Чекати більше не випадає - Європейський Союз має вжити заходів: або надати Україні репараційний кредит, що допоможе змінити негативну ситуацію, або ж стикнутися з капітуляцією.
Європейський союз опинився у ситуації, яку ще рік тому вважали немислимою. Блок змушений одночасно компенсувати згортання американської допомоги Україні, ухвалювати фінансові рішення на межі правових можливостей і доводити власну політичну суб'єктність у світі, де правила дедалі частіше визначає сила, а не домовленості. У першому півріччі Європі вдалося частково перекрити паузу у підтримці з боку США, однак уже з літа ці ресурси почали вичерпуватися. За відсутності нових джерел фінансування навесні 2026 року українські фінанси можуть опинитися на межі виснаження - і цей дедлайн стрімко наближається.
Очікування з боку Європи більше не може бути варіантом. Існує серйозна загроза, що бездіяльність може виявитися значно дорожчою. Після низки різких критичних заяв з боку Вашингтона, зокрема висловлювань Дональда Трампа про "слабкість" європейських лідерів, найближчі дні стануть справжнім тестом їхньої рішучості. Європейський Союз не має права залишатися осторонь та чекати, поки вирішуватимуться питання України без його участі, особливо в умовах активізації мирних ініціатив, де Брюсселю відводять роль спостерігача. Саме з цієї причини Європейська комісія представила механізм репараційного кредиту для України, попередньо знявши більшість юридичних обмежень і намагаючись діяти в рамках міжнародного права. Йдеться не про конфіскацію російських активів, а про їх використання як фінансової основи для залучення ресурсів - цей крок є політично ризикованим, але стратегічно обґрунтованим.
Опір цьому рішенню посилюється. Деякі уряди висловлюють занепокоєння щодо правових наслідків, можливих репутаційних втрат і тиску з боку Москви, яка вже відкрито погрожує судовими позовами та економічними санкціями. Особливо вразливою є Бельгія, де зосереджені значні російські активи, і саме на неї спрямовані основні спроби шантажу. Формально Європейському Союзу не обов'язково отримувати її згоду, але з політичної точки зору таке рішення стане випробуванням на єдність у найскладніший момент. Euroclear, Бельгія, Італія та кілька інших країн продовжують перешкоджати цьому процесу, запевняючи у страшних наслідках для економіки союзу. Проте, якщо Росії дозволять безконтрольно продовжувати свою "політику", Європа може стати місцем, де інвестиції втрачають сенс, оскільки наступними можливими об’єктами агресії стануть Естонія, Латвія, Литва або Польща.
Ось як змінюється обстановка щодо репараційного кредиту для України - у статті OBOZ.UA.
Саміт у Брюсселі, що розпочнеться 18 грудня, не просто чергове зібрання. Європейський Союз опинився на роздоріжжі, намагаючись захистити Україну від принизливої мирної угоди, запропонованої США та Росією, водночас працюючи над забезпеченням фінансування багатомільярдного кредиту для підтримки Києва. Обговорювана сума "репараційного кредиту" для України, сформована з заморожених російських активів, коливається від €130 до €140 мільярдів і є частиною ширшої програми, що передбачає загальну суму до €210 мільярдів до 2030 року. Цей кредит забезпечується країнами ЄС, а Україна зобов'язується повертати кошти лише після отримання репарацій від Росії.
У Брюсселі міністри закордонних справ та дипломати ЄС будуть боротися за те, щоб переконати європейські урядів, які виступають проти надання кредиту. Це перевірка здатності Європи діяти як єдиний гравець, коли ставки - не лише фінансування України, а й довіра до самого Євросоюзу. Звичайно, війна виходить за межі фінансових рішень, але в тому, що стосується фінансів, логічний перебіг подій досить зрозумілий. Іншого виходу просто немає. Європа зараз стоїть перед історичним вибором. Якщо вона захопить ці резерви і переробить їх на артилерію, безпілотники, системи ППО та боєприпаси, це не тільки допоможе Україні вижити, а й запобігатиме набагато кривавішому майбутньому для всіх нас.
