Дезінформаційні бульбашки: механізми їх функціонування та способи боротьби з ними.
Одна з панельних дискусій на "Докудейз-2025" цього року зосередилася на впливі російських пропагандистських наративів на різні соціальні категорії.
Темою цьогорічного Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA стали рідкісні ресурси. Протягом усіх років свого існування фестиваль акцентує увагу на цьому важливому ресурсі, вважаючи його найвищою цінністю на землі — людиною і її життям. Ця цінність, на жаль, сьогодні піддається жорстокому знищенню.
Наша боротьба виходить за межі фронтових дій. Вона охоплює різні сфери і активно розгортається у таких напрямках, як інформаційний, культурний та історичний. Під час дискусій на "Докудейз" учасники обдумували, де можна знайти ресурси для активної діяльності в цих областях.
Учасниками дискусії "Постправда: як російські наративи працюють із різними інформаційними бульбашками та як ми можемо протидіяти" були Юлія Дукач, керівниця відділу дезінформаційних розслідувань OpenMinds, журналіст і блогер Денис Казанський і засновниця ініціативи з інформаційної гігієни "Як не стати овочем" Оксана Мороз.
Вікторія Єрмолаєва, головна редакторка "Громадського радіо" та модераторка дискусії, на початку зустрічі зазначила, що питання боротьби з російською дезінформацією активно обговорювалося протягом років повномасштабної війни. Проте залишається ще багато незаслужено непомічених аспектів, зокрема те, як Росія використовує спільноти людей за інтересами — так звані "бульбашки", до яких також потрапляють російські наративи та повідомлення.
Для роботи зі спільнотами у бульбашках росіяни використовують не фейки, а правдиву інформацію, яку вони перекручують і масштабують.
"Ми стикаємося не лише з неправдивими інформаційними повідомленнями, і це, напевно, вже відомо багатьом на прикладах успішних російських інформаційних кампаній, - зазначає Юлія Дукач. - Справа не лише в тому, як обдурити людей, щоб вони повірили, а в тому, яку частину правди обрати, розширити її та поширити так, щоб люди переконалися, що ця невелика історія або думка відображають ситуацію в усьому суспільстві або погляди всього населення."
Яскравим прикладом є дискредитація мобілізаційного процесу в Україні, яка, за словами Дукач, є "однією з найуспішніших кампаній". Ця кампанія не лише продукує фейки, хоча їх і справді багато, але й займається масштабуванням окремих випадків, створюючи ілюзію, що це є проблемою, яка стосується всієї країни.
"Тож ми маємо справу не лише з дезінформацією -- і саме це робить боротьбу складнішою. Тому що неправдиву інформацію можна спростувати, а що робити з правдивою інформацією, яка водночас саме поширена (маніпулятивно -- "ДМ") проти нас?".
Денис Казанський зазначає, що існує проблема в тому, що часто нам демонструють події чи явища, які справді мають місце, але їх намагаються неправильно інтерпретувати, надаючи такі пояснення, які викликають у суспільства негативні емоції щодо певних явищ чи осіб, яких Росія прагне дискредитувати. "Щодо мобілізації, ми усвідомлюємо, що це супроводжується негативними наслідками, адже ніхто не радіє такій ситуації. Проте ми також бачимо і інший бік медалі: у нашій країни немає альтернативи, окрім як чинити опір. Росіяни, у свою чергу, намагаються переконати, що єдиний правильний шлях для нас — це припинення опору. Вони збирають різноманітні факти з усіх сфер нашого життя, намагаючись створити ланцюг, який мав би довести, що винні в агресії проти нас — це самі українці, і що все, що з нами відбувається, є результатом наших дій. Таким чином, те, що Україна піддається бомбардуванням, Росія намагається представити не як свої злочини, а як провину українського народу. Таку ж позицію вони намагаються довести і на міжнародній арені".
Казанський навів приклад недавніх президентських виборів у Румунії, коли російські сили майже змогли підняти на поверхню малознайомого ультраправого проросійського кандидата Келіна Джорджеску, якому соціологічні опитування не відводили жодних шансів на успіх. Проте, завдяки різноманітним маніпуляціям через TikTok та соціальні мережі, росіяни змогли створити образ цього політика як значного гравця, здатного на перемогу. "Це була не просто дезінформація, а справжня пропагандистська PR-кампанія". Казанський підкреслив, що зараз перед нами стоїть важливіше завдання, ніж звичайна боротьба з дезінформацією - ми повинні протистояти маніпулятивним технологіям супротивника: "Ми зобов'язані демонструвати, чого насправді хоче Росія, і розкривати суть тих схем, які вона використовує в медіа, політиці та соціальних мережах".
