Фінській молоді проводять навчання щодо розпізнавання дезінформації.

Фінляндію незмінно визнають країною з найбільшою медіаграмотністю в Європі, а навички, необхідні для виявлення онлайн-обманів, включені в шкільну програму, на тлі буму кампаній дезінформації та поширення оманливої інформації.

"Хто раніше знав, що таке троль?" -- запитала вчителька літератури та фінської мови Саара Вармола у своїх 14-15-річних учнів, всі з яких підняли руки під час уроку в школі у Гельсінкі в листопаді.

"Хто є автором контенту, який ви споживаєте, чи є ви його творцем і яку етичну відповідальність ви несете?" — зазначає Вармола в інтерв'ю агентству AFP, підкреслюючи важливі питання, які варто ставити в умовах сучасного глобального інформаційного простору, що все більше заповнюється дезінформацією.

Навчаючи своїх громадян, як критично ставитися до медіаконтенту, щоб розвінчувати містифікації, оманливу інформацію та дезінформацію, а також створювати власний контент, Фінляндія хоче сприяти медіаграмотності як громадянській навичці.

Північна країна стала однією з перших у Європі, яка в 2013 році визначила національні принципи медіаграмотності.

Національна політика, оновлена в 2019 році, гарантує впровадження медіаграмотності в навчальні програми на всіх етапах освіти - від початкового до старшого рівня середньої школи.

Окрім бібліотек, неурядові організації також пропонують навчальні програми, спрямовані на підвищення навичок у дорослих та літніх людей.

"Медіаграмотність має важливе значення для формування стійкості суспільства, і Фінляндія усвідомила це досить рано", -- сказав в інтерв'ю AFP міністр освіти країни Андерс Адлеркройц.

"Оскільки традиційні медіа надають все менше інформації, навичка критичного аналізу прочитаного стає надзвичайно важливою", -- зазначив він.

Фінляндія, визнана лідером у цій сфері, стабільно займає верхню позицію в Європейському індексі медіаграмотності з моменту його запуску в 2017 році Болгарським інститутом відкритого суспільства.

Індекс аналізує здатність 41 держави протистояти дезінформації, враховуючи такі фактори, як рівень освіти, медіа-свобода та соціальна довіра.

Сусідні країни Фінляндії — Данія, Норвегія, Естонія та Швеція — у минулому році зайняли відповідно наступні позиції.

За висловленням Адлеркройца, модель співпраці та взаємодії різних секторів сприяє розумінню досягнень Фінляндії в просуванні медіаграмотності серед її 5,5 мільйонів громадян.

"Це не просто навчальний заклад; це ціла екосистема, що включає медіа, видання, підприємства, бібліотеки та музеї. Всі ці інституції, можна сказати, активно долучаються до цієї діяльності," -- зазначив він.

За словами Лео Пеккали, заступника директора Національного аудіовізуального інституту Фінляндії (KAVI за фінською абревіатурою) - установи, уповноваженої впроваджувати політику медіаграмотності в країні, - це також зводиться до довіри фінів до суспільних інституцій.

"Ми, фіни, все ще маємо величезну довіру до наших оборонних сил, армії, поліції та урядових структур. Ми віримо в наших політиків і також покладаємося на засоби масової інформації," - підкреслив він.

Однак, з огляду на 1340-кілометровий кордон з Росією та зростаючі виклики, пов'язані із розвитком штучного інтелекту, Фінляндія не може бути впевнена в захисті від впливу дезінформаційних кампаній та маніпуляційних інформаційних потоків, як зазначив Адлеркройц.

"Я не зовсім переконаний, що ми вже пройшли всі необхідні випробування в цій справі," - підкреслив він.

У сніжній школі Гельсінкі вчителька Вармола видала своїм учням завдання з питаннями, що стосуються дезінформації в мережі: "Чи здатні ютубери та стримери дезорієнтувати аудиторію?" і "Чи можна вважати спонсорований контент інструментом впливу на інформацію?"

"Так, ютубери, стримери та люди в соціальних мережах можуть це робити. На мій погляд, це те, з чим ти стикаєшся", -- сказав 8-класник Бруно Керман під час дискусії з кількома своїми однокласниками.

"Так, і хто може стати їм на заваді?" -- продовжив його товариш по класу Ніїло Коркеаоя.

Студенти запевнили, що система освіти надала їм навички виявляти підозрілу інформацію в інтернеті, критично аналізувати контент і перевіряти джерела, з якими вони стикаються в соціальних мережах, таких як TikTok, Snapchat та Instagram.

"Навчання в школі дало мені змогу зрозуміти, як читати між рядками медійних повідомлень," – поділилася своїми думками Роня Турунен, ще одна учасниця.

Країна славиться своєю тривалою історією підтримки розвитку медіа-навичок у населення. Ще в 1970-х роках, коли було введено безкоштовну загальноосвітню систему, медіаосвіта вже була включена до початкових навчальних планів.

З розвитком освіти та її адаптацією до нових медійних умов і впровадження цифрових технологій, основна мета — навчити критичному мисленню — залишалася незмінною, підкреслив Пеккала.

"Наша загальна мета -- сприяти розвитку навичок, які дозволять людям мислити й діяти критично та бути активними членами демократичного суспільства", -- сказав він.

Основним пріоритетом на сьогодні є забезпечення підтримки всіх громадян у контексті швидких змін у цифровому середовищі, зокрема для зростаючої частини літніх людей, які, можливо, не отримали належних навичок для розпізнавання фейкових новин в Інтернеті.