Чому Франція зменшує свій вплив в Африці та яким чином Україна почала активніше діяти на цьому континенті.
У період з 2022 по 2025 рік французькі збройні сили покинули Малі, Буркіна-Фасо та Нігер, а також передали свої постійні військові бази місцевим арміям у Чаді, Сенегалі, Кот-д'Івуарі та Габоні. Єдиним значним винятком у цьому списку залишився Джибуті.
Париж переосмислює свої відносини з африканськими державами, зосереджуючись на інвестиціях, інноваційних рішеннях та спільному процесі ухвалення рішень.
Цей метод повинен забезпечити підтримку французької присутності в Африці, де її поступово витісняють інші держави. Найбільш тривожним для Парижа стало посилення російського впливу в центральному Сахелі — регіоні, який раніше вважався виключно зоною французького впливу.
Дослідження про те, як Франція почала втрачати свої позиції в Африці, на яких аспектах зосередилася Росія та як Україна активізувала свою діяльність на континенті, представлено в статті журналістки Шарлотт Гійу-Клер (Франція). Тема висвітлює наступ Росії, втрати Франції та звинувачення на адресу України. Далі наведено короткий огляд її ключових моментів.
У 2013 році, ще до того, як Росія почала активно діяти в Африці, Франція ініціювала військову операцію "Сервал" у Малі. Основною метою цієї операції було стримування просування джихадистських угруповань у південних регіонах країни.
Після цього стартувала значно більш масштабна регіональна контртерористична операція під назвою "Бархан", в рамках якої протягом тривалого часу у Сахелі перебували тисячі французьких солдатів.
Яскрава видимість військових сил країни перетворилася на її уразливу точку.
Французькі війська не змогли подолати слабкість державних структур, місцеві конфлікти, корупційні прояви або недостатність державної влади на великих територіях. Одночасно, знову виникли старі образи на адресу Франції.
Вихід цьому невдоволенню дали перевороти в Малі, Буркіна-Фасо та Нігері.
Росія миттєво скористалася цією суперечкою.
Російські інформаційні кампанії посилювали антифранцузькі наративи, іноді досить агресивно. Москва позиціонує себе як противник західного домінування, постійно апелюючи до підтримки Радянським Союзом антиколоніальних рухів.
У ряді держав Сахелю Москва акцентує свою діяльність на військовій співпраці та партнерстві в галузі безпеки.
Вплив Росії миттєво трансформував політичну орієнтацію регіону.
"Африканський корпус", що прийшов на зміну бійцям приватної військової компанії "Вагнер", має ще тісніші зв'язки з російською державою, що забезпечує Кремлю більший контроль. Це ускладнює завдання відокремлення Москви від подій, що відбуваються на місцях.
Посилення присутності в Африці дає РФ можливість, серед іншого, вербувати людей на війну в Україні і руйнувати єдиний фронт дипломатичної підтримки Києва. Наразі більшість африканських країн воліють триматися нейтралітету.
Проте зайнявши місце Франції, Росія успадкувала також її проблеми.
У квітні 2026 року джихадистські та туарезькі сили здійснили скоординовані атаки по всьому Малі. Упродовж літа відбулися нові атаки.
Однак Франція не має наміру "втікати" з Африки і вже розпочала процес адаптації до нових реалій.
Саміт, що провели у травні 2026 року, у Найробі був свідомо побудований навколо економічних інвестицій, приватного капіталу, технологій і партнерства, співорганізованого африканським урядом - а не чергового саміту під керівництвом Франції в Парижі. Вибір Макроном Кенії також відображав ширшу спробу розвивати відносини за межами колишньої французької колоніальної сфери. Водночас Париж не відмовився від співпраці у сфері безпеки.
У відповідь на це Україна посилила свою діяльність у регіоні.
Тільки впродовж останніх кількох років в Африці було засновано вісім нових посольств України.
Київ розвиває свою стратегію щодо Африки, акцентуючи увагу на таких сферах, як торгівля, сільське господарство, технологічний розвиток, освіта, оборонна співпраця та забезпечення продовольчої безпеки, а не обмежується лише пошуком підтримки в рамках Організації Об'єднаних Націй.
Інтереси Франції та України хоч і не є ідентичними, проте часто перетинаються. Зокрема, обидві країни мають причини обмежувати вплив РФ у Африці.
Детальніше про це у статті журналістки Шарлотт Гійу-Клер з Франції, де розглядається наступ Росії, втрати Франції та фактори, що впливають на зміни в Африці, а також звинувачення на адресу України.
