Основи відновлення: уряд реалізує план забезпечення населення житлом.
заступниця Міністра з розвитку територій та громад
Верховна Рада України прийняла новий закон, що носить назву "Про основні засади житлової політики". Цей документ був створений Міністерством розвитку громад та територій у партнерстві з провідними міжнародними організаціями. Прийняття цього закону фактично відкриває нову еру у житловій сфері, включаючи трансформацію черг на отримання житла в зручний цифровий формат та впровадження сучасних, ефективних механізмів для забезпечення доступного та соціального житла.
Головне - держава остаточно відмовляється від застарілих підходів і переходить до сучасної, цифрової та зрозумілої для людей системи.
Після прийняття нового Закону, Житловий кодекс 1983 року перестане діяти, за винятком деяких його положень, скасування яких відбуватиметься поступово. Цей документ, створений в епоху планової економіки, містив явно застарілі норми, такі як згадки про "державно-колгоспний житловий фонд". Хоча колгоспи вже не існують, відповідні правила продовжували діяти.
Новий закон замінює застарілу логіку сучасними правилами, які відповідають реаліям війни, масового внутрішнього переміщення та європейським стандартам.
Маємо чітку основу для введення Державної стратегії житлової політики, зокрема і як бази для розробки регіональних стратегій з урахуванням потреб кожної громади.
Цей закон носить рамковий характер і визначає курс для комплексних змін у всій системі законодавства, що стосується житлової політики, охоплюючи як інструменти забезпечення житлом, так і аспекти управління житловим фондом. На його основі створюється законодавча основа для наступних реформ: зокрема, наразі розробляється законопроєкт "Про соціальне (орендне) житло", який планується ухвалити до кінця 2026 року, а також новий закон "Про управління житловим фондом".
Одна з ключових змін - повна цифровізація житлової сфери.
З 6 місяців буде створена Єдина інформаційно-аналітична житлова система. Вона об'єднає десятки розрізнених паперових і електронних реєстрів, які сьогодні не узгоджені між собою.
Які наслідки це має для людей:
Система буде поєднана з державними реєстрами, що стосуються нерухомості, будівельної діяльності, земельного кадастру, а також з базами соціальних, демографічних і податкових даних.
Це передбачає зменшення кількості документів, збільшення рівня автоматизації та підвищення прозорості. Найважливіше, що всі учасники державних і регіональних програм функціонуватимуть в єдиній системі, що дозволить зменшити взаємодію між громадянами та чиновниками. Як наслідок, процеси ухвалення рішень стануть більш оперативними, що знизить ризик можливих зловживань.
Закон вперше чітко визначає, які інструменти житлової підтримки існують і для кого вони призначені:
Соціальне житло призначене для осіб з уразливих груп, таких як внутрішньо переміщені особи (ВПО) та люди з інвалідністю, пропонується на вигідних умовах оренди.
Службове житло призначене для співробітників, які повинні проживати в безпосередній близькості до свого робочого місця. Це стосується, зокрема, орендованих квартир для таких категорій, як військові, медичні працівники та рятувальники. Надання такого житла здійснюється на підставі рішень державних установ або місцевих громад, з укладенням стандартних договорів оренди, де мешканці відповідатимуть за оплату орендної плати та комунальних послуг. Всі службові квартири будуть внесені до єдиної системи житлового обліку, а проживання в них не позбавляє мешканців можливості користуватися іншими державними програмами підтримки житлом.
Закон також надає нові перспективи для залучення приватних компаній у сферу житлової політики шляхом впровадження механізмів державного та приватного партнерства.
Започатковується європейський підхід для управління соціальним і доступним житлом через впровадження операторів доступного і соціального житла - як додаткові інструменти для будівництва або управління таким житлом.
Житлова політика переходить від універсального підходу до більш адаптивного, враховуючи індивідуальні потреби та можливості кожної особи.
Закон створює базу для легалізації ринку оренди житла та забезпечення більшого захисту прав як орендарів, так і власників. Наразі велика кількість угод оренди залишається неоформленою, зокрема через складні адміністративні процедури та значні податкові вимоги.
Наступною ціллю реформи житлового сектору є спростити процес оренди, зробити його прозорим та вигідним для легального оформлення. Перший етап вже завершено: прийнято закон, що визначає основні правила для всієї сфери житла.
Наступна стадія полягає у впровадженні Єдиної інформаційно-аналітичної системи житлового фонду, яка інтегрує різні реєстри в одну цілісну цифрову платформу. Це, в свою чергу, спростить процес реєстрації орендних угод, автоматизує подачу декларацій про доходи та значно зменшить бюрократичні процедури.
Паралельно держава планує зменшити податкове навантаження на оренду житла, щоб легальна робота на цьому ринку була економічно привабливою.
Щоб державна допомога не використовувалась як інструмент заробітку, Закон вводить запобіжники. Так, житло, придбане з державною підтримкою, не можна продавати протягом 10 років, а у разі продажу раніше - кошти підтримки потрібно повернути. Також соціальне житло не можна буде викуповувати за заниженими цінами.
Всі доходи від оренди та фінансових інструментів підтримки акумулюються в револьверному фонді. Це свідчить про те, що кошти не "випаровуються", а безперервно повертаються в систему, сприяючи будівництву, обслуговуванню та розвитку нового житла.
Внаслідок війни зруйновано або пошкоджено близько 13% житлового фонду (дані RDNA 4), постраждали понад 2,5 млн домогосподарств, в Україні - понад 4,6 млн ВПО, потреба для відновлення житла - близько $84 млрд.
Без запровадження нової житлової політики ці труднощі неможливо вирішити комплексно.
Після введення в дію нового Закону, Україна зможе впровадити прозору та цифрову систему черги на житло, чіткі правила оренди та іпотечного кредитування, а також ефективні інструменти підтримки для різних верств населення. Це також сприятиме залученню приватних інвестицій, відповідності європейським стандартам та створенню зрозумілих механізмів для участі міжнародних партнерів у програмах житлової підтримки.
Це не миттєве вирішення всіх труднощів. Проте, це основа, без якої неможливо відновити країну та забезпечити громадянам належні умови існування. Житлова політика в Україні нарешті переходить від випадкових рішень до системного підходу.
