Газові ланцюги Європи: Чому санкції не змогли зупинити російський зріджений природний газ і які можливі рішення цієї проблеми.
Якщо ви вважаєте, що після численних санкцій та трьох років активних бойових дій Європа остаточно вирішила відмовитися від російського газу, то ви помиляєтеся.
У 2024 році країни ЄС імпортували російського скрапленого природного газу (СПГ) на 7 мільярдів євро, на 18% більше ніж роком раніше.
Незважаючи на санкції та численні заяви про прагнення до енергетичної незалежності, Європа не припиняє імпорт російського скрапленого природного газу (СПГ). Згідно з даними IEEFA, у 2024 році імпорт російського СПГ до ЄС зріс на 18%, при цьому основні постачальники – Франція, Іспанія та Бельгія – забезпечили 85% загальних закупівель. Тим часом Німеччина, яка формально відмовилася від російського газу, що постачається трубопроводами, продовжує отримувати СПГ через державну компанію SEFE, раніше відому як Gazprom Germania.
Основні європейські термінали, які обробляють російський зріджений природний газ (СПГ), включають такі локації, як Дюнкерк (Франція), Білябао (Іспанія), Зебрюгге (Бельгія), Монтуа-дьо-Бретань (Франція), Гейт (Нідерланди), Мугардос (Іспанія) та Уельва (Іспанія). Вражаючим фактом є те, що у 2024 році термінал у Дюнкерку збільшив імпорт російського СПГ у три рази, а ці обсяги надходять до Німеччини через компанію SEFE. Ця компанія має довгострокову угоду з російським проектом Ямал СПГ, яка діє до 2038 року і передбачає постачання 3,9 мільярда кубометрів газу щорічно. Спочатку цей газ планувався для Індії, але завдяки гнучким умовам контракту SEFE має можливість використовувати його за власним розсудом, направляючи до Німеччини.
Ось ще один цікавий аспект: Франція та Нідерланди значно збільшили імпорт російського зрідженого природного газу, піднявши обсяги на 81%, тоді як Іспанія та Бельгія лише незначно знизили свої закупівлі. Незважаючи на те, що минулого року регуляторна організація ACER закликала країни Європейського Союзу припинити спотові угоди на російський газ, 31% імпорту в 2024 році все ще складають саме такі угоди. Це свідчить про те, що бізнес не поспішає відмовлятися від вигідних постачань з Росії.
Незважаючи на зменшення загальних обсягів імпорту зрідженого природного газу до Європейського Союзу на 32 мільярди кубометрів у 2024 році, інтерес до російського газу залишається суттєвим. Тим часом, поки політичні діячі відкладають введення суворих санкцій, Кремль продовжує отримувати мільярди євро від продажу на європейському ринку.
Європейські політики добре розуміють, що відмова від російського СПГ -- це не просто економічне рішення, а політична пастка. Попри обіцянки позбутися залежності від російського газу, реальні дії багатьох урядів вказують на інше. 16-й пакет санкцій так і не містить ембарго на російський СПГ, хоча Польща та країни Балтії наполягали на його включенні. Причина очевидна: за відсутності гарантій доступних за ціною поставок з боку США, політики бояться соціальних наслідків і виборчого удару.
У 2024 році ціни на газ у Європі коливалися в межах 37-42 євро за мегават-годину, що все ще значно перевищує показники до початку війни. Це означає, що домогосподарства продовжують стикатися з високими витратами на енергію, а промисловість відчуває посилений конкурентний тиск з боку США та Китаю, де вартість енергоносіїв є нижчою. Високі ціни на енергію мають вагомий вплив на німецьку промисловість. Наприклад, у січні 2025 року компанія GMH Gruppe була змушена призупинити виробництво "зеленої" сталі через різкий підйом цін на електроенергію до 400 євро за мегават-годину, що зробило подальшу діяльність економічно недоцільною.
Франція та Німеччина активно виступають проти запровадження санкцій щодо зрідженого природного газу (СПГ), аргументуючи це потенційними економічними ризиками. Наприклад, німецька компанія SEFE продовжує реалізовувати контракти з Gazprom Germania, в той час як французька TotalEnergies має істотні інвестиції у проєкти Ямал СПГ та Арктик СПГ-2, що робить її зацікавленою у підтриманні постачань з Росії.
