8 країн висловили підтримку, 8 – проти, 11 – утрималися – так виглядає ставлення до України в країнах Європейського Союзу.
Як країни Європейського Союзу ставляться до України після 1000+ днів війни. Розклад "8 -- 8 -- 11".
Наприкінці листопада Європейська комісія представила результати нового опитування громадської думки серед країн ЄС-27, відомого як "Євробарометр 102". Це дослідження було проведене в жовтні. Як зазвичай, частина запитів стосувалася ситуації в Україні. Відповіді мешканців 27 держав Євросоюзу свідчать про посилення розбіжностей у ставленні європейців до України. На кінець осені 2024 року всі країни ЄС можна умовно поділити на три категорії щодо їхньої позиції щодо України.
Перша категорія держав ЄС складається з рішучих, активних і надійних партнерів України. Їхні уряди та народи демонструють постійну та системну підтримку нашої країни, усвідомлюючи загрозу, яку представляє нацистська Росія для європейських цінностей. Протягом понад 1000 днів масштабної війни з Росією ці країни залишаються непохитно на нашому боці. Вони готові надати Україні гуманітарну, фінансову, політичну та військову допомогу. До цієї групи, що стоїть "За Україну на всі 100%", входять вісім держав: Швеція, Фінляндія, Данія, Ірландія, Нідерланди, Португалія, Польща та Литва. Громадяни цих країн беззаперечно підтримують нашу боротьбу, виступаючи за різні форми допомоги, збільшення фінансування оборонних потреб та інтеграцію України в Європейський Союз, а також за запровадження санкцій проти Росії.
За введення ЄС економічних санкцій на російський уряд, бізнес і людей виступає 96% шведів, 89% фінів, 91% португальців, 87% нідерландців, 78% литовців, 83% ірландців, 91% данців, 86% поляків.
Підтримка фінансування закупівлі та постачання військового обладнання ЄС для України є значною серед населення країн: 92% шведів, 88% фінів, 88% данців, 76% литовців, 80% поляків, 82% португальців та 83% нідерландців висловлюють свою згоду. В Ірландії, навесні 2024 року, 68% громадян також підтримували надання військової допомоги Україні.
За надання фінансової підтримки Україні виступають 90% данців, 80% ірландців, 78% литовців, 84% нідерландців, 86% португальців, 96% шведів, 92% фінів, 79% поляків.
Підтримка надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС є значною: 83% шведів, 72% фінів, 72% данців, 74% литовців, 75% поляків, 82% португальців, 73% ірландців та 69% нідерландців висловлюють свою підтримку.
Згідно з опитуваннями, 94% шведів, 94% фінів, 90% данців, 81% ірландців, 87% нідерландців, 86% поляків, 90% португальців та 82% литовців поділяють думку, що Україна, обороняючись від російської агресії, стоїть на захисті європейських цінностей.
Згідно з опитуваннями, 75% данців, 63% ірландців, 72% литовців, 84% нідерландців, 71% шведів, 70% фінів та 81% поляків підтримують ідею збільшення фінансування оборонних витрат в Європейському Союзі.
Друга група країн -- протилежність першої. Вони, м'яко кажучи, скептики щодо України. Якщо з гуманітарних аспектів вони ще готові нас підтримувати, то щодо Росії у них зовсім інше ставлення. Вони дуже скептично ставляться до європейської перспективи України і не впевнені, що Україна захищає їхні цінності. До цієї групи також входить вісім країн: Болгарія, Угорщина, Словаччина, Греція, Кіпр, Чехія, Словенія і Мальта. Зазначимо, що в цій групі п'ять країн були під радянською окупацією, тобто вони на своїй шкурі знають радянські імперські замашки. На жаль, багато бізнесових, економічних, а слідом за ними і політичних еліт встановили з Росією комерційні зв'язки, які відкрили їм шлях до збагачення. Греція, Кіпр і Мальта цілеспрямовано були уподобані Росією. Знову ж таки гроші, ресурси від Росії, а їй натомість -- статус країн, які сидять на двох, а то й на трьох стільцях одночасно: Євросоюз, НАТО і Росія. Тому відповідна інформаційна політика сформувала в більшості або, як мінімум, у половини мешканців цих країн недовіру і скепсис до України.
Лише 36% кіпріотів підтримують введення економічних санкцій ЄС проти російського уряду, бізнесу та громадян, тоді як 59% виступають проти. Серед болгар підтримка складає 45% (проти - 45%), у греків - 47% (проти - 46%), у словенців - 50% (проти - 46%), у угорців - 52% (проти - 46%), у словаків - 61% (проти - 34%), у чехів - 63% (проти - 32%) і у мальтійців - 65% (проти - 28%).
