Американська зброя на перепочинку: чи має Україна альтернативний план?
Нестабільність у позиції США змушує Україну шукати радикально нові шляхи для виживання та перемоги
Рішення США призупинити постачання Україні ракет для систем ППО Patriot та інших високоточних боєприпасів на невизначений термін стало холодним душем для багатьох. За даними українського порталу Defense Express, найімовірніше йдеться про ракети до систем ППО Patriot, 155-мм боєприпаси, високоточні ракетні системи GMLRS, ракети "земля-повітря" Stinger, ракети "повітря-повітря" AIM та гранатомети. Важливий нюанс: це все не із запасів армії США, а те, що було замовлено для України в американського ОПК за програмою USAI (Ukraine Security Assistance Initiative) ще за часів адміністрації Байдена. Це рішення йде слідом за попереднім кроком адміністрації Трампа, яка перенаправила 20 000 ракет до ППО, обіцяних Україні, на потреби Ізраїлю.
Політичні причини такого кроку є темою для окремих дискусій, і багато що може змінитись після розмови між президентами України та США (відбулася 4 червня і тривала близько 40 хвилин). Можливо, сторони домовилися про відновлення допомоги. Або ж Київ запропонував Вашингтону пряму закупівлю озброєнь або схеми, за яких європейські країни купуватимуть американську зброю для України. Проте, якщо жоден із цих варіантів не спрацює (чи спрацює ненадовго і Трамп та його адміністрація через кілька днів/тижнів знову щось утнуть), доведеться шукати вихід самостійно.
Тому нас більше цікавить практична сторона питання, а не лише політичні аспекти. Наскільки критично важливо для України мати доступ до американської зброї? Які можливі шляхи вирішення цієї проблеми та чи існують реальні альтернативи, які можуть компенсувати відсутність американського озброєння? Якщо такі варіанти є, то що саме це може бути і де їх знайти? Експерти одностайні в думці, що у короткостроковій перспективі неможливо повністю замістити постачання зі США. Проте в майбутньому, за умови активізації європейського військово-промислового комплексу та розвитку власної військової інфраструктури, Україні вдасться значно зменшити ці проблеми.
НЕОБХІДНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА "СЛАБКЕ МІСЦЕ" ПРОТИПОВІТРЯНОЇ ОХОРОНИ
Припинення надання американської допомоги становить асиметричну загрозу. Хоча деякі види озброєнь можуть бути замінені, втрата інших призводить до значних прогалин, які важко заповнити в короткі терміни. Особливо це стосується двох систем, які свого часу кардинально змінили ситуацію на українських фронтах: зенітно-ракетного комплексу Patriot та реактивної системи залпового вогню HIMARS.
Протиракетний щит під загрозою
Найбільш серйозним ударом стало припинення постачання ракет для систем Patriot, зокрема перехоплювачів PAC-3 MSE. Військовий аналітик Михайло Самусь висловлює чітку позицію: "Система Patriot, яку американці надали Україні, є унікальною – наразі це єдине рішення, здатне ефективно перехоплювати балістичні ракети." Ці комплекси відіграють ключову роль у захисті від російських "Іскандерів" і "Кинджалів". Як зазначає інший військовий експерт Михайло Жирохов, у разі зупинки постачання Patriot, "великі українські міста, зокрема Київ, можуть зазнати серйозних пошкоджень від ракетних атак".
Проблема не лише в унікальності системи, а й у вкрай обмежених обсягах виробництва ракет до неї. Авіаексперт Костянтин Криволап наводить невтішну арифметику: "Росіяни здатні виробляти на місяць близько 18 аеробалістичних ракет "Кинджал" та "Іскандер-М". Щоб збити 18 таких ракет, потрібно мінімум удвічі більше ракет для Patriot - 35-36. А їх стільки у світі не виробляється".
Головний редактор військово-аналітичного порталу Defence Express, Олег Катков, роз'яснює, чому швидке збільшення обсягів виробництва озброєння є складним завданням. За його словами, компанія Lockheed Martin досягла виробничого показника у 600 ракет PAC-3 MSE на рік, що є результатом значного прискорення процесів. Основною перешкодою є проблеми в ланцюгах постачання. "Коли мова заходить про збільшення випуску озброєння, це завжди нагадує синхронний біг у строю, - зазначає Катков. - Щоб Lockheed Martin змогла виготовити більше ракет, їй потрібно отримати більше радіолокаційних голівок самонаведення від Boeing. Також необхідно забезпечити постачання більшої кількості твердопаливних двигунів... Оскільки ракета складається з тисячі компонентів, їх постачають приблизно 100 різних компаній, і всі ці постачальники повинні одночасно прискорити своє виробництво."