Європейські уряди опинилися в складній ситуації: підтримуючи повне ембарго на російський зріджений природний газ без надійної альтернативної стратегії, вони ризикують спровокувати зростання цін на газ і підвищення тарифів. Це, в свою чергу, може викликати обурення серед населення, що вплине на результати майбутніх виборів. Вибори у Франції, Німеччині та Іспанії, що відбудуться у 2025-2026 роках, стануть ключовим тестом: якщо в цих країнах переможуть популісти, політика санкцій проти Росії може зазнати змін.
Отже, питання ембарго на російський СПГ залишається не просто економічним викликом, а частиною складної політичної та геостратегічної гри. Поки уряди бояться втратити виборців, Кремль продовжує отримувати мільярди від європейських закупівель. Наступні місяці стануть критичними: або Європа ризикне запровадити повне ембарго, або ризикує залишитися у пастці власних політичних страхів.
Сполучені Штати Америки вже стали провідним постачальником зрідженого природного газу (СПГ) до Європи, і ця позиція тільки зміцнюється. Протягом трьох років поспіль США утримують статус найбільшого світового експортера скрапленого газу. У 2024 році обсяг експорту склав 88,3 млн тонн, що є на 4,5% або 3,8 млн тонн більше, ніж у попередньому році. При цьому 55% цього експорту було направлено до Європи. Вашингтон активно просуває американський СПГ як єдину стратегічну альтернативу російському газу, а можливе повернення Дональда Трампа до Білого дому в 2025 році може посилити цю політику. Його адміністрація відновила будівництво нових терміналів для СПГ у США.
Згідно з прогнозами Європейської комісії, з огляду на те, що нові проекти експортних терміналів зрідженого природного газу (СПГ) запускаються по всьому світу, а споживання газу продовжує знижуватися, IEEFA передбачає, що до 2030 року регазифікаційні потужності в Європі перевищать запити на СПГ більше ніж у три рази. Це може призвести до того, що інвестиції в нові СПГ-термінали стануть економічно невигідними.
Якщо Європейський Союз здійснить свої кліматичні наміри, споживання газу до 2040 року зменшиться до такого рівня, що інвестиції в нові потужності з виробництва зрідженого природного газу стануть економічно недоцільними. У випадку ж, якщо Європа не пришвидшить перехід на відновлювальні джерела енергії, вона ризикує замінити одну залежність на іншу — цього разу від постачальників з США та Катару.
Отже, американський зріджений природний газ може стати одним із шляхів для заміщення російських поставок, але не єдиним варіантом. Європейському Союзу необхідно також зосередитися не лише на нових джерелах, а й на зменшенні загального споживання газу.
Протягом останніх двох років Європа активно працює над скороченням залежності від російського газу, але цей процес виявився значно повільнішим, ніж очікувалося. У 2022 році існувало переконання, що санкції змусать Москву швидко втратити свою частку на енергетичному ринку ЄС. Проте сьогодні, у 2025 році, Росія все ще експортує мільярди кубометрів зрідженого газу до Європи, а повне ембарго так і не було введене.
Якщо Європейський Союз не вживе рішучих заходів у найближчий час, він може пропустити безпрецедентну можливість остаточно відмовитися від російського газу.
Існує три основні чинники, що формуватимуть енергетичну стратегію Європи в період 2025-2026 років:
Європа повинна ухвалити стратегічне рішення: або вона форсує енергетичний перехід і суттєво скорочує споживання викопного газу до 2030 року, що зробить імпорт СПГ взагалі не потрібним, або вона намагається балансувати між різними постачальниками, зберігаючи залежність від імпорту газу, що грає на руку і Росії, і США.
Рішення має бути прийняте найближчим часом, адже відкладаючи його, ЄС лише дає шанс Кремлю зберегти свої позиції на європейському ринку.
Проміжні заходи більше не ефективні. Політика "півзаходів" надала можливість Росії отримати мільярди на європейському ринку навіть після початку повномасштабної агресії. Наступні кілька місяців стануть критично важливими: або ЄС остаточно розірве енергетичні зв'язки з Москвою, або знову опиниться в небезпеці залежності, яка не раз призводила до великих втрат.