Оксана Мороз пропонує відмовитися від терміна "дезінформація". На її думку, ми занадто зосереджені на боротьбі з цим явищем. "На початку російсько-української війни, починаючи з 2014 року, така боротьба була виправданою, оскільки соціальні мережі не мали сьогоднішнього розвитку," — пояснює Мороз. — "Тепер ми перебуваємо на етапі, коли правда може використовуватися для маніпуляцій так само ефективно, як і брехня. Тому нам слід перейти від дискусій про дезінформацію та маніпуляції до стратегічних комунікацій. Масштабування реальних проблем часто виникає через брак чіткої комунікації з суспільством. Якщо взяти, наприклад, складну тему мобілізації, про яку мало говорять, і почати з'ясовувати, хто винен — росіяни чи українці, то відповідальність лежить не лише на тих, хто цю проблему ігнорував, а й на тих, хто намагався її вирішити ще з 2022 року, але не зміг донести важливість ситуації".
Мороз сказала, що саме Україна може стати прикладом прориву у тому, як боротися з тим, що відбувається в інформаційному просторі. "Тому що цей простір став зовсім іншим, ми вже не можемо жити у форматі "правда-брехня". Як показує приклад Трампа, журналісти вже просто не встигають переварювати й перевіряти все, що несеться".
Мороз зазначила, що експертна спільнота повинна почати систематично реагувати на сучасні виклики, зокрема, тиснути на владу для налагодження комунікації щодо складних тем і проблем. "Коли ведеш розмову з представниками влади, вони визнають наявність проблем і необхідність обговорення складних питань. Проте, після завершення зустрічі, нічого не змінюється. Ці питання вибору та інші чинники вже добре відомі експертам: методи, які були ефективними у 2014 році, більше не підходять — зараз ми на 2025 році, з абсолютно новим інформаційним середовищем і зовсім іншими діями Росії в цій сфері. Хоча деякі основи, закладені ще за часів Геббельса, лишилися незмінними, сьогоднішнє втілення цих принципів, зростання динаміки і використання нових інструментів росіянами вимагає інших підходів до протидії."
Вікторія Єрмолаєва підкреслила, що Кремль інвестує мільярди доларів у дезінформацію та інформаційні атаки, які можуть вразити нас у "домашніх чатах, групах батьків дітей, які відвідують один садочок, на вулиці, на роботі — будь-де". Вона також запитала Юлію Дукач, експертку у сфері дослідження впливу російських наративів у різних соціальних колах, про способи протидії цим викликам.
Юлія Дукач сказала, що не дуже вірить у спроможність стратегічної комунікації суттєво змінити ситуацію, оскільки інституціям складно комунікувати в усіх бульбашках -- з огляду на те, що не всі люди воліють отримувати інформацію від офіційних осіб.
Деякі люди віддають перевагу певним блогерам, зокрема тим, хто спеціалізується на комп’ютерних іграх, і рідко звертають увагу на новини, тому офіційні повідомлення можуть не дійти до цих спільнот. Проте це не означає, що такі зусилля не мають сенсу. Важливо пам’ятати, що сучасні соціальні мережі дозволяють дуже точно націлювати свої повідомлення. Раніше Росії доводилося адаптувати свої тези та шукати способи, щоб донести їх до конкретних груп, наприклад, до жінок старше 50 років, аби вони підтримували проросійські партії в Україні. Сьогодні ж це відбувається набагато легше. Існує безліч досліджень, які показують, як за допомогою штучного інтелекту один і той самий меседж може бути адаптований для різних вікових, соціальних та гендерних груп, поширюючись як через рекламу, так і без неї, набираючи популярності в TikTok. Тепер усі користувачі соцмереж можуть бути цілком доступними для російських повідомлень. Таким чином, досягти різних "бульбашок" стає простіше, якщо ви знаєте, як адаптувати конкретне повідомлення для кожної з них і маєте належні дослідження. Технології, що використовуються, не є новими — новими є лише посередники, які розповсюджують ворожу інформацію через різні платформи.