Через цю залежність від американських компонентів, за словами Каткова, марною є й надія на Японію, яка виробляє близько 30 ракет на рік за ліцензією. Вони лише збирають їх з американських комплектуючих.
Хірургічна точність HIMARS
Іншою важливою складовою є ракети GMLRS, що використовуються в системах HIMARS. Військовий аналітик Павло Нарожний акцентує увагу на їхній незамінній ролі в ураженні мобільних цілей, які потребують термінового реагування. "Ракети GMLRS для HIMARS, що мають дальність до 80 км, є критично важливими для швидкого знищення таких об'єктів, як російські артилерійські системи або комплекси "Іскандер". Ці ракети розвивають швидкість до 3 Махів, здолавши 80 км за всього лише 3 хвилини. На таку ж відстань дрону знадобиться 20 хвилин, за які ціль може встигнути відстрілитися і зникнути", - підкреслює експерт, підводячи підсумок: "GMLRS не має аналогів".
З ним погоджується і Михайло Жирохов. Він нагадує, що саме поява HIMARS свого часу допомогла нам локально переломити ситуацію та перейти в наступ на Харківському та Херсонському напрямках. Втрата цих можливостей, на його думку, означатиме, що "Росія отримає значно більше простору для маневру резервами у тилових районах".
Отже, в областях протиповітряної оборони та високоточних дальніх ударних систем Україна повністю покладається на підтримку Сполучених Штатів. Саме в цих сферах знаходження альтернатив є найбільш складним викликом.
"ПЛАН Б": ЄВРОПЕЙСЬКІ ПЛЕЧІ, ВЛАСНИЙ ВПК ТА КРЕАТИВНІ РІШЕННЯ
Хоча неможливо "тут і зараз" замінити системи Patriot і HIMARS, ситуація в інших областях виглядає значно менш критично. Для компенсації американської допомоги потрібно буде забезпечити синергію трьох основних аспектів: активне залучення ресурсів європейських партнерів, прискорений розвиток власної оборонної промисловості та тактичну адаптивність на полі бою.
Європейські еквіваленти: можливості та виклики
Основною європейською альтернативою системи Patriot у сфері протиракетної оборони виступає франко-італійський комплекс SAMP-T. Проте, військовий експерт Сергій Згурець підкреслює, що ця система стикається з серйозними труднощами. "У нас є лише дві батареї, і основна проблема полягає в тому, що темпи виробництва ракет для них надзвичайно низькі... кількість цих комплексів недостатня, а запас ракет не може зрівнятися навіть з наявними у Patriot", – зазначає він. Згурець також іронічно зауважує, що через небажання Франції та Італії проводити збірку в одній країні, компоненти "фактично перетинають Альпи", що зовсім не сприяє пришвидшенню процесу.
Одночасно, Михайло Самусь зазначає, що теперішня криза може спонукати Європу до активних дій. "Країнам Європи, зокрема Німеччині та Польщі, можливо, знадобиться переосмислити свою залежність від американських постачань і серйозно вкласти кошти в виробництво систем SAMP-T, які зможуть слугувати власною протиракетною захистом". У довгостроковій перспективі такий сценарій може бути вигідним і для України, адже він може призвести до створення потужного європейського виробника систем протиповітряної оборони, не підпорядкованого політичним змінам у США.
У інших сегментах програмного забезпечення ситуація є більш позитивною. Як зазначає Самусь, системи, подібні до NASAMS, можуть функціонувати як альтернативи німецьким IRIS-T, що усуває можливість виникнення "критичних вузьких місць".
На думку Михайла Жирохова, одним із критичних викликів для фронтової ППО може стати нестача ракет для ПЗРК Stinger. Проте українська винахідливість в даному випадку є запорукою успіху. Експерт підкреслює важливість програми FrankenSAM — спільної ініціативи України та США, спрямованої на розробку гібридних систем протиповітряної оборони. "Україна отримала технічну документацію на системи типу FrankenSAM, що дозволяє їй самостійно впроваджувати ці технології," — зазначає Жирохов. Наразі відомо про три варіанти ЗРК FrankenSAM: "малий", "середній" і "великий". Ці комплекси здатні використовувати ракети класу "повітря-повітря", такі як AIM-9M Sidewinder, Р-27 та RIM-7, що дозволяє інтегрувати західні ракети з радянськими пусковими установками, тим самим компенсуючи брак боєприпасів.