Країни Європейського Союзу досягли угоди щодо затвердження пункту, який надає можливість безстроково блокувати російські суверенні активи. Це рішення усуває основну перешкоду для надання Україні "репараційного кредиту". Тепер для прийняття рішень буде достатньо кваліфікованої більшості, що унеможливлює блокування продовження санкцій окремими державами. Цей крок став необхідним через специфічні позиції Угорщини та Словаччини, які вже тривалий час відкрито критикують загальну політику ЄС щодо підтримки України. Безстрокове замороження активів має на меті заохотити Бельгію підтримати ініціативу ЄС щодо використання заморожених російських коштів для надання Україні кредиту в розмірі до 165 мільярдів євро.
Безстрокове замороження кредиту на репарації та перехід до системи голосування більшістю означають закінчення епохи шантажу всередині Європейського Союзу і закріплення відповідальності Росії, навіть без формального мирного договору. Раніше будь-яка країна-член могла накласти вето на рішення, що призводило до блокування дій усього Союзу. З новими змінами ухвалення рішень відбувається за кваліфікованою більшістю, що робить блокування з боку однієї або двох держав неефективним. Це є революційним кроком для ЄС, де фінансові питання, санкції та зовнішня політика традиційно залежали від консенсусу. Безстрокове замороження активів стає стратегічним тиском на Росію: її активи залишаються замороженими протягом тривалого часу, а невизначеність перетворюється на інструмент санкцій. У результаті, час грає на користь України, а не Росії.
Цей крок не є ані скасуванням, ані перервою; це рішення, яке підтверджує юридичну дійсність кредиту та зобов'язання Росії, закріплене в документах. Момент фактичного розблокування коштів не залежить від конкретної дати. У рамках практики Європейського Союзу це не просто технічна реформа, а глибока трансформація європейської політичної волі.
Що таке "репараційний кредит" у європейській логіці
Гібридний фінансово-правовий механізм, який поєднує позику Україні з джерелом погашення, прив'язаним не до українського бюджету, а до російських активів, заморожених або конфіскованих у юрисдикціях ЄС. У європейській термінології це не називається прямо "репараціями", щоб уникнути юридичних пасток і судових блокувань. Формула виглядає так: ЄС кредитує Україну зараз, а повертає кошти собі за рахунок доходів або майбутньої конфіскації російських активів. Ключовий момент: Україна не є кінцевим платником.
Для Європейського Союзу це свого роду компроміс, який відображає: прагнення швидко надати фінансову підтримку Україні, побоювання щодо створення небезпечного прецеденту повної конфіскації суверенних активів, а також внутрішні суперечності серед держав-членів. Тому обрана стратегія не вимагає термінового вилучення активів, але водночас зберігає юридичну "обережність" і фактично закріплює політичну відповідальність Росії.
Кредит не слід сприймати як "безкоштовні кошти". Його використання має визначені пріоритети, серед яких макрофінансова стабільність (бюджетні витрати, соціальні виплати), відновлення критично важливої інфраструктури, розбудова оборонно-промислового сектору, енергетична безпека та логістичні проекти, а також ініціативи відновлення відповідно до європейських стандартів. На процес виділення та використання коштів встановлений контроль з боку Європейської комісії і рахункової палати ЄС, який реалізується через механізми аудитів.
Для Європейського Союзу це означає зменшення фінансового тиску на громадян та чіткий політичний меседж: агресія має свою ціну. Насправді, ЄС перетворює заморожені активи на грошові кошти, не втручаючись у них безпосередньо.