Дукач навела цікавий приклад того, як пропагандисти привертають увагу своєї аудиторії до важливих повідомлень, провівши аналогію з російськими політичними токшоу, зокрема з програмами Соловйова. "Вони обирають спікерів на основі їхньої популярності, адже їхня цільова аудиторія — домогосподарки. Жінка, зайнята приготуванням їжі на кухні, слухає телевізор в фоновому режимі, і в той момент, коли спікер починає гучно висловлювати свою думку, вона мимоволі звертає на нього увагу". Подібні механізми діють і в інформаційних бульбашках, пояснює дослідниця.
Дослідження показують, що Росія активно використовувала ботів в американському сегменті Facebook, які представляли обидві сторони конфлікту. Вони коментували під конкретними постами, просуваючи не лише проросійські погляди, а й радикально протилежні ідеї, що призводило до запеклих суперечок. Це дозволяло читачам вчитися дискутувати з опонентами. Подібні методи російська сторона застосовувала до 2022 року, коли запрошувала на свої політичні токшоу українців, які насправді були російськими маріонетками, що не мали сильних аргументів у дискусіях. Таким чином, Кремль формував у своїх глядачів уявлення про те, як ефективно обговорювати питання з українцями, щоб здобути перевагу в суперечках. Схожі практики зараз спостерігаються в коментарях на соціальних мережах, зокрема під великою кількістю відео, де користувачі змушені відстоювати свої погляди, адже цей прийом виявився результативним.
Учасники обговорення також звернули увагу на проблему клікбейту, що так само активно використовується українськими ютуб-каналами, зокрема деякими медіа, як і в російському сегменті.
Вікторія Єрмолаєва зазначила, що на YouTube ми часто спостерігаємо, як блогери використовують заголовки типу "Шок!", "Сенсація!" або "Все пропало!", які здатні залучати велику кількість переглядів. Блогери діють за простою логікою: чим більше глядачів, тим вищі можливості для монетизації їхніх каналів. "Можливо, вони не мають злого наміру, -- зазначила Єрмолаєва, -- але існують канали, які активно експлуатують клікбейт". Вона звернулася до учасників дискусії з питанням, чи існує межа між використанням таких заголовків для привернення уваги та застосуванням неетичних методів.
"На жаль, проблема полягає в тому, що до клікбейту вдаються не лише блогери — адже від них не так багато чого й візьмеш, — але й медіа, телевізійні канали та YouTube-канали, пов'язані з телебаченням. Таку думку висловив Денис Казанський. Він зазначив, що оскільки це підвищує аудиторію, це явище буде продовжуватися. Я сумніваюся, що можна щось змінити в цій ситуації, оскільки на одній стороні терезів опиняється умовна репутація медіа, а на іншій — перегляди, статистичні дані, а в YouTube ще й реальні гроші, які можна отримати за перегляди. І, звісно, більшість людей обирає перегляди та фінансову вигоду."
Журналіст зазначив, що йому важко засуджувати подібну технологію, оскільки внаслідок війни ринок реклами зазнав значного скорочення, і медіа намагаються вижити будь-якими способами. "Перед ними постає дилема: або виживати завдяки "джинсі", або створити ютуб-канал, публікувати новини та заробляти на клікабельності. Я знаю приклади медіа, які отримують фінансування через свої ютуб-редакції. Не впевнений, як ми можемо змусити їх відмовитися від цього. Можливо, у споживачів інформації на певному етапі розвинеться імунітет до таких заголовків, і вони почнуть сприймати їх більш критично".
Ютуб продовжує еволюціонувати, зазначає Казанський, і такі заголовки, як "Шок!" або "Сенсація!", стали пережитком минулого, адже тепер до них ставляться з іронією. "Проте з’явилися нові формулювання, які прагнуть створити паніку та викликати сильні емоції, страх. Вважаю, що лише сам медіа-ринок може змінити цю ситуацію: якщо глядачів це почне дратувати, вони перестануть обирати подібний контент і віддадуть перевагу більш серйозним джерелам інформації".
Натомість, журналіст зазначив, що YouTube також намагається протистояти клікбейту. Він навів приклади каналів, для яких клікбейт став характерною рисою, з заголовками, що не відповідали дійсності. "Існував великий канал на Львівщині під назвою 'Корупція. Інфо', який виник нізвідки. У них було 1,5 мільйона підписників, і це був один із найвідоміших українських YouTube-каналів, який отримував до 30 мільйонів переглядів на місяць, використовуючи заголовки на кшталт: 'Фронт розвалився!' і одразу ж: 'Танкові колони України прорвалися до Воронежа!'. Це була справжня фабрика заробітку. Можливо, власник каналу встиг стати мільйонером у доларах. Але YouTube видалив цей канал через дезінформацію та клікбейт, адже платформа веде боротьбу з цим явищем. Нашим медіа слід бути обачними, враховуючи цю ситуацію."
