Чому Сполучені Штати зменшують свою увагу до Європи та як Україні знайти оптимальне рішення для управління своїми природними ресурсами.

Україна поволі втрачає США як безпекового партнера; цей процес треба розтягти якомога на довше, але зупинити його не вийде.

Важливо усвідомити це якомога швидше. Як для українського суспільства, так і для влади — це допоможе уникнути ще серйозніших помилок, ніж ті, що вже мали місце.

Це має особливе значення в рамках американсько-української угоди щодо надр. Ми не повинні допустити, щоб Україна опинилася в ситуації, коли Сполучені Штати можуть вийти з безпекових зобов'язань (це, безумовно, станеться!), але перед цим накладуть на нас односторонні вимоги. Подібна угода однозначно не буде нам вигідною.

Досліджуючи нову політику Сполучених Штатів та стратегію, яку повинна обрати Україна, ознайомтеся зі статтею редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка під назвою "Вижити в епоху Трампа". У ній розглядаються причини погіршення відносин між Україною та США, а також рекомендації для України. Пропонуємо короткий огляд ключових моментів статті.

Ще під час першого президентського терміну Дональда Трампа, а потім за президентства Джо Байдена, США дедалі більше почали зміщувати фокус уваги з Європи і Росії на Китай. Саме китайська політика стала тим, що формує основу ухвалення рішень у Вашингтоні.

Бажання Сполучених Штатів у найближчому майбутньому зменшити свою присутність в Європі та покласти відповідальність за безпеку на європейські країни не є новиною — це питання обговорюється вже протягом останніх восьми років. І, напевно, ситуація не зміниться найближчим часом.

Другий термін Трампа спричинив тектонічний зсув за швидкістю, формою та глибиною проведення змін, але не за їхнім напрямком.

Це, зрештою, починає усвідомлюватися в основних європейських столицях. Проте, здається, в Києві це питання ще не повністю осмислили.

"Ідеальний шторм", який відбувається зараз в американсько-українських відносинах, не лишив байдужим нікого, і це доволі природно. Коментарі та заяви, що лунають від президента США та представників його команди, є принизливими не лише особисто для Володимира Зеленського, а й для України в цілому.

Крім того, Україна має всі підстави для розчарування не лише через висловлювання, але й через певні кроки президента Сполучених Штатів.

Легалізація режиму Путіна. Проведення переговорів з Росією без врахування думки Києва. Нав'язування Україні невигідної версії угоди щодо природних ресурсів.

Щодо усіх неправдивих заяв Дональда Трампа є вдосталь контраргументів, але на це не треба реагувати.

Президент Зеленський вже припустився помилки, коли у четвер розпочав заочну полеміку з американським колегою, але це лише підняло градус протистояння і не дало жодних бонусів.

Це не означає, що Україна має перестати відстоювати свій інтерес у діалозі з США. Навпаки, це необхідно робити. І тут - якщо йдеться не про публічну активність, а про переговори - у США цінують силу.

Заяви Зеленського, безумовно, не стали єдиною причиною, яка спричинила сплеск емоцій та некоректні висловлювання з боку Трампа та його команди.

Уся ця взаємодія проходила на фоні першої поразки Трампа у його українських справах з моменту його інавгурації: Україна відмовилася підписувати невигідну для себе версію угоди щодо природних ресурсів.

І варто готуватися до нових кампаній тиску з боку США.

Але є червоні лінії, які точно не можна перетинати.

Цілком неприйнятно, щоб доходи від спільного освоєння українських природних ресурсів використовувалися для покриття витрат на неповернену допомогу, яку Україна отримала протягом останніх трьох років з боку США.

Другу червону лінію озвучив Зеленський на заході в Мюнхені: президент підкреслив, що навіть у вигляді меморандуму угода з США повинна включати елементи безпекових гарантій.

З огляду на те, що за будь-якого розвитку подій - з американським бізнесом у видобутку або без нього - для України дедалі важливішими будуть відносини з Європою, є ще одна червона лінія. Подібні економічні угоди не можуть бути укладені принаймні без консультацій з Євросоюзом щодо їхньої відповідності нашому членству в ЄС.