - це саме вибратися з цього кола будь-якою ціною. Переважно коли я кажу, що урок грузинської поразки для нас є значно важливішим, ніж призабуті вже грузинські реформи, люди намагаються затуляти вуха. Але перенесіться з проспекту Руставелі 2024 року на Банкову 2029 чи 2032 років і уявіть собі українського президента, який пояснює співвітчизникам, що Україна не поспішає до Євросоюзу просто тому, що нам ставлять образливі й невигідні умови, не поважають нашого способу життя і навʼязують сусідське розуміння історії. А ми - гордий народ! Звісно, про відновлення дипломатичних взаємин з Росією і мови не буде - влада шануватиме памʼять загиблих і називатиме Путіна воєнним злочинцем, де б цей Путін у цей момент не знаходився. Але кожен з тих, хто прийде на Банкову цього трагічного вечора відмови від Європи, буде відчувати за спиною смердюче дихання Москви...
Що нам потрібно вжити, аби уникнути повторення цього сценарію і не виявлятися кожні десять років на проспектах чи Майдані, сповнені гніву та розчарування? Як ми можемо зберегти вірність пам’яті тих, хто жертвує своїм життям заради існування України - але якою ж буде ця Україна?
По-перше, важливо усвідомити, що мова йде не лише про матеріальний добробут, а про цінності. Це стосується європейських принципів, які акцентують на повазі до особистості. Необхідно зрозуміти, що держава створена для служіння своїм громадянам, а не навпаки. Також важливо, щоб громадяни цінували, розвивали та захищали цю державу, а не вчиняли крадіжки при першій нагоді. Нам слід усвідомити, що наше завдання полягає не лише в "приєднанні" до Європи, а в створенні європейських стандартів і цінностей у нашій рідній країні, щоб стати не просто гостями, а господарями власної землі.
Якщо ми не усвідомимо всього цього, наступні генерації українців (і грузинів) будуть так само, як і ми з вами, ходити по зачарованому колу від Майдану до Майдану, від проспекту до проспекту, від очікувань до розчарувань і назад. І від перерви на війну в такому разі ми також не застраховані.