Стратегічна важливість: репараційний кредит виступає як де-факто форма репарацій у відсутності офіційного миру, представляючи собою перехід від гуманітарної допомоги до примусу агресора до сплати. Це рішення є юридично обережним, але водночас радикальним з політичної точки зору. Унікальність ситуації полягає в тому, що вперше велика наднаціональна організація фінансує жертву війни за рахунок активів агресора ще до остаточного завершення конфлікту.
Рішення про запровадження безстрокового репараційного кредиту та перехід до голосування більшістю не виникло випадково. Воно стало можливим завдяки поєднанню кількох факторів, що рідко співпадають. Нахабна спроба Дональда Трампа змусити Україну укласти невигідну мирну угоду з Росією вкотре продемонструвала неспроможність Європи впливати на розвиток подій і гарантувати власну безпеку. Європейські країни нині розплачуються за десятиліття недостатніх інвестицій в оборону і за те, що занадто довго покладалися на "парасольку безпеки" США. Проте у Європи є один важливий актив: контроль над більшістю активів Росії, заморожених з початку повномасштабного вторгнення.
Європейський Союз тривалий час залишався в стані бездіяльності через страх перед ризиками та юридичні суперечки. Раніше цьому перешкоджали: побоювання програшів у судах, небажання встановлювати нові прецеденти та ілюзія швидкого завершення конфлікту. Сьогодні війна перейшла від стадії "допомоги" до стадії "відповідальності". ЄС усе більше усвідомлює, що підтримка України тепер не може базуватися лише на політичній солідарності.
Інстинктивне прагнення ЄС дотримуватися міжнародного права є цілком обґрунтованим. Однак, враховуючи, що не лише Росія, а й адміністрація Трампа зневажають міжнародні норми, ЄС нарешті спромігся розглянути можливість вжиття надзвичайних заходів для підтримки України та власної безпеки. Це багаторічне фінансування стане переломним моментом у забезпеченні незалежної європейської військової та бюджетної підтримки України. Модель "гранти + кредити з бюджету": вичерпує ресурси, викликає втому виборців, створює внутрішні конфлікти між донорами. Репараційний кредит дозволяє змінити наратив: платить не Європа - платить агресор. Юридичні ризики вже пораховані, альтернативних фінансових рішень немає. ЄС не пришвидшується - він наздоганяє реальність.
Рішення Трампа зупинити військову допомогу призведе до зменшення фінансування України на 40% після завершення чинного пакета допомоги наприкінці цього року. Іншу частину ресурсів забезпечить Європа. На початку наступного року Україна знову опиниться у складній ситуації, подібній до тієї, в якій вона була на початку війни: їй доведеться рахувати тижні, протягом яких залишаться боєприпаси.
Якщо Європа вирішить використати заморожені активи Росії, це надасть Україні можливість зменшити свою залежність і, можливо, відмовитися від невигідної мирної угоди, яку пропонує Трамп. Україна зможе підтримувати свою оборону ще щонайменше три роки — цього часу буде достатньо, щоб ініціювати серйозні переговори, а не піддаватися тактичному затягуванню процесу, що контролюється Вашингтоном.
Політично для Україна наслідки також принципові: кредит стає менш вразливим до політичних змін у окремих столицях, зникає ризик "вічного вето", допомога переходить із ручного режиму в структурний. Навіть якщо кошти тимчасово не надходять, інструмент не може бути ліквідований одним рішенням. Це означає, що Путін нарешті зіткнеться з супротивником, здатним вести затяжну війну, і лише тоді стануть можливі серйозні переговори. Тільки сила приведе його до реального столу переговорів. По-друге, це продемонструвало б те, чого Європі, як стверджується, не вистачає: рішучості.
Внутрішній політичний опір. Незважаючи на втрату права вето, опір може проявлятися через: затягування реалізації, звернення до національних судових інстанцій, політичні кризи в країнах-членах. Хоча рішення може бути формально ухвалене, його фактичне виконання може бути значно уповільнене.