Оксана Мороз зазначила, що в даний час українці використовують клікбейт значно активніше, ніж росіяни. Вона поділилася результатами дослідження інформаційного контенту на YouTube, проведеного ініціативою "Як не стати овочем" у 2021 році, яке виявило, що основною проблемою є російська інформаційна мережа, зокрема прокремлівські канали, такі як канал Анатолія Шарія, які ще не були заблоковані. За словами Мороз, результати аналогічного дослідження 2024 року свідчать про те, що українські інформаційні канали стали проблемою для українського YouTube. "Це відбувається тому, що саме вони, свідомо чи ні, поширюють інформаційні операції противника за допомогою клікбейту. Наприклад, під час першої річниці повномасштабного вторгнення Росія скористалася тим, що до 24 лютого ніхто не вірив у це вторгнення, а тепер всі в це вірять. Російські джерела почали поширювати дезінформацію про новий наступ з Білорусі, і відразу ж активізувалися наші "експерти", які заявляли: "Вони ще не почали, але ось-ось почнуть!". Завдяки таким інформаційним каналам ця дезінформація поширилася, і, що найгірше, це сталося завдяки українським медіа. Аналізуючи провідні українські інформаційні канали, можна помітити, що більшість з них — це YouTube-канали медійних ресурсів. Серед них є різні, від УНІАН до ICTV, а також "Фабрика новин", які саме такими заголовками формували цю паніку." (Редакція має доступ до статистики україномовних каналів за квітень, підготовленої дослідницею YouTube Ольгою Тищук-Вольською. Хоча згадані Оксаною Мороз телеканали не входять до десятки за квітень, дійсно присутня "Фабрика новин" та YouTube-проєкти інших телеканалів — "ДМ").
Необхідно усвідомлювати, стверджує Мороз, що лише незначна частина глядачів на YouTube, приблизно 6-8%, переглядає відео до кінця. Інші ж зазвичай обмежуються лише заголовками, і на цьому їх знайомство з контентом завершується — так само, як і в інших медіа.
Таким чином, ми самостійно розповсюджуємо те, що вигідно Росії. Як це відбувається? Росія запускає інформаційний привід, зазвичай використовуючи актуальні проблеми — ніяких вигадок, лише реальні новини — і далі маніпулює цим. Наприклад, якщо Медведєв робить заяву, українські медіа тут же цитують його в заголовках, і він стає новою фігурою в інформаційному полі. Потім починають висловлюватися різні експерти, і тут є невтішна статистика: ми дослідили, хто є найбільш активним коментатором на інформаційному YouTube. На першому місці опинився Роман Світан, який замінив не менш відомого експерта Олега Жданова. Ці особи роблять "дуже точні" прогнози, такі як: "Росіяни ніколи не знищать Каховську ГЕС" і "Ой, ми завжди казали, що росіяни знищать Каховську ГЕС". А глядачі не завжди розуміють цих нюансів: вони бачать відомого експерта, і для них популярність означає довіру.
На сцену виходять численні тарологи, астрологи та екстрасенси, готові дати відповіді на будь-які запитання. За словами Мороз, "магічні консультанти" можуть завдати не меншої шкоди, а можливо, навіть більшої, ніж анонімні телеграм-канали, що поширюють дезінформацію, наприклад, щодо масових атак. Згідно з дослідженням КМІС, проведеним у березні цього року, 43% людей вважають тарологів і астрологів надійними джерелами інформації.
Таким чином, якщо говорити про стратегії, які використовують росіяни, то їхній акцент зараз зосереджений на тому, щоб ми самі активно розповсюджували інформацію, яка їм потрібна, -- підкреслює Оксана Мороз. -- Росіяни фактично виконують роль модераторів, керуючи ботами, які зазнали значних змін. Нещодавно ми стверджували, що боти не є надто ефективними, але тепер два швейцарських дослідження, проведені у 2024 та 2025 роках, пропонують зовсім інші результати: у 2025 році на одній із платформ соціальних мереж були запущені ШІ-боти, які показали рівень переконливості в три-шість разів вищий, ніж у людей. Це вже реальність, яку ми щодня спостерігаємо в інформаційному полі, і це становить серйозну загрозу.
