Два стратегії протидії Кремлю: як партія Санду має намір утримати владу на виборах у Молдові.

У неділю 20 липня в Республіці Молдова стартувала офіційна передвиборча кампанія, а також процес висування кандидатів. Вже за понад два місяці, 28 вересня, у країні пройдуть парламентські вибори.

Знову є всі підстави називати ці вибори доленосними.

І знову на вагу поставлено збереження проєвропейського курсу сусідньої країни України.

Новий склад парламенту здатен кардинально змінити політичний курс країни, оскільки Молдова є парламентською республікою, де основні механізми формування державної політики зосереджені саме тут. Якщо перемогу здобудуть проросійські сили, вони створять уряд, який впроваджуватиме нові підходи в внутрішній та зовнішній політиці Молдови, а проєвропейська президентка Санду залишиться лише спостерігачем у цих процесах.

Минулого року на президентських виборах у Молдові було цілком зрозуміло, за кого вболівати українцям. Тоді до другого туру пройшла проєвропейська чинна президентка держави Мая Санду, а її супротивником був більш прихильний до Москви Александр Стояногло. Симпатії проєвропейських сил та громадянського суспільства у Молдові також були поза сумнівом на боці президентки.

Перед парламентськими виборами ситуація в Молдові стає більш заплутаною.

Для того щоб зрозуміти, хто заслуговує на підтримку, а також які можуть бути варіанти виборів і утворення урядових коаліцій, ми запрошуємо вас заглибитися у нюанси партійного життя Молдови. Розглянемо стратегії ключових політичних акторів і їхніх закулісних маніпуляторів.

Протягом останніх чотирьох років всі гілки влади — виконавча, законодавча та президентська — опинилися в руках однієї політичної сили. У результаті виборів перемогу здобула партія "Дія і солідарність" (румунською PAS, або Partidul "Acțiune și Solidaritate"), яка отримала абсолютну більшість у парламенті.

На сьогоднішній день, згідно з даними соціологічних досліджень, ймовірність того, що PAS зможе утримати монобільшість у парламенті, є досить низькою.

Основні виклики для пропрезидентської партії значною мірою пов'язані з її тривалою домінуючою позицією в уряді та парламенті. Це призвело до того, що всі соціально-економічні труднощі, які виникли або залишилися без вирішення за цей час, стали її відповідальністю. І таких викликів чимало. Варто зазначити, що цей період виявився економічно складним, оскільки на нього наклалися наслідки пандемії та повномасштабної війни в Україні, які також негативно вплинули на економіку Молдови.

Очевидно, що цей тягар знижує рейтинги партії.

Минулого року це майже призвело до втрати президентського крісла для Маї Санду: багато виборців віддали свої голоси не лише за її суперника Стояногло, а скоріше проти неї, як фактичної глави PAS. На парламентських виборах цей феномен може проявитися ще більш яскраво, адже рейтинг партії залишається нижчим, ніж особистий рейтинг Санду.

Виглядає на те, що політичним партіям, які знаходяться при владі, доведеться заплатити за всі свої прорахунки. Проте, представники PAS не планують здаватися без боротьби й працюють над кількома можливими варіантами розвитку подій.

Молдавська влада, незважаючи на низькі рейтинги, не відмовляється від навіть найменших надій на здобуття перемоги та формування нової монобільшості в парламенті.

Вірогідно, вони сподіваються, що епоха "чорних лебедів" обернеться для них позитивно.

Поза тим, у партії влади дійсно усвідомлюють, що PAS необхідне радикальне оновлення, щоби позбавитися наявного негативного іміджу. Тому з 61 чинного парламентаря у новий список потрапили лише 36, та й з тих понад десяток - на місця у другій половині списку, звідки шанси пройти у парламент є невисокими (або навіть мінімальними).

Це спричинило відкритий гнів деяких депутатів, які залишилися без місця.

Найбільшу увагу привернули висловлювання депутатки Юлії Даскелу. Вона зізналася, що "можливо, не була найкращим представником народу" (і справді, за чотири роки її важко було впізнати, адже запам'яталася вона переважно законопроєктом про захист тварин), проте не шкодувала в accusations на адресу своєї політичної сили.

