Експорт української зброї: Коли ми перестанемо прагнути до безперервних удосконалень, система почне функціонувати на високому рівні.
Український оборонно-промисловий комплекс має що запропонувати європейському ринку. Існує продукція, яка може конкурувати на цьому рівні. Найголовніше питання полягає в тому, як уникнути марнування часу на традиційний пошук унікального українського підходу.
Якщо на ринку металургії, аграрної продукції та фармацевтичної сфери в Євросоюзі спостерігається значна конкуренція, то у оборонній галузі вона ще більш інтенсивна. У деяких випадках питання не лише в економічній конкуренції, а й у політичному протекціонізмі. Спробуйте запропонувати щось з Німеччини у Франції, дотримуючись європейських норм. Вони навряд чи щось придбають! І, до речі, це часто підкреслюється нашими французькими колегами: Франція віддає перевагу лише французькій зброї.
Це означає, що сфера є досить регульованою та протекціоністською. Проте країни Європейського Союзу мають великий досвід у роботі на міжнародних ринках. Традиційними для України ринками збуту озброєнь залишаються Близький Схід, Африка, Азія та частина Латинської Америки. Раніше ЄС не вважався звичним ринком для нашої продукції. Проте зараз сектор оборонної промисловості України зазнав значних змін з 2021 року, і ми маємо що запропонувати, зокрема для європейських партнерів, адже наша продукція вже є конкурентоспроможною на цих ринках. Головне питання полягає в тому, як не втратити час у пошуках унікального українського підходу.
Запуск експорту української військової продукції
Наші чиновники часто жартували, що експорт ніхто не забороняв. Ви ж не подавали заявку, тому й не отримали дозволу. Подайте, і ми розглянемо ваше прохання – можливо, надамо дозвіл, а можливо, й ні. Насправді раніше існували організаційні перепони для експорту. Однак з січня почала діяти Міжвідомча комісія з питань військово-технічного співробітництва та контролю за експортом, яка має консультативний статус. Вже приймаються рішення про надання дозволів або їх відмову, з урахуванням, перш за все, інтересів України.
Тема Близького Сходу нині викликає жваве обговорення через нагальну ситуацію, що склалася в регіоні, де постала потреба в зброї. Українські виробники готові активно займатися експортом оборонних товарів і мають необхідні знання та досвід для цього.
Україна завжди була відомою на міжнародному ринку як постачальник оборонної продукції, маючи багаті традиції та унікальні вироби від своїх виробничих підприємств. Національні закони надають можливість вирішувати ці питання ефективно. Однак, існує ризик, пов'язаний з нашим невпинним прагненням до "покращення" — запровадженням нових зборів, обмеженням на продаж, визначенням, кому видавати дозволи та які документи потрібно отримувати. Коли ми зупинимося і перестанемо безперервно вдосконалювати намагання до ідеалу, ситуація може покращитися і почати працювати набагато ефективніше.
Як згуртувати зусилля з Європою
Основна мета нашого оборонно-промислового комплексу полягає у подальшому витісненні Росії та її продукції з традиційних ринків озброєння. Ми повинні завдати їм економічних втрат, і це також принесе нам політичні переваги. Після теоретичного завершення активних бойових дій саме з ними ми станемо основними конкурентами. Оволодіння їхніми ринками призведе до зміцнення України, що дозволить нам значно збільшити інвестиції в нашу оборону.
Глобальний ринок оборонної промисловості великий і продовжує розвиватися. Конфлікти тривають. Ідея, що Європа може просто закрити очі на реальність, сподіваючись на доброчесність і культурність своїх сусідів, виявилася невірною. Емірати також мали намір стати місцевою Швейцарією, але й у них це не вийшло. Сьогодні ринок демонструє, що перевага на боці тих, хто володіє більшою силою та правами. На жаль, наші партнери усвідомлюють це лише з затримкою.
Європі також доведеться змінювати регуляції. Тому що в прагненні до захисту довкілля вони знищують власного виробника бойової хімії, наприклад, і фактично стають повністю залежні від Китаю чи В'єтнаму. Знищуючи нафтопереробку, нафтовидобуток, вони стали залежні від, м'яко кажучи, не дуже демократичних режимів. І наскільки прагнення бути більш "зеленими", більш ліберальними покращило життя і національну безпеку? Україна зі свого боку постійно наголошує, що готова нарощувати спільні з Європою спроможності.
