Елена Зеркаль: В чем причина хулиганского поведения Трампа? -- Блоги | OBOZ.UA
Почему Трамп ведет себя, как bully? Ответ - как в старом анекдоте о собаке. Ибо может.
Роль Соединенных Штатов в обеспечении безопасности не только ЕС, но и всего НАТО является решающей. Зависимость от США распространяется на большинство европейских вооруженных сил по поддержанию связи, электронной борьбе и пополнению боеприпасов в любом серьезном конфликте.
Конечно! Вот уникальный вариант вашего текста: "Теперь представлен текст на оригинальном языке."
Нещодавній несподіваний зворот у зовнішній політиці Сполучених Штатів викликав сумніви щодо багатьох аспектів, які світ вважав стабільними, а також породив значне занепокоєння стосовно надійності США в якості основного оборонного партнера.
Розуміння власної вразливості стало поштовхом для здійснення важливих дій, націлених на зміцнення єдності в Європі. Ті ініціативи, які залишалися в застої протягом багатьох років, нарешті реалізуються.
Слід акцентувати увагу на трьох основних аспектах, які отримають подальший розвиток. Перший - зміцнення обороноздатності Європи. Другий - колективні запозичення в рамках ЄС для оборонних потреб. Третій - усунення розбіжностей між Великою Британією та Європейським Союзом.
Масштаб виклику величезний, саме тому його намагалися не помічати роками. Європейські аналітичні центри вже підрахували, що Європі потрібне збільшення видатків на оборону щонайменше на 250 мільярдів євро на рік. Це означає ледь не подвоєння бюджетів - з 2 до 3,5 відсотків ВВП. Це ми ще не врахували необхідність знайти додатково 300 000 військових, щоб наростити обороноспроможність.
Ця абсолютна залежність держав від американської оборонної індустрії надає Трампу змогу тиснути на лідерів європейських країн — від Великобританії до України.
Проте його булінг завжди переслідує чітку мету, яку варто розуміти. За вдалим висловом британського політика Найджела Фараджа, Трампа слід сприймати серйозно, але не обовʼязково завжди буквально ("You should always take Trump seriously, but not necessarily always take him literally").
На даний момент ми сприймаємо Трампа досить серйозно. Щоранку ми емоційно реагуємо на його висловлювання, наче все ще намагаємося зрозуміти, хто ж насправді цей пан Трамп?
Трамп став обраним президентом Сполучених Штатів, діючи відповідно до мандату, наданого йому американським виборцям. Громадяни країни довірили йому втілення програми, яка була добре відома й зрозуміла ще до виборів. Він здійснює її реалізацію у своєму характерному стилі, який видання The Economist описує як "жорсткі переговори". Всі ілюзії та запитання залишилися позаду.
Перемовини в Джидді вочевидь теж будуть жорстокими та ламатимуть повністю наше сприйняття "справедливості". Переговори між великими і малими та залежними ніколи не бувають легкими. Їх треба сприймати як поле бою, де є безліч варіантів розвитку, але це потребує холодної голови і контролю над емоціями.
Зустрічі та переговори Еммануеля Макрона і Кіра Стармера з Дональдом Трампом виявилися досить непростими. Команда Стармера заздалегідь підготувала більше десяти потенційних сценаріїв розвитку розмови і витратила три тижні на його підготовку.
Очевидно, що дипломатія - це мистецтво компромісів, і майже ніколи не можливо досягти всіх своїх цілей. Але буллер не змінює атакуючу тактику, і це робить його передбачуваним, а отже створює переговорні можливості. Сподіваюся, саме для опрацювання цих переговорних позицій до Києва приїздив Джонатан Пауел - радник з нацбезпеки премʼєр-міністра Стармера.
Прагматизм та контроль над емоціями потрібен не тільки переговорникам. Це стосується всього суспільства. 78% британців вважають Трампа загрозою для своєї країни, як і 74% німців та 69% французів. Але це не призводить до панічних настроїв, а лиш до унікальних з часів холодної війни цифр підтримки європейцями витрат на обороноздатність, незважаючи на очевидні проблеми з економічним зростанням. Останні дослідження демонструють, що цю ідею підтримують до 45% громадян Франції, Німеччини й Великобританії. Навіть агресія Росії не могла досягнути цього ефекту -- мандату європейським політикам на оборонні видатки.
Реакція нашого суспільства характеризується яскравою емоційною палітрою, що коливається між захопленням і ненавистю до США. Від очікувань, що "Трамп прийде і все налагодить", ми перейшли до звинувачень на кшталт "Трамп - фашист і російський агент". Ці наративи свідомо підсилюються кремлівськими ботами, щоб спровокувати внутрішні конфлікти та поляризувати суспільство. Подібна стратегія має на меті розкол, дестабілізацію та демотивацію, ставлячи під загрозу підтримку на фронті, і є улюбленим інструментом російської дезінформації.
Повернення до прагматизму потребує не слів та закликів, а чіткої стратегії. Нам варто сфокусуватися на тому, яких цілей ми досягаємо, хто наш ворог і яка ціна питання. У фокусі має бути порятунок країни, отримання максимальної кількості допомоги та чітке розуміння, що за все доведеться платити. Все решта - вторинне, як би brutal це не звучало.