Лише 26% болгар підтримують фінансування закупівлі та постачання військового обладнання для України з боку Європейського Союзу, у той час як 68% виступають проти. Аналогічні дані можна спостерігати серед інших країн: 41% чехів підтримують цю ініціативу, тоді як 56% - проти; 28% греків висловлюють підтримку (проти - 67%); 23% кіпріотів виступають за, в той час як 74% проти; 46% мальтійців підтримують, тоді як 50% - проти; 38% угорців за, 59% проти; 37% словенців підтримують, проти - 61%; 38% словаків на боці підтримки, проти - 58%. Також у цю статистику потрапив Люксембург: 47% на підтримку і 46% проти.
За надання фінансової підтримки Україні виступає 46% болгар (проти 49%), 43% чехів (проти 54%), 51% кіпріотів (проти 46%), 51% греків (проти 45%), 63% люксембуржців (проти 33%), 49% угорців (проти 49%), 54% словенців (проти 45%), 53% словаків (проти 45%), 66% мальтійців (проти 31%). З цього питання до цієї групи увійшли румуни. За надання фінансової допомоги Україні висловилися 55%, проти 41%.
За надання Україні статусу кандидата як потенційного члена ЄС висловилися 44% болгар (проти 44%), 34% чехів (проти 60%), 41% кіпріотів (проти 53%), 41% греків (проти 50%), 47% люксембуржців (проти 46%), 40% угорців (проти 55%), 45% словенців (проти 50%), 54% словаків (проти 39%), 52% мальтійців (проти 39%).
Теза про те, що російське вторгнення в Україну становить загрозу для безпеки Європейського Союзу, знаходить підтримку у 51% болгар (проти 41%), 72% чехів (проти 26%), 50% кіпріотів (проти 46%), 55% греків (проти 41%), 77% люксембуржців (проти 19%), 64% угорців (проти 34%), 74% словенців (проти 24%), 78% словаків (проти 19%) та 75% мальтійців (проти 21%). Лише в Болгарії, Греції та Кіпрі думки розділяються порівну. Очевидно, що пропаганда та вплив російської soft power настільки глибоко вкоренилися в свідомості населення цих країн, що навіть в умовах жахливих наслідків війни, таких як тисячі загиблих, зруйновані міста та страждання дітей, значна частина їхніх громадян не визнає реальної загрози для ЄС. Це яскравий приклад аморального егоїзму, коли люди більше турбуються про свої дрібні інтереси, аніж про те, що в Європі триває масштабна війна, яка, на жаль, стосується не лише українців, а й всіх нас, включаючи греків, кіпріотів та болгар.
Із твердженням "Україна, захищаючись від російської агресії, захищає європейські цінності", згодні 53% болгар (проти 36%), 65% чехів (проти 30%), 46% кіпріотів (проти 47%), 52% греків (проти 43%), 74% люксембуржців (проти 19%), 57% угорців (проти 40%), 52% словенців (проти 44%), 70% словаків (проти 25%), 65% мальтійців (проти 30%).
Згідно з останніми даними, 50% болгар вважають, що Європейському Союзу слід збільшити витрати на оборонні потреби, в той час як 35% виступають проти. Серед чехів підтримка цього твердження становить 55% (проти 37%), у кіпріотів – 69% (проти 27%), а серед греків – 56% (проти 37%). У Люксембурзі 66% населення підтримує цю ідею (проти 28%), в Угорщині цей показник досягає 74% (проти 24%). Проте 42% словенців не згодні з цим (проти 55%), 48% словаків підтримують цю думку (проти 44%), а серед мальтійців 54% вважають це правильним кроком (проти 40%).
Третя категорія країн щодо України охоплює більшість членів Європейського Союзу, які є політичним і геополітичним осередком регіону. У цей ряд входять ключові та впливові держави, такі як Німеччина, Франція, Італія, Іспанія та Бельгія. З певних питань до цієї групи можуть приєднуватися представники з першої та другої категорій. Проте, підтримка цих країн не слід сприймати як належне. Вже більше тисячі днів війни в Україні вимагають значніших зусиль щодо інформаційного та аналітичного супроводу подій, що відбуваються в країні, у всіх країнах ЄС. Емоційні реакції та негативні висловлювання нічого не вирішать. Необхідна системна, ретельна та щоденна комунікація з аудиторіями, особливо з другою та третьою групами. Для цього варто залучити експертів і впливових осіб із країн першої категорії. Ситуація свідчить про те, що ми не зовсім ефективно діємо, адже серед усіх сусідів, з якими маємо спільний кордон, лише Польща стабільно залишається в колі наших надійних друзів і партнерів.
Нещодавно президент Польщі оприлюднив статистичні дані, які свідчать про те, що Польща займає провідні позиції в світі за обсягом допомоги Україні, що становить 4,91% її ВВП. Однак, незважаючи на це, між нашими країнами регулярно виникають напруження, суперечки та навіть конфлікти. У часи війни важливо розширювати коло надійних друзів і союзників, замість того, щоб конфліктувати з існуючою невеликою групою підтримки. Інформаційний простір України потребує активної участі інфлюенсерів, аналітиків і науковців з країн-партнерів, а також з країн, які ставляться скептично, щоб вони активно залучали наших фахівців. Наразі ж, як і раніше, домінують представники Росії на різні теми, і не завжди це професіонали. Їхня діяльність часто заплутує українське суспільство, підживлюючи внутрішні конфлікти і розбіжності.
Європеїзація України неможлива без перетворення інформаційного середовища країни та зміни орієнтації на держави ЄС. Протидія російським наративам та кремлівській дезінформації, безумовно, є необхідною, але інтеграція українського експертного та інформаційного простору в європейський контекст дозволить досягти значно кращих результатів. Слід пам'ятати, що фашистська Росія вже понад 20 років активно та цілеспрямовано працює в різних країнах ЄС, і нинішнє ставлення Європи до України частково є наслідком цієї діяльності. Якщо ми будемо продовжувати плисти за течією, вважаючи, що Європа зобов'язана нам і що європейці автоматично повинні підтримувати наші ініціативи та програми, ми ризикуємо зіткнутися зі зростаючим скептицизмом і недовірою до України.
Щоб уникнути негативних сценаріїв, нам необхідні не лише військові успіхи на фронті. Ці перемоги досягаються завдяки величезним зусиллям і крові наших героїв. Ключовим завданням є мобілізація військової підтримки для Збройних Сил України. Водночас, ми зобов'язані представити нові підходи і оновлене обличчя нашої влади. Інтеграція країн Центральної та Східної Європи до Євросоюзу була серйозним викликом, що вимагав подолання корупції, покращення якості державного управління, створення інститутів для захисту прав власності та конкуренції, а також відкриття своїх ринків для інвесторів з ЄС. Голоси тисяч підприємців, які змогли зайти на український ринок під час війни, стають потужним аргументом на підтримку нашої країни в Європі. Однак, якщо уряд продовжує діяти в рамках олігархічної або схемної моделі, і замість ринкових реформ ми спостерігаємо посилене державне втручання в економіку, а також стикаємося з численними бар'єрами та обмеженнями, довіра до держави неминуче знижується.
Ту честь, славу і захоплення, які здобувають Україні наші герої на передовій, в очах мешканців багатьох країн ЄС, особливо якщо вони довгі роки були під впливом рашистських наративів, розбивають у пух і прах дії українських VIP-розпорядників і споживачів чужого. Адвокатувати українську модель розвитку як професійну, ефективну, моральну та якісну язик ні в кого не повертається, бо вона такою не є. Коли самі українці, наш національний бізнес упевнено заявляє, що після 1000+ днів війни корупції в країні порівняно з довоєнним рівнем не поменшало, а навіть побільшало, то як ми хочемо з такою політикою переконувати болгар, румунів, словаків, чехів чи греків, які від своїх корупціонерів десятиріччями страждають?
Динаміка соціологічних опитувань серед жителів країн Європейського Союзу та нова політична позиція США спонукають нас нарешті зосередитися на економічних питаннях, системах державного управління та основах нашої моделі розвитку. Спроба зберегти старі пострадянські структури та олігархічні схеми під яскравою європейською оболонкою, як це пропонує Ukraine Facility, є серйозною теоретичною помилкою. Подібний шлях колись обрав словацький прем'єр В. Мечіар, а румунські та болгарські політики впродовж понад 15 років після розпаду радянської тоталітарної системи намагалися триматися за старі принципи. Вони витратили величезну кількість часу, фінансів і ресурсів, перш ніж зуміли перейти до економічної свободи, відкритої конкуренції та захисту прав власності. Україна вже понад десятиліття перебуває у стані війни з рашистською агресією, зокрема, понад 1000 днів триває кривава, широкомасштабна війна. Проте навіть ця тривожна ситуація не спонукала українських політичних, економічних, культурних та інтелектуальних еліт до необхідних системних і структурних змін. Це одна з ключових причин, чому підтримка України серед жителів ЄС поступово знижується. Вона також пояснює зростаючий скептицизм, апатію та розчарування серед самих українців. Ми навчилися організовувати Майдани, але зараз перебуваємо на критичному етапі історії, коли Україні терміново потрібен "Майдан у голові". Революція ідей – ось що здатне вирвати нашу країну з обіймів токсичного минулого