Експерт: Україна має суттєву залежність від США у сферах оборони та комунікацій.
В інтерв'ю DW австрійський військовий історик Маркус Райснер зазначив, що Україна має критичну залежність від систем Starlink, Patriot і розвідувальної інформації з США, тоді як Європа не здатна компенсувати зменшення американської підтримки.
DW: Пане Райснер, яку роль відіграє Сполучені Штати в військовій підтримці України на сьогоднішній день?
Маркус Райснер: Україна вже кілька тижнів зазнає масованих повітряних ударів, що особливо посилилися останніми днями. На мою думку, це - явна спроба (президента РФ Володимира. - Ред.) Путіна примусити Україну до капітуляції. Мета полягає в тому, щоб за допомогою стратегічних авіаударів зруйнувати життєво важливі артерії України. Як наслідок багато українських міст зараз просто опинилися на межі боротьби за виживання - це факт.
У такій ситуації було б надзвичайно важливо, щоб найближчі союзники - США та Європа - підтримали Україну. Однак цього не відбувається. Чому? Очевидно, в американського президента інші плани. Він недвозначно дав зрозуміти Україні, що більше не має наміру надавати їй підтримку.
Ознайомтеся також: Угода Трампа з Путіним щодо дизельного пального та її вплив: детальний звіт.
"Суттєва взаємозалежність" України від Сполучених Штатів.
Необхідно зазначити, що Україна має значну залежність від ряду систем. Колишній міністр оборони України Михайло Федоров підкреслив, що Starlink є "кров'ю" Збройних Сил України. Це свідчить про те, що без Starlink здійснювати військові операції буде вкрай важко. Starlink виконує важливу роль у забезпеченні зв'язку для ЗСУ, і його відсутність ускладнила б виконання завдань.
Наступний аспект - системи протиповітряної оборони. Росіяни застосовують те, що я називаю "трикутником смерті" або "трикутником терору". Це швидкісні реактивні дрони "Герань-3/4/5", які значно швидші за своїх попередників "Герань-2". А ще - складні для виявлення крилаті ракети, що летять на високій швидкості, а також балістичні ракети, які взагалі украй складно перехопити.
Від цих трьох видів систем озброєння необхідно оборонятися, і для цього потрібні насамперед зенітні ракети середньої дальності. Тож тут ми знову повертаємося до питання наявності й застосування комплексів Patriot, адже раніше США постійно постачали (боєкомплекти. - Ред.) до них, але тепер за вказівкою Трампа, очевидно, змушені були суттєво скоротити обсяги поставок, хоч Україні вкрай потрібні ці системи.
"Європа так і не зуміла істотно озброїтися"
В даний момент звучать аргументи, що американці опинилися в складній ситуації, викликаній війною між США і Ізраїлем проти Ірану, а також необхідністю захисту власних військових баз. Ситуацію ускладнює також ескалація конфлікту, що спостерігається навколо Саудівської Аравії. Важливо чітко усвідомлювати, що задовольнити цю критичну оборонну потребу України можуть лише США. На мою думку, це неприйнятно, що за останні роки Європа не змогла суттєво зміцнити свій арсенал та збільшити темпи виробництва озброєнь, щоб у цій ключовій ситуації не лише підтримати Україну, але й забезпечити власну безпеку.
Ця ситуація ілюструє, як залежність України проявляється в різних сферах: з одного боку, через цифрові технології, такі як Starlink, а з іншого - через специфічні системи озброєння.
Яка ваша думка щодо розвідувальної інформації, що приходить зі Сполучених Штатів? Як ви оцінюєте важливість цих даних і підтримки для України?
Це надзвичайно важливе питання. В історії не раз траплялися випадки, які підкреслювали значущість цих даних та їх активної передачі. Пригадайте, наприклад, скандальні витоки в Discord, коли американський військовий почав розповсюджувати критично важливу інформацію. Тоді стало очевидним, наскільки масштабною була передача даних між США та Україною, що відбувалася через базу НАТО в Німеччині, у Вісбадені, через так звану Task Force Dragon, яка відігравала важливу роль у підтримці України.
Технічні інновації з Америки
Однак справа не обмежується лише інформацією про цілі, яку надають Україні. Важливу роль відіграють також так звані Tech Bros. Наприклад, Алекс Карп та його компанія Palantir. Ця компанія постачає Україні дві критично важливі системи. Одна з них — система Maven, яка аналізує дані про цілі, визначає оптимальні маршрути для польоту українських дальнобійних засобів, що завдають ударів по цілям у Росії. Інша важлива система — Prisma, яка допомагає Україні досліджувати траєкторії польоту російських балістичних і крилатих ракет, а також безпілотників, щоб потім максимально ефективно використовувати обмежений запас своїх зенітних ракет і систем.
Обидві системи - Prisma і Maven - були створені компанією Palantir. Це наочно демонструє, що існує значна залежність (між Україною та США. - Прим. ред.), що становить серйозний виклик. Суть проблеми полягає в тому, що через таку високий рівень залежності, американські політики можуть здійснювати цілеспрямований тиск. Наразі це робить Дональд Трамп. Тобто, якщо Трамп публікує в твіттері щось негативне для України, а Ілон Маск ставить під цим вподобайку, це одразу стає помітним і впливає на ситуацію.
"Європейці лише частково здатні компенсувати спроможності США"
Які ще європейські партнери, крім французів, можуть допомогти полегшити наслідки потенційного призупинення передачі даних з США в Україну?
