Експерт поділився своїми думками щодо майбутнього відносин між Україною та США у контексті висловлювань Трампа і Зеленського.
Експерт пояснив, що відбувається у стосунках України та США/Фото: Alex Kent/Getty Images
18 та 19 лютого між президентами України та США, Володимиром Зеленським і Дональдом Трампом, відбувся обмін різкими заявами. Трамп звинуватив Зеленського в затягуванні війни в Україні задля отримання фінансової вигоди, на що Зеленський відповів, що Трамп перебуває у світі дезінформації.
Ця публічна дискусія викликала ряд питань щодо майбутньої підтримки України з боку Сполучених Штатів та загалом українсько-американських відносин. Редакція Meta.ua звернулася до Сергія Телешуна, професора, доктора політичних наук, який був консультантом Президента України у 1997-2000 роках та радником Президента у 2005-2006 роках, щоб дізнатися, які перспективи чекають на Україну в її зв'язках зі США.
Далі - пряма мова експерта.
Це явище є цілком природним, коли в політичному середовищі виникає новий ландшафт, що формує систему інтересів, пріоритетів і механізмів їх реалізації. Очевидно, що сьогоднішній Трамп і Сполучені Штати, а також Зеленський і Україна представляють собою зовсім різні реалії, особливо в контексті війни та їхнього впливу на глобальні політичні та економічні процеси. Виступи Трампа відображають реакцію американського суспільства на управлінські моделі, які, на їхню думку, виявилися неефективними і не змогли дати відповіді на важливі питання внутрішньої та зовнішньої політики. Що це означає? В наш час можна стверджувати, що світ переходить до нової управлінської моделі, яка характеризується переважанням диких інтересів над традиційними структурами глобального порядку.
Фактично, є спроби сформувати новий глобальний порядок, де будуть визначені пріоритети ключових держав, їх інтереси, союзники, партнери, сателіти і жертви. Традиційні принципи демократії проходять переосмислення через внутрішню політику національних держав, які фактично визначають ієрархію нового світоустрою. Фактично, ми можемо говорити про ознаки неоімперіалізму, неоізоляціонізму, який поєднує в собі національний егоїзм і глобальні економічні інтереси. Він функціонує по формулі: "Я так хочу, бо я сильний. Я так можу, бо я так хочу. Я повинен мати те, що я хочу". Ось формула перерозподілу світового порядку, ресурсів, територій і принципів, з якою деякий час прийдеться рахуватися, підлаштовуватися та знаходити своє місце у новому світі. Проте, це не виключає конкуренцію західних держав старої і нової Європи у відстоюванні традиційних демократичних принципів, але у модернізованому вигляді нової моделі публічного управління. Це перше.
По-друге, всі стратегічні ініціативи України щодо досягнення перемоги мають враховувати план, про який йшлося ще півтора роки тому. Відповідно, Україні слід звернути увагу на зміни у відносинах з одним із своїх ключових партнерів. Дії президента США Дональда Трампа і частини його команди грунтуються, насамперед, не на чітко визначеній програмі, а на особистих переконаннях, часто упередженій і неточній інформації, емоційних реакціях, політичному егоїзмі та різних внутрішніх і зовнішніх впливах. Його сприйняття війни в Україні та самої України розглядається як елемент національних інтересів США, який може слугувати розмінною монетою в контексті більш важливих питань внутрішньої та зовнішньої політики Америки, таких як питання, пов'язані з Китаєм, Близьким Сходом, Росією та ресурсними інтересами. Вся ця ситуація свідчить про пошук нового розуміння підходів до взаємодії як з Росією, так і з Україною, Європою та рештою світу.
Для України війна є надзвичайно болісним досвідом. Українці сприймають цей конфлікт не лише як боротьбу за території, а як захист власної ідентичності — політичної, національної та демократичної. Саме тому реакція більшості політиків та експертів на Мюнхенській конференції була такою емоційною, а її організатори не змогли стримати сліз. Вже давно говорять про те, що світ перебуває на порозі змін у системі управління, що, в свою чергу, призводить до конфліктів і війн. Цю ж думку висловлював і путін, попереджаючи про пошук "справедливих" шляхів відновлення світового порядку.
Що стосується специфіки українських та американських реалій, я вважаю, що американці не мають єдиного та об'єктивного уявлення про Україну. Це може звучати дивно, проте їхнє сприйняття частково нагадує те, що спостерігалося в Росії у 2022 році, оскільки вони не до кінця усвідомлюють природу української влади та суспільства. На порядку денному постає необхідність змінити модель співпраці, зокрема, удосконалити механізми взаємодії та залучених осіб. Основні питання, які потребують уваги, включають: 1) забезпечення інформаційними ресурсами партнерів; 2) оновлення механізмів співпраці з державними органами різних рівнів; 3) ретельний юридичний супровід усіх документів, щоб уникнути подальших непорозумінь. Наразі триває процес збору та аналізу інформації. Після цього планується розробка попереднього порядку денного та програми втручання, що є важливими елементами ефективного управління у відповідь на війну та мир в Україні. Також необхідно враховувати інтереси всіх залучених сторін, зокрема європейських партнерів, союзників і тих, хто підтримує Україну. Хоча нинішній конфлікт відбувається на європейському континенті між Україною та Росією, остання часто розглядає себе як частину західного світу.