"Я відчула себе, як безпорадна шкарпетка, що опинилася на смітнику, - поділилася політикиня, якій не знайшлося місця у списку. - Це боляче, коли віддаєш усі сили, а в результаті отримуєш лише удар під дих".

На кого ж сподівається проєвропейська партія влади в своїх очікуваннях щодо виборів? Вони вирішили залучити виборців за допомогою "свіжих облич", які не мають політичного минулого. У верхній частині опублікованого списку кандидатів від PAS можна знайти відомих молдавських спортсменів, композиторів, музикантів, письменників, підприємців та інших представників різних галузей.

Ця стратегія викликає чимало суперечок, особливо враховуючи український контекст.

Є питання, чи будуть ефективними законодавцями ексгравець збірної Молдови Максим Потирніке, або срібна медалістка Олімпіади-2024, борчиня Анастасія Нікіта, диригент Ніколає Ботгрос. Або - чи перейдуть до парламенту ректори двох ключових кишинівських вишів Еміль Чебан з Медуніверситету та Віорел Бостан з Технічного університету Молдови, чи вони є лише фасадом для партійного списку?

І це - лише невелика частина учасників списку PAS з-поза політичного кола.

Проте в Молдові поки що не спостерігалося випадків такого широкого включення неполітичних осіб у партійні списки, тому залишається незрозумілим, якою буде реакція виборців на це нововведення.

До партії приєднуються також колишні політики, які в певний період дистанціювалися від влади і уникали негативного іміджу нинішнього уряду. Яскравим прикладом є повернення в політику ексміністра закордонних справ Ніку Попеску. Цей видатний аналітик європейського рівня, відомий у багатьох європейських столицях, займав посаду міністра закордонних справ, під час якої домігся визнання Молдови кандидатом на вступ до ЄС одночасно з Україною. У січні 2024 року він залишив свою посаду та оголосив про вихід з молдовської політики, не займаючи жодної позиції в чинному уряді.

Проте нині він погодився піти на вибори разом з PAS.

До переліку запросили також деяких політиків з інших політичних сил. Це питання потребує окремого роз’яснення.

PAS впродовж усього періоду свого правління систематично монополізувала нішу проєвропейської сили - мовляв, тільки вони ведуть країну до ЄС.

Як наслідок, PAS фактично знищила усіх інших гравців на проєвропейському полі.

А після того партія вирішила почати роботу з уламками інших проєвропейських сил, виділяючи їм квоти у новому партійному списку. Але погодилася на таке тільки Платформа "DA".

Команда Санду, насправді, орієнтується на Європу як на ключового партнера для своїх амбіцій.

PAS навіть доповнила свій логотип символами "UE 2028". Це - обіцянка вступити в ЄС за три роки.

Ця перевага стала основою передвиборчої тактики правлячої партії та її надій на успіх.

Тому цілком зрозуміло, що PAS покладає значні сподівання на підтримку з боку Євросоюзу та Румунії. Мая Санду активно переконує європейських партнерів у тому, що саме ця партія забезпечить продовження європейських реформ у Молдові, не допусти відступу назад. Внаслідок цього ЄС готовий ігнорувати певні недоліки діяльності партії, надаючи їй необхідну допомогу та ресурси для досягнення успіху.

Ще тіснішою є співпраця з Румунією. Санду відкрито підтримувала на президентських виборах Нікушора Дана навіть тоді, коли його перемога була далеко не гарантованою - тож сподівається на взаємність з його боку.

Давайте будемо чесними: незважаючи на всю підтримку з боку Заходу, успіх PAS зовсім не є певним. Набагато ймовірніше, що партія все ж не зможе зберегти свою більшість.

Та видається, що у PAS є розуміння цього, тому там думають і про план "Б" - побудову коаліції у новому парламенті. Щоправда, вибір партнера у керівної партії украй обмежений.

Одночасно з відображенням своєї ролі як каталізатора європейського курсу Молдови, правляча партія прагне послабити вплив проросійських опонентів. Серед заходів - введення обмежень на участь проросійських політичних сил у виборних процесах.