На мою думку, існує певне нерозуміння стосовно реальних військових можливостей Сполучених Штатів. Багато людей навіть не усвідомлюють справжнього масштабу потужностей американських збройних сил, а європейські країни можуть лише частково компенсувати ці можливості. Зазвичай згадуються такі держави, як Франція чи Великобританія, які також роблять певні кроки у військовій сфері. Проте можливість зменшувати час націлювання та оперативно реалізовувати відповідні дії на основі виявлення, наприклад, запуску ворожих ракет, є унікальною лише для США. Лише Сполучені Штати мають всі необхідні переваги в цьому аспекті. Це важливо усвідомлювати. А передача даних про цілі - це лише одна з багатьох складових.
Згадайте, як я вже казав, Starlink. Думаю, це очевидний приклад: тобто якщо Ілон Маск захоче вимкнути Starlink, то жодна європейська компанія і жодна європейська країна не зможе цього компенсувати в такому вигляді.
Отже, ви також не вважаєте, що в Європі існує можливість створити щось подібне?
Саме це вони мають намір реалізувати. Беручи до уваги досвід, здобутий протягом останніх років конфлікту, вони намагаються вжити необхідних заходів для посилення оборонних можливостей Європи. Проте, на жаль, темпи цього процесу залишаються занадто повільними.
Наведу один приклад. Є європейський аналог американських систем Patriot. Він називається SAMP/T. У Європі його виробляють спільно французи та італійці і випускають до нього зенітну ракету-перехоплювач, яка має характеристики, що приблизно дорівнюють американським системам Patriot. Щорічний обсяг виробництва цих ракет у Європі досі становить від 100 до 150 штук.
На даний момент Сполучені Штати виробляють 650 одиниць на рік і прагнуть збільшити цей показник до тисячі. Чому ж Європі не вдалося прискорити темпи виробництва? Це питання є ключовим. Саме в цьому контексті можна оцінити серйозність намірів у різних галузях.
Наведу інший приклад. Європейський Союз за останні місяці витратив понад 7,9 мільярда євро на російський скраплений природний газ. Тобто зараз європейці любісінько вказують на американців, але забувають, що самі не вжили необхідних заходів.
В Європі "загроза не сприймається так, як слід".
На мою думку, цей конфлікт ще раз підтверджує, що безпекова стратегія в Європі досі не набула необхідної значущості. Якщо ми прагнемо, щоб нас поважали на міжнародній арені та не вказували на наше місце, нам слід самим активніше займатися питаннями безпеки, що передбачає певну стратегічну автономію. Це наводить мене на відому думку президента Макрона про необхідність серйозного врахування Європи у світових справах. Європа є потужним економічним гравцем, проте в військовій сфері ми залишаємося на маргінесі. І, на жаль, ситуація не змінилася, навіть з огляду на війну в Україні.
Отже, в чому ж справа? Чи може Європі просто не вистачає політичної рішучості?
Бракує. Просто через те, що загроза не сприймається, як належить. Виходить дуже багато кричущих заголовків у ЗМІ, лунають гучні заяви, а коли доходить до реалізації цих задумів - все це виявляється украй непросто. До того ж усе це коштує неймовірно величезних сум. Наведу приклад на тему воєнної економіки. Перед війною артилерійський снаряд калібру 155 міліметрів - це стандартний калібр НАТО - у Європі коштував приблизно дві з половиною тисячі євро. Зараз цей снаряд коштує від 14 тисяч до 14,5 тисячі євро.
У Росії за той самий час артилерійський снаряд калібру 152 міліметри перед війною коштував у перерахунку 700 євро, а зараз коштує від 630 до 615 євро, тобто навіть подешевшав. Зрозуміло, чому, бо, з одного боку, у Росії широко застосовують на виробництві північнокорейських трудових рабів, які в позмінному безперервному режимі виробляють артилерійські снаряди, тоді як з іншого боку (в Європі. - Ред.) приватні компанії мають за собою інвесторів, які хочуть отримувати прибуток, тож через це ціна на артилерійський снаряд зростає.
"Виживання населення протягом зими - вирішальний фактор для війни"
Усе це, безумовно, виглядає досить безнадійно.
Так, це навряд чи надихне когось. Але важливо говорити правду, інакше у людей може скластися хибне враження, що все йде добре. Ось приклад з України, коли результати на тактичному та оперативному рівнях часто плутають зі стратегічними досягненнями. Операція "Вівальді" — це тактичний успіх, виконаний дуже професійно, який також продемонстрував, що навіть в епоху дронів маневреність залишається цілком реальною.
Проте сама по собі ця операція не є ключовою для результату війни. Ключовим фактором є здатність українського уряду забезпечити виживання населення в зимовий період. Російська сторона, в свою чергу, активно працює над тим, щоб цьому перешкодити: саме тому вони збільшили виробництво балістичних і крилатих ракет до приблизно 200 одиниць на місяць і наростили випуск дронів типу "шахед" до 2-2,5 тисячі на місяць, використовуючи при цьому робочу силу з Північної Кореї в спеціальних економічних зонах на території Російської Федерації. І в цьому контексті ми спостерігаємо плутанину в розумінні різних аспектів ситуації.
Ті, хто глибоко досліджує російську військову доктрину, неминуче натрапляють на ідеї видатних теоретиків, таких як Свєчин. Він стверджував, що ефективною стратегією є ведення війни на виснаження, коли противник поступово втрачає сили, мов жертва в обіймах удава. Іншими словами, якщо немає можливості виграти в безпосередньому бою, слід обрати саме цей шлях — на що наразі намагається орієнтуватися Росія. Важливо зазначити, що мова йде не лише про якість військових технологій, а насамперед про їх кількість та здатність збільшувати виробництво таких озброєнь.
