Фінансові потоки до агресора: Європейський Союз інвестував у російські енергетичні ресурси більше, ніж у підтримку України.
Попри третій рік повномасштабної війни росії проти України, Євросоюз продовжує фінансувати Москву, купуючи викопне паливо. Це ставить під сумнів обіцянку ЄС повністю відмовитися від російських енергоресурсів до 2027 року. Про це повідомляє Euroactiv.
Попри 17 пакетів санкцій та численні обіцянки припинити залежність від вуглеводнів, пов'язаних з Кремлем, російські нафта, газ та скраплений природний газ (СПГ) все ще надходять в економіку Європи.
Ба більше, блок імпортує навіть уран, оскільки п'ять країн ЄС (Фінляндія, Чехія, Словаччина, Угорщина та Болгарія) досі експлуатують ядерні реактори ВВЕР російського виробництва.
Хоча ця залежність частково зумовлена старою інфраструктурою, вона також має політичний характер: Словаччина та Угорщина -- обидві близькі до Москви -- блокують 18-й пакет санкцій ЄС, щоб змусити Єврокомісію переглянути свій план відмови від російського палива до 2027 року.
У 2024 році ЄС витратив приблизно 21,9 млрд євро на імпорт російського викопного палива -- це лише на 1% менше, ніж попереднього року. Для порівняння: ця сума перевищує 18,7 млрд євро фінансової допомоги, яку ЄС надав Україні того ж року.
За даними Центру досліджень енергії та чистого повітря (CREA), доходи росії від сирої нафти впали лише на 6% порівняно з минулим роком, або приблизно на 2,6 млрд євро. Це значною мірою пояснюється тим, що росія перейшла на використання так званого "тіньового флоту", щоб обходити обмеження.
На третьому році вторгнення 61% морського експорту російської нафти -- на суму 83 млрд євро -- було переміщено за допомогою 558 таких суден.
Остання пропозиція санкцій Єврокомісії передбачає зниження граничної ціни на російську нафту, що перевозиться морем, до $45 за барель та боротьбу з "тіньовим флотом".
Відповідно до своєї стратегії REPowerEU, Європейська комісія визначила дедлайни для розриву енергетичних зв'язків з Росією до 2027 року.
Нові газові контракти не повинні підписуватися з початку 2026 року, і навіть короткострокові угоди мають закінчитися до середини 2026 року. Довгострокові угоди, що охоплюють нафту, газ та СПГ, мають бути повністю припинені до 2027 року.
Існує виняток для країн ЄС, що не мають виходу до моря і досі пов'язані старими контрактами на трубопроводи -- вони матимуть час до кінця 2027 року, щоб виконати ці вимоги. Брюссель також планує подальші обмеження, спрямовані на російський уран та інші ядерні імпорти.
Більшість російського трубопровідного газу вже було відключено, лише лінія "Турецький потік" продовжує постачати російський газ до блоку, і ведуться переговори щодо розширення її потужності.
Проте, на ділі, завдяки "тіньовому флоту", обсяги російського СПГ до Європейського Союзу продовжують залишатися на стабільному рівні.
Енергетична безпека зазвичай охарактеризовується як "трилема", що включає в себе збалансування між стабільним постачанням, охороною навколишнього середовища та економічною доступністю. Для держав ЄС, які продовжують залежати від російських викопних ресурсів, питання вартості стає ключовим, і національні думки з цього приводу суттєво розрізняються.
Угорщина та Словаччина стверджують, що збереження залежності від російської енергії дозволяє утримувати низькі ціни. Німеччина, навпаки, значною мірою переорієнтувала свої постачання газу з росії на Норвегію, а Франція уклала 27-річну угоду на природний газ з Катаром. Що стосується нафти, то найкращими варіантами для ЄС можуть бути та Лівія.
Дослідження свідчать, що успішне виявлення нових постачальників та вирішення політичних суперечок щодо санкцій з боку ЄС можуть призвести до зниження доходів Росії від експорту енергоресурсів на 51 мільярд євро щорічно. Це, в свою чергу, зменшить загальні доходи країни приблизно на 22%.