На мою думку, президент Трамп має свої власні ідеї та світогляд, проте йому бракує чіткої стратегії для вирішення питання миру в Україні. Висловлюю дещо незвичну думку: у складній ситуації між Трампом, Зеленським та Путіним один з них використовує свої амбіції, стиль спілкування та бачення політичного майбутнього для просування власних національних інтересів і своїх особистих цілей. У цьому контексті важливо дотримуватися принципу "розділяй і володарюй". Я можу погодитися з висловлюванням пані Калас, Верховного представника Євросоюзу, яка підкреслила, що це є спроба розділити союзників і створити новий світ, заснований на протистоянні. Наразі саме так і виглядає ситуація. Кожен починає чітко формулювати свої національні інтереси, особливо в контексті російсько-української війни. Чи відбудуться зміни? Не можу дати однозначну відповідь, оскільки це закономірний процес. Якщо проблему неефективного управління не вирішувати вчасно, а лише намагатися косметично підправити ситуацію через розірвані зв’язки, це призводить до системних конфліктів, протистоянь, криз і війн.
Виступаючи в Україні, представник президента США, генерал Келлог, озвучив важливу думку: "Спочатку ми зберемо інформацію, потім передамо її президенту США, і на основі цього будемо ухвалювати відповідні рішення". Ці слова не лише підтверджують мої попередні висловлювання, але й відображають позицію тих, хто півтора року тому закликав до створення програми для регіональних і трансатлантичних змін, а також до модернізації внутрішньої політики. Метою було забезпечити Україні можливість захистити свій суверенітет як від зовнішніх загроз, так і в стосунках із союзниками. Сучасний світ прагне перейти від індивідуальних угод до системного підходу у відповідь на виклики. І той, хто раніше усвідомить цю необхідність, зможе зберегти свою конкурентоспроможність.
Чи має Трамп чітке ставлення до України? Потрібно бути відвертими: це для нього є певною проблемою. Він прагне реалізувати амбіції лідера потужної держави, і водночас бажає досягти помітних результатів. Для України це також знайома ситуація, коли пропонується новий, ще не перевірений підхід до управління. Варто зазначити, що будь-яке питання, яке підлягає вирішенню, зазвичай містить численні підпитання. Наприклад, за чиї гроші і яким чином будуть вирішуватися ці питання? Чиї ресурси можуть стати предметом маніпуляцій у майбутньому розвитку подій? Який результат прагнуть отримати ті, хто намагається створити нову міжнародну архітектуру? У цьому сенсі росіяни виглядають більш підготовленими. Вони мають чітке уявлення про свої цілі та можливості. Здається, у них є певні неявні важелі впливу, завдяки яким, граючи на амбіціях кожної сторони, вони можуть перешкоджати досягненню союзниками консенсусу з ключових питань війни і миру.
Результати війни визначаються не словами, а такими чинниками: 1) збереженням як зовнішнього, так і внутрішнього суверенітету; 2) територіальною цілісністю та реаліями на місцях; 3) впливом на війни та мирні процеси; 4) створенням ефективної системи безпекових гарантій як для опонентів, так і для союзників. Варто чітко усвідомити, що українська концепція війни і миру, яка була представлена раніше, підлягатиме суттєвим змінам. Україна стикається не лише з потребою у зовнішній допомозі, але й з необхідністю зміцнити внутрішні можливості в управлінні державою, формуванні політики та оперативному реагуванні на виклики і загрози ще до їхнього відкритого прояву. У сучасних умовах супроводжувати проблему, а не діяти проактивно, є небезпечним. Ми говоримо про конкурентоспроможну державу, здатну захищатися та формувати свій порядок денний у відносинах з опонентами, союзниками та партнерами. Найголовніше, що перспектива для власних громадян має бути зрозумілою.
Сьогодні ми маємо чітко визначити, хто ми є, а також хто належить до нашого кола – наші друзі, партнери, союзники, конкуренти та вороги. Важливо усвідомлювати, що ситуація змінюється дуже швидко, і все може виявитися зовсім інакше. Найважливіше – це усвідомлення наших національних інтересів і пріоритетів. Яскравими прикладами можуть слугувати НАТО та Європейський Союз, а також інші міжнародні структури, які забезпечували безпеку в минулому, продовжують це робити сьогодні і обіцяють підтримку в майбутньому. Україні ж необхідно вижити до завтрашнього дня. Незважаючи на повагу до цих організацій, мова йде про ефективні моделі збереження розвитку та гарантій, як у традиційних структурах світового порядку, так і в нових утвореннях.
Щоб підняти питання НАТО на новий рівень, пан Зеленський висловив думку: "А що, якщо НАТО не зможе втілити цей проєкт?". Можливо, в такій ситуації доцільно було б заснувати власний Альянс, здатний оперативно реагувати на загрози? Цю ідею також озвучував Макрон. Це питання стосується часу, ресурсів, бажань та політичної волі. Для самоорганізації та вдосконалення залишилося обмаль часу. А далі... побачимо! Сьогодні Україна, незважаючи на недоліки в управлінні, фактично демонструє нову модель виживання та оборони, перетворюючись на сучасний кластер для європейської спільноти.
