Антиекологічний рух активно розвивається, незважаючи на загальну підтримку ініціатив щодо охорони навколишнього середовища.
Вчені зафіксували посилення антиекологічних тенденцій у західних країнах, незважаючи на те, що 80% британців висловлюють занепокоєння щодо змін клімату, а більшість американців підтримує екологічні програми.
Екологічний протестний рух швидко розвиває свою активність у західних країнах, що проявляється у зростаючих атаках на цілі, пов'язані з нульовими викидами, а також у посиленні антагонізму до заходів охорони навколишнього середовища. Недавні виборчі результати демонструють, що ця динаміка суттєво впливає на політичний контекст Великої Британії та інших західних націй.
Антиекологізм виявляється у запереченні як природоохоронних ініціатив, так і екологічного активізму. Проте, попри стрімке зростання та гучну риторику, цей рух базується на хитких підвалинах і часто демонструє суперечливі меседжі, що йдуть врозріз із повсякденним досвідом людей.
Яскравим прикладом служить позиція колишнього президента США Дональда Трампа. Протягом свого першого терміну він скасував безліч екологічних стандартів, і наразі продовжує ліквідовувати залишкові норми, зокрема ті, що стосуються досліджень, у яких згадується термін "клімат". Тим не менш, під час мітингу у Вісконсині у 2024 році він заявив: "Я прихильник екології. Я прагну чистого повітря та чистої води. Справжньої чистої води. Справжнього чистого повітря".
Деякі суперечності антиекологічного руху вказують на його відхід від традиційних консервативних цінностей. Хоча цей рух часто асоціюється з "консерватизмом", популістська антиекологічна політика, що спостерігається у республіканців у США, партії "Реформ" у Великій Британії, АдН у Німеччині та "Національного об'єднання" у Франції, є радикальним викликом ідеалам стабільності та збереження, які колись були наріжним каменем консервативної ідеології.
Консервативна екологічна мережа (Conservative Environment Network) виступає як "незалежний майданчик для консерваторів у Великій Британії та за її межами, які підтримують ідеї нульових викидів, відновлення екосистем та забезпечення ресурсної безпеки". Однією з ключових функцій цієї мережі є підкреслення того, що важливі екологічні ініціативи, такі як американські національні парки та заходи з контролю забруднення та зміни клімату у Британії та інших країнах, були започатковані саме представниками консервативної ідеології.
Проте небагато представників правого спектру політики звертають увагу на це. Популістські настрої поступово витісняють традиційний консерватизм, хоча захист навколишнього середовища залишається надзвичайно актуальним для широких верств населення. Дослідження свідчать, що 80% британців висловлюють занепокоєння щодо змін клімату, а підтримка діяльності Агентства з охорони навколишнього середовища США залишається високою, навіть серед виборців, які голосують за республіканців.
Частково ця підтримка відображає реалії сучасного життя, де екологічні проблеми стали звичним явищем: непередбачувані погодні умови, зменшення чисельності тварин і комах, а також безліч інших викликів проявляються не лише в новинах, а й у нашому повсякденному оточенні.
Дослідники виділяють відмінність між "холодним" та "гарячим" екологізмом. Перший цінує природу та сумує за її втратою, але лише як видовище для спостереження -- набір привабливих зображень флори та фауни. Натомість другий передбачає особисту залученість та занепокоєння. Така позиція дозволяє людям стверджувати, що вони люблять природу, але водночас бути байдужими або навіть ворожими до ініціатив щодо її збереження.
Ще одним аспектом антиекологізму є непостійність його поглядів, зокрема стосовно кліматичних змін. Лідери партії "Реформ" протягом тривалого періоду підтримували позицію заперечення кліматичних змін. Колишній керівник "Реформ UK" Річард Тайс у 2024 році зазначив: "Клімат змінювався протягом мільйонів років", підкреслюючи, що "намагання зупинити сили природи, такі як сонце чи вулкани, є абсурдними". Хоча Тайс залишився вірним своїм переконанням, новий лідер партії Найджел Фараж пізніше того ж року висловився в BBC, заявивши, що "не оспорює наукові дані".
Як і інші популістські партії, "Реформ" займає мінливу позицію щодо довкілля, коливаючись між запереченням існування кліматичних змін чи їхньої антропогенної природи та твердженням, що антропогенна зміна клімату реальна, але екологічні цілі недосяжні та несправедливі, враховуючи, що інші країни (часто згадується Китай) нібито роблять так мало.
Дивно, але хоча критики екологічних ініціатив часто намагаються звинуватити Китай та інші країни, що не належать до Західного світу, у бездіяльності, за межами Європи та США відбувається значний екологічний зсув як у політичній сфері, так і в свідомості суспільства. Екологічні ідеї поступово стають явищем, що виходить за межі західної традиції, частково через те, що проблеми екологічних руйнувань є вкрай очевидними в багатьох регіонах Азії та Африки.
Екстремальні температури та непередбачувані опади створюють серйозні ризики для продовольчої безпеки та ведуть до переміщення населення. У регіонах Сахелю в Африці та Південній Азії екологічні проблеми часто сприймаються не інакше як питання виживання. Незважаючи на продовження використання викопних видів пального, стратегія Китаю щодо переходу до екологічної та декарбонізованої "екологічної цивілізації" демонструє амбіції країни стати світовим лідером у сфері екології.
Стереотипи про те, що екологізм є переважно західною турботою, руйнуються. Через це, а також через численні суперечності, які його супроводжують, піднесення антиекологізму виглядає не лише складним, але й дивним та нестійким явищем.
