Чи буде четвертий рік масштабного конфлікту останнім, чи все ж з'являться миротворці та настане мир?
З огляду на поточні заяви та події, найреалістичніше, на що можна розраховувати, - це або зупинка вогню, або ж тимчасове затишшя.
Чи можливий четвертий рік війни стати вирішальним? Найбільше, на що можна надіятися цього року, - це зупинка бойових дій. Це стало б першим кроком до досягнення миру. Однак, навіть якщо таку угоду вдасться укласти, шанси на стійке перемир'я залишаються надзвичайно низькими. Чому так? Адже основна причина конфлікту залишається невирішеною.
Концепція залучення миротворчих контингентів звучить досить привабливо, проте її реальна реалізація викликає сумніви. На даний момент ця ідея виглядає малозначущою. Щодо можливостей військової підтримки України з боку США, то подальший розвиток ситуації буде безпосередньо залежати від того, наскільки державні установи Сполучених Штатів дозволять Дональду Трампу перейти межі закону у своїх діях.
Таку точку зору в бесіді з OBOZ.UA озвучив Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та координатор міжнародних проектів Центру Разумкова, а також військовий експерт.
На вашу думку, яким може бути четвертий рік повномасштабної війни в Україні, з огляду на останні події та коментарі? Чи є ймовірність, що цей рік стане фінальним?
- На мій погляд, максимум, на що можна сподіватися зараз, виходячи із заяв і подій, - це припинення вогню або ж тимчасове перемир'я. Коли це станеться? Є різні варіанти. І навіть Трампу вже зрозуміло, що нереалістично завершити війну не лише за 24 години, а й у діапазоні тижнів або місяців.
Однак існує ймовірність, що угода про припинення вогню може бути досягнута. Це виглядає значно більш реалістично, ніж було раніше, до приходу Трампа. Виникає питання: чи зможе така угода, якщо вона буде укладена між США і Росією, або за участю України та європейських партнерів, бути реалізованою на практиці? Отже, шанси на укладення цих домовленостей істотно вищі, ніж на їхнє фактичне виконання.
Наступне питання стосується тривалості цього припинення вогню. Мої прогнози тут більш песимістичні. Для успішного виконання таких угод необхідна довіра до сторони, від якої це залежить, а саме до Росії, а також до механізму верифікації та імплементації домовленостей, що наразі відсутній. Крім того, немає впевненості в тому, що Кремль дійсно має намір дотримуватися умов перемир'я.
Ми обговорюємо лише початковий етап, який може стати основою для мирного вирішення. Однак це не усуває корінні причини конфлікту, як стверджує Путін. Допоки не будуть вирішені питання, що спричинили цю ситуацію, або бодай обговорені на відповідному рівні, усі спроби досягти миру закінчаться тим самим - найчастіше це буде лише короткочасне перемир'я, а більш ймовірно, що ці угоди будуть зірвані ще до їх остаточного укладення.
- Чи вважаєте ви, що завдяки миротворчим силам вдалося б досягти того, аби перемир'я не було тимчасовим чи принаймні було досить тривалим?
Термін "peacekeepers" зазвичай перекладають українською як "миротворчі сили", проте такий переклад не є зовсім коректним. Окрім лінгвістичних нюансів, цей варіант змінює первісний зміст слова. Peacekeepers, або "підтримувачі миру", зазвичай вводяться після того, як між сторонами конфлікту досягнуто угоди про мир і існує взаємна згода. Коли ж довіра між учасниками конфлікту є низькою або зовсім відсутня, залучаються міжнародні сили, які за своєю природою є нейтральними. Вони заповнюють цю прогалину недовіри.
Ще один важливий момент полягає в тому, що міжнародна спільнота, будь то через ООН або інші міжнародні організації, приймає рішення про втручання в цей конфлікт. У такому випадку вони налагоджують мир, змушуючи сторони конфлікту відмовитися від насильства, і забезпечують дотримання цього політичного рішення шляхом застосування сили.
Отже, коли ми розглядаємо сили, що можуть забезпечити стабільність мирних угод, слід зазначити, що на сьогоднішній день це питання втрачає свою актуальність, адже таких сил не існує. По-друге, відсутня політична воля, що зумовлена специфікою цього конфлікту – жодна зі сторін не бажає ризикувати прямим військовим протистоянням з російськими військами.
Тож ідея з миротворцями хороша, звучить красиво, але коли доходить до практичної реалізації, ми маємо розуміти, що на сьогодні це нереалістично. Те, про що сьогодні йдеться, - це, можливо, розгортання якихось контингентів західних країн для захисту інфраструктурних об'єктів. Це не миротворці. Я навіть не знаю, до якої категорії це можна віднести. Це подальша інтернаціоналізація цього міждержавного конфлікту й не більше.
Як ви вважаєте, яку роль США відіграють у нинішньому конфлікті? Особливо з огляду на те, що Сполучені Штати складаються не лише з президента, а й з інших гілок влади.
Нова адміністрація Сполучених Штатів висуває неприйнятні вимоги щодо України, які стосуються не лише трактування коренів конфлікту, а й можливих шляхів мирного врегулювання. Ці умови фактично змушують Україну визнати свою поразку. Серед них — відома угода про рідкісноземельні метали, яка, по суті, є вимогою для України компенсувати витрати, які понесли США, а також потенційні витрати в майбутньому.
Усі ці умови є неприйнятними для України, і вибір тут між поганим і найгіршим. Або керівництво України погоджується на ці умови, і тоді наслідки будуть катастрофічними, або ж не погоджується, і тоді треба чітко розуміти, як мінімізувати ризик у разі повного припинення військової та економічної допомоги з боку США.
Проте ви вірно підкреслили, що Сполучені Штати Америки — це не лише президент Трамп, який, будучи главою держави, володіє значними законними повноваженнями, але й намагається порушувати правові норми як у внутрішній, так і у зовнішній політиці. Якою мірою державні інституції, політичний істеблішмент і судова система США дозволять йому продовжувати свої дії, визначатиме подальший розвиток подій.
Якщо механізми стримування і противаг не спрацюють, єдине, що можна очікувати, - це ще більша непередбачуваність його дій.
Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова
