Альтернативи допомозі Україні у Європейському Союзі та Сполучених Штатах Америки не існує.
Блогер, публіцист та військовий аналітик Кирило Данильченко роз'яснив, чому для Сполучених Штатів так важливо посилити свої системи протиповітряної оборони в даний момент.
Європейський Союз та Сполучені Штати не мають жодних альтернатив для підтримки України. Якщо Москва захопить українські території, вона безсумнівно продовжить свої амбіції щодо "історичних російських земель", що може загрожувати не лише країнам Балтії, але й Польщі та Фінляндії.
Тут не лише політика, а й економіка, санкції, втрачений ринок вуглеводнів у ЄС, вісь країн-ізгоїв, де Іран дедалі активніше дрейфує до Китаю. І економічні проблеми Кремля, які нікуди не поділися і не зникнуть від окупації будь-яких областей України.
Імовірно, витрати на оборону у всіх сусідніх країнах Росії зростуть, а відносини з Москвою формуватимуться в контексті ворогування та конкуренції. Співпраця буде обмежена лише вигідними угодами, які не підсилюють противника.
Курорти Північної Кореї, обмежений доступ до інтернету в дусі китайського підходу, зростання вартості іпотеки, борговий тягар і стагфляція – всі ці виклики постануть перед російською економікою, незалежно від результату війни.
Ведмідь мчить на велосипеді з вершини пагорба, не в змозі ні зупинитися, ні крутити педалі, ані покинути сідло — це яскраве втілення ситуації, що розгортається в Москві сьогодні.
Основна проблема Сполучених Штатів полягає в тому, що з 60 наявних батарей Patriot (враховуючи ті, що модернізуються, проходять технічне обслуговування або не готові до бою) пошук підтримки для України стає лише приводом для безкінечних нарад. Це призводить до обговорень, хто фінансуватиме ці витрати та хто займатиметься збором коштів.
Це питання системних проблем. І мова тут не про промислову мобілізацію чи потребу мати зобов'язання більші, ніж у України. Адже отримати кілька батарей за три роки для наддержави не є особливо складним завданням. Чи справді це так?
Планується збільшити випуск ракет PAC-2 GEM-T та PAC-3 MSE до 750 одиниць на рік. Цей намір вже базується на новому заводі в Німеччині та потужностях, що розвиваються в Японії. Відповідно до планів, з 2027 року передбачається виробництво 750 PAC-3 MSE, якщо всі обставини сприятимуть.
Крім того, Росія виробляє приблизно таку ж кількість "Іскандерів" і "Кинджалів" щорічно, тому мова про будь-яке насичення арсеналів не може йти.
А крім роботи з балістикою, в Україні необхідні навчальні пуски, поповнення запасів Берліна, який попрощався з чвертю своїх Patriot, а також постачання Польщі з Румунією.
І попри те, що США мають весь ланцюжок виробництва, коледжі при підприємствах для підготовки кваліфікованої робочої сили, що задіяні різні державні програми, субвенції та замовлення під гарантії, на виході результати більш ніж скромні.
Німеччина планує забезпечити Україну новими батареями. У Швейцарії повідомили про затримки у поставках п'яти замовлених батарей, які перенесені на кілька років. Берн, очевидно, чекає на парламентські слухання, щоб розібратися, чому не було доставлено ні ракет, ні пускових установок, а також коли США зможуть виконати свої зобов'язання щодо постачання.
Ось як склалася ситуація: при Байдені затягувалися терміни передачі ракет, тоді як за Трампа відкладали самі поставки батарей. Ось така вже стабільність.
З іншого боку, Вашингтон знову активно бере участь у процесі військового забезпечення України, оскільки спроби домовитися про припинення конфлікту на лінії зіткнення не принесли результатів. Крім того, роззброєння Києва та відступ з підготовлених оборонних позицій у Запорізькій, Херсонській і Донецькій областях суперечать стратегічним інтересам США.
Москва не повинна зміцнювати свої позиції, в той час як Захід не повинен нічого отримувати в обмін на це.
Головною перешкодою для досягнення згоди є вимога Кремля щодо роззброєння України. Це питання, а не статус російської мови чи проблеми з ЛБЗ, становить істинну складність у переговорах.
Москва боїться перспективи утримувати мільйонну армію, та й уся європейська частина під ударами далеких дронів їх не тішить. Ми ж знаємо ціну їхніх обіцянок і усвідомлюємо, що такого рівня допомоги, як зараз, важко буде досягти в наступній кампанії. Саме це і є реальними причинами продовження війни -- наша можлива реконкіста, якщо ми не пристанемо на шантаж РФ, і Буча на пів країни, яка загрожує нам, якщо пристанемо.
Отже, перед Україною постає аналогічне завдання — активізувати військово-промисловий комплекс за рахунок впровадження західних технологій, запасних частин, обладнання та фінансування. Захід, у свою чергу, повинен підтримати нас у захисті заводів і організації розосередженого виробництва самохідних артилерійських установок, снарядів, мін, дронів, БпЛА-перехоплювачів, крилатих ракет і балістичних систем від повітряних атак. Це дозволить суттєво підвищити ціну агресії для Кремля та забезпечити нам надійний тил.
Наразі ніхто, крім Вашингтона, не може забезпечити нам декілька сотень перехоплювачів балістики. І з огляду на можливу конфронтацію з Пекіном США потрібно нарощувати виробництво ракет і при цьому не давати посилюватися Москві. Тому в найближчому майбутньому будуть добрі новини про ППО та ПРО.