Мороз зазначає, що наше сприйняття російської пропаганди часто є стереотипним. Вона повідомила, що дані про українську аудиторію, яка переглядала вже заблоковані YouTube-канали Діани Панченко (10% українців) та Олександра Шелеста (25%), вказують на наявність значної кількості людей, готових споживати російську пропаганду. "Усі інші – це ті, хто звертається до українських джерел та експертів, отримуючи від них маніпулятивну інформацію. З цим важче боротися, адже легше просто відзначити когось як проросійського, наприклад, заблокувати Арестовича, ніж займатися розвінчанням різних псевдоекспертів, що вимагає комплексного підходу".
Денис Казанський зазначає, що переконати людей, які довіряють екстрасенсам, ворожкам та астрологам, практично неможливо. Він вважає, що єдиним шляхом змінити цю ситуацію може стати реалізація державної програми, спрямованої на підвищення рівня освіти населення. Казанський підкреслює, що ця проблема не є унікальною для України і спостерігається також у Росії. Він згадує книгу американської професорки Моніки Блек "Земля, одержима демоном", в якій розглядається віра в цілителів і ворожок в Німеччині після Другої світової війни. Тамтешні люди, як і українці, шукали відповіді на свої питання поза межами раціонального мислення, адже пережиті трагедії та страждання змушували їх шукати альтернативи. Казанський вважає, що в Україні ця ситуація має аналогічні коріння, проте швидко виправити її навряд чи вдасться.
Наприкінці дискусії "Детектор медіа" звернувся до спікерів із запитанням, чи є приклади втручання росіян в інформаційні бульбашки, які формуються за професійними ознаками.
Юлія Дукач поділилася своїм досвідом щодо втручань у спільноти вдови українських військових. Вона зазначила, що російські агенти намагаються вплинути на молодих жінок, дружин військових, створюючи так званих "юристів", які переконують жінок у необхідності розлучення. Ці "фахівці" пропонують "правову допомогу", стверджуючи, що їхні чоловіки можуть стати інвалідами і тягарем для сім'ї — використовуючи при цьому вкрай нетолерантну мову.
"Чи справжні це люди, я не перевіряла, але це дуже яскравий приклад. Чому я впевнена, що це діють саме росіяни? Тому що і мова, і емоційність, і наративи дуже грають на руку Росії, і це була дуже таргетована кампанія, на дуже специфічну групу, з визначеними больовими точками -- мовляв, ні, ви не отримаєте гроші, якщо він помре, але ви будете платити йому аліменти, якщо він стане інвалідом. І я впевнена, що якщо певна спільнота має больові точки, їх будуть намагатися використовувати".
Дукач також звернула увагу на дослідження під назвою "Недооцінена загроза: гендерна дезінформація щодо українських журналісток", проведене громадською організацією "Жінки в медіа".
"Дослідження виявило, що жінки-журналістки -- тобто професійна спільнота -- стали ціллю російської дезінформації, -- каже Юлія. -- Досліджували відео провідних українських медіа в ютубі, і у коментарях під відео, у яких фігурували або жінки-ведучі, або журналістки, проводили аналіз на предмет наявності онлайн-насильства. У результаті з'ясувалося: щонайменше 10% коментарів містять один із видів онлайн-насильства, і частково це було створено росіянами -- з цілеспрямованими меседжами, з погрозами, що ось "російська армія прийде і вас зґвалтує". Це були адресні погрози окремим журналісткам, а також спроби дискредитувати саму професію. Вони націлені й на жінок, які вже є професійними журналістками та порушують незручні, болючі теми, за які хапається російська пропаганда, і на тих, хто тільки збирається йти у цю професію, аби зменшити кількість якісних журналістів в Україні. Адже якщо ви бачите такі коментарі, то чи захочете піти у журналістику, зокрема у розслідувальну?".
У досліджені ГО "Жінки в медіа" йдеться і про те, що кібербулінг -- одна з причин, чому деякі журналістки йдуть із професії: зіткнувшись із погрозами та залякуваннями, вони дійшли висновку, що не хочуть переживати це знову.
І, ймовірно, ці дві групи не є єдиними спільнотами, які щоденно стикаються з інформаційними атаками супротивника. Тепер залишається лише розробити дієву відповідь.