Чотири країни ЄС - Бельгія, Болгарія, Мальта та Італія висловилися проти використання російських активів для видачі Україні репараційного кредиту та закликали до вивчення альтернативних варіантів фінансування. У спільній заяві вони закликали Єврокомісію та Раду ЄС відмовитися від використання заморожених російських активів для фінансування України. Ці країни наполягають на продовженні пошуку альтернативних механізмів, які б відповідали законодавству ЄС та міжнародному праву, "мали б передбачувані параметри та мінімізували ризики". Йдеться про так званий План Б - випуск спільних облігацій ЄС для фінансування України найближчими роками.
Звісно, що також проти Словаччина та Угорщина до яких приєднався і прем'єр Чехії Бабіш заявивши, що країна не стане гарантом для фінансування України, а ЄК має знайти альтернативи. Публічна критика з боку Бельгії, Італії, Мальти та Болгарії знижує шанси на досягнення угоди щодо видачі "репараційного кредиту" Україні на саміті.
Репараційний кредит для України є важливим, хоча й компромісним, рішенням, яке має значення як з економічної, так і з політико-правової перспективи. Україна продовжує відстоювати основний принцип міжнародного права, що стосується відповідальності держав-агресорів, включаючи конфіскацію російських суверенних активів. У той же час, ухвалення рішення про репараційний кредит є тактичним кроком в умовах війни та бюджетного дефіциту. Надання цього кредиту є потужним політичним сигналом для Путіна і Росії-агресора, що Європа готова продовжувати підтримку України, незважаючи на можливу втому. Таку думку висловив народний депутат України та голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики і міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко в ексклюзивному коментарі для OBOZ.UA.
"Безсумнівно, ми маємо справу з репараційним кредитом, хоча він є певним компромісом. Проте, ми все ще наполягаємо на справедливості, що включає в себе відповідальність держави-агресора та конфіскацію російських суверенних активів. Останні тижні засвідчили значні прогреси в цьому напрямку. Адже репараційний кредит не лише економічно важливий для покриття бюджетного дефіциту, викликаного російською агресією, але й має вагомий політичний вимір. Прийняття такого рішення є потужним сигналом підтримки Україні та чітким меседжем для Кремля, що Європа не відмовляється від курсу на підтримку України", - підкреслює Олександр Мережко.
На його думку, окремого значення набуває інституційний аспект. Механізм ухвалення цього рішення дозволяє обійти блокування з боку союзників Кремля всередині ЄС, зокрема Угорщини, а потенційно й Словаччини. Це створює важливий прецедент - Європейський Союз поступово відходить від паралізуючого принципу консенсусу у питаннях стратегічної безпеки.
"Міжнародна організація не зможе досягти високої ефективності, якщо кожна країна матиме можливість блокувати ухвалення рішень. Саме завдяки цій системі Європейський Союз підвищує свою ефективність", - зазначає Мережко.
За його словами, з погляду міжнародного права жодних політичних чи економічних ризиків у цьому рішенні немає. Навпаки, йдеться про реалізацію базового принципу міжнародної відповідальності за злочин агресії, який є злочином не лише проти України, а проти всієї міжнародної спільноти. Покарання агресора, включно з репараціями, є єдиним шляхом збереження дієвості міжнародного правопорядку.
Якщо буде затверджено репараційний кредит, це суттєво змінить співвідношення сил у ході війни. Згідно з економічними оцінками, Україні потрібно щонайменше 50 мільярдів євро щорічно для ефективного протистояння агресії. Це рішення не лише підтримає економіку, але й зміцнить безпеку, наближаючи країну до справедливого миру. У дипломатичному контексті це є вагомим козирем для України, особливо у переговорах зі Сполученими Штатами. Європейська єдність підсилює аргументи України та може впливати на рішення американської адміністрації. Зокрема, після зустрічей президента США з європейськими лідерами, риторика і прийняті рішення стають більш конструктивними, - зазначив Олександр Мережко.