Передусім це стосується політичних сил, які мають зв'язки з проросійським олігархом-утікачем Іланом Шором. Останніми роками він став основним інструментом Кремля для впливу на молдавську політику. Партії, що входять до його блоку "Перемога", отримали відмову в реєстрації від Центральної виборчої комісії вже на початку виборчої кампанії. PAS та президентка Санду активно виступають проти Шора та його прихильників, характеризуючи їх як явних російських агентів, в той час як сам Шор демонстративно проводить свої з'їзди в Москві.

Власне, Шора знімають з виборів у Молдові не вперше, і щоразу оскаржити рішення влади його команді досі не вдавалося. Усі заборони ґрунтуються не на проросійськості як такій, а на тому, що партію "Шор" свого часу в Молдові визнали неконституційною, і зараз доганяють її членів, які долучилися до формування нових політичних сил.

Навіть якщо відбудеться неймовірне і одна з партій, пов'язаних із Шором, потрапить до виборчого бюлетеня та до парламенту, співпраця з командою Санду залишиться політично недосяжною для обох сторін.

Росіяни, втім, цілком усвідомлювали, що "шорівців" не допустять до виборів заборони балотуватися, тож теж розкладали яйця до різних кошиків. На вибори йдуть також відносно нові фігури, щодо яких ніхто не має сумніви, що це також "команда Шора", але юридично це довести складно. До числа таких можна віднести Вікторію Фуртуне - колишню антикорупційну прокурорку та кандидатку на президентських виборах 2024 року. У березні 2025 року вона очолила політичну партію Moldova Mare ("Велика Молдова").

В Україні Фуртуне відзначається своїми територіальними амбіціями щодо України, зокрема, вона вимагає "повернення Буджаку", що фактично означає анексію південної частини Одеської області. Вони стверджують, що "немає жодного міжнародного угоди, яка б підтверджувала втрату Буджаку", і що включення цього регіону до складу України "позбавило Молдову доступу до моря".

Ще одна політична сила, з якою PAS навряд чи зможе укласти союз, - це соціалісти колишнього президента Ігоря Додона, відомого своєю проросійською орієнтацією. Згідно з численними опитуваннями, ця партія займає друге місце в рейтингу політичних сил Молдови, однак прагне досягти лідерства.

У липні 2025 року Ігор Додон оголосив, що декілька опозиційних партій, серед яких соціалісти, комуністи, партія "Серце Молдови" під керівництвом колишньої башканки Гагаузії Ірини Влах, а також партія "Майбутнє Молдови" на чолі з Василєм Тарлевим, ведуть переговори щодо утворення єдиного виборчого блоку. Планується, що нова політична структура буде заснована до кінця липня.

Цей сегмент, як очікується, стане ключовим представником інтересів Кремля.

І знову це повинно статися завдяки Шору.

Очікується, що до проросійського блоку приєднається чимало представників "Шору", які нині входять до складу "Серця Молдови". Також існують припущення про зв'язки Тарлева з "Шором", і хоча ці аргументи виглядають переконливо, на даний момент немає достатньо вагомих доказів, щоб усунути його з виборчої гонки.

Проте найбільш захоплюючий кандидат на виборах рухатиметься незалежно від цих коаліцій.

Йдеться про блок "Альтернатива".

Його лідерами є колишній генпрокурор та суперник Маї Санду на президентських виборах Александр Стояногло; мер Кишинева Іон Чебан, що очолює партію "Рух національної альтернативи" (MAN); колишній прем'єр Іон Кіку; а також політтехнолог Марк Ткачук, колишній депутат і ексрадник президента-комуніста Вороніна.

У "Альтернативі" старанно уникають ярлика "проросійської партії".

Там позиціонують себе як "третю силу" - помірковану та прагматичну; партію "міцних господарників". Однак більшість лідерів партії у недавньому минулому були пов'язані з Партією соціалістів (Стояногло був кандидатом Соцпартії на президентських виборах).

Крім того, мера Кишинева неодноразово підозрювали у зв'язках з Москвою, і нещодавно йому, за чутками, заборонили в'їзд до Румунії та ЄС на цій основі. Чебан, у свою чергу, не без підстав стверджує, що румунська сторона вжила таких заходів на прохання кишинівських властей. Досі залишається незрозумілим, як це вплине на популярність "Альтернативи" — чи зміцнить це її репутацію проросійської сили, чи представить Чебана в образі "жертви режиму Санду".

Та що можна сказати з певністю - з "Альтернативою" PAS та Санду не планують домовлятися. Між ними і так були погані стосунки, але тепер мости геть спалені.

У підсумку єдиною потенційно прохідною політичною силою, яка ще відкрита до альянсу з Санду в новому парламенті, лишається "Наша партія" Ренато Усатого.

Партія має реальні перспективи потрапити до парламенту та активно проводить свою виборчу кампанію, орієнтуючись на виборців, які мають позитивне ставлення до Росії. Нещодавно Усатий організував концерт у Кишиневі за участю російських артистів, таких як Леонід Агутін та Люся Чеботіна. Крім того, на Фестивалі випускників-2025 він запрошував виконавців Macan і Басту, які відомі своєю підтримкою агресивних дій Росії проти України.

Яка ідеологія є близькою для Усатого? Відповіді на це питання, на жаль, не існує, адже геополітичні орієнтири цього політика неодноразово зазнавали кардинальних змін.

У 2020 році він став одним із найактивніших критиків колишнього президента Ігоря Додона та підтримав Маю Санду під час другого туру виборів. Водночас він періодично згадує про кримінальні справи, які Росія відкрила проти нього, а також про те, що його оголосили у розшук. Проте варто зазначити, що в минулому він займався бізнесом в Росії, працюючи підрядником для державного монополіста "Російська залізниця", куди не допускають випадкові компанії. Раніше він також декларував проросійські погляди, а до 2020 року його політична партія була офіційним партнером скандально відомої ЛДПР на чолі з Жириновським.

У Кишиневі багато хто вважає, що нинішня помірно проросійська позиція Усатого є узгодженою з Санду і є частиною стратегій влади. Зокрема, на фоні заборони діяльності "шорівців", зменшення впливу "Альтернативи" та негативної репутації ПСРМ, команда Санду сподівається, що частина електорату цих партій підтримає Ренато Усатого. І тоді з ним можна буде розпочати переговори. Можливо, навіть вже досягнуто певних угод... Але хто може бути впевнений у стабільності будь-яких домовленостей з Усатим?

Принаймні, нинішні політики, що підтримують владу, не відкидають цей сценарій, проте обговорюють його з явною неохотою, що відображається в їхніх інтонаціях, наповнених соромом.

* * * * *

Таким чином, виборча кампанія в Молдові обіцяє бути складною для проєвропейських сил і має всі шанси стати справжньою драмою.

Мрії партії PAS щодо формування нової монобільшості виглядають вкрай невизначеними, а концепція коаліції стикається з численними обмеженнями, що ускладнюють маневри та не гарантують успіху. Крім того, з чисто арифметичної точки зору, політичні опоненти Маї Санду серед старих і нових прихильників Москви мають шанс отримати більшість. Це створює підстави для формування коаліції проти Санду, адже така позиція є основною складовою їхньої передвиборчої кампанії.

Проте, президентка Молдови є потужним гравцем на політичній арені. Вона відкрито готова до несподіваних союзів і вже не раз демонструвала, що не вагається використовувати правові механізми для стримування можливості обрання проросійських проксі, незважаючи на те, що демократичність таких кроків викликає сумніви. Варто згадати її успішний виступ на останніх президентських виборах, коли багато аналітиків прогнозували її поразку. Також слід врахувати, що підтримка з боку Брюсселя та Бухареста, яка перед виборами стає все помітнішою, може суттєво вплинути на її позиції.

Існують певні ризики, і їх рівень досягнув небувалих висот.

Проте прихильникам європейського курсу Молдови ще не час опускатися у "прірву відчаю".