Артилерійська проблема: боєприпаси проти гармат
Ще одна важлива проблема стосується 155-мм артилерійських снарядів, які раніше постачалися головним чином зі США. Михайло Самусь зазначає, що на початку 2024 року виникла криза з американськими поставками, що призвело до серйозного дефіциту. Однак, за його словами, "з тих пір ситуація покращилася". Європейські виробники активізують випуск, Україна поступово розширює свої виробничі можливості, а "чеська ініціатива" сприяла закупівлі сотень тисяч снарядів у країнах, які не афішують свою підтримку.
Проте Михайло Жирохов звертає увагу на менш очевидну, проте не менш важливу проблему – артилерійські стволи. "Хоча 155 мм снаряди виготовляються у багатьох країнах, знайти альтернативу для гарматних стволів вкрай складно, оскільки їх виробництво зосереджене майже виключно в США," – застерігає він. Зношеність стволів може призвести до припинення експлуатації американських самохідних артилерійських установок М109 та гаубиць М777. Це змушує шукати інші варіанти, наприклад, акцентувати увагу на 105-мм гаубицях L119. Крім того, як зазначає експерт, без підтримки з боку США доведеться відмовитися від використання найпотужнішої артилерійської системи, яка є на озброєнні Збройних Сил України – 203 мм 2С7 "Піон", оскільки з 2023 року для неї застосовуються лише снаряди американського виробництва.
Покладатися на свої можливості
На фоні невизначеності та за підтримки партнерів, Україна активно розвиває свої удари можливості. Як зазначає Михайло Самусь, "ми вже досягаємо рівня, що дозволяє діяти не лише на тактичному, а й на оперативному та стратегічному рівнях". Мова йде про крилаті ракети, дрони-камікадзе та інші засоби ураження. "При умові належного інвестування, ефективної організації виробництва і логістики, ці напрямки можна систематично розвивати - як за рахунок внутрішніх ресурсів, так і за підтримки європейських партнерів. Європа має фінансові можливості, виробничі потужності (наприклад, Данія) та необхідні компоненти - технічно це питання цілком вирішуване", - додав експерт.
Однак, як зазначає Павло Нарожний, дрони не можуть стати універсальним рішенням. "Бетонні укріплення не зруйнують 500 дронів, але артилерійський снаряд цілком здатний," - підкреслює він. Це свідчить про те, що власні технології повинні доповнювати традиційні види озброєння, а не повністю їх замінювати.
ВИСНОВОК: СТАН УСКЛАДНЕНИЙ, АЛЕ НЕ ФАТАЛЬНИЙ.
Призупинення військової підтримки з боку США, безумовно, є найбільшим випробуванням для України з моменту початку повномасштабного вторгнення. Це важливий, але не фатальний удар. Огляд ситуації свідчить, що миттєва та повна заміна американських поставок наразі є неможливою, але й катастрофічні наслідки не є невідворотними.
Найактуальнішою проблемою в найближчій перспективі є нестача ракет PAC-3, необхідних для захисту від балістичних загроз. Це становить реальну загрозу для українських міст і стратегічних об'єктів, і наразі немає адекватної заміни для забезпечення належного захисту.
У середньостроковій перспективі основними проблемами стануть нестача ракет GMLRS, що обмежує здатність виконувати швидкі та точні удари, а також зношення стволів західної артилерії, що може значно зменшити вогневу потужність ЗСУ.
Вихід з цієї кризи можливий завдяки всебічній стратегії, яка ґрунтується на трьох основних принципах:
"Американська пауза" є складним, але, можливо, необхідним випробуванням зрілості для України та Європи. Вона спонукає до виходу з комфортної зони залежності від одного, навіть найпотужнішого партнера, та до створення власної, більш стійкої та незалежної системи безпеки. Цей процес вимагатиме величезних ресурсів, політичної рішучості та технологічних інновацій. Проте, як свідчить досвід цієї війни, здатність до адаптації та креативність є такою ж важливою зброєю, як ракети та снаряди. Вирішення питання з Вашингтоном буде тривалим і складним, але ми не можемо дозволити собі впадати у відчай — лише діяти прагматично та оперативно.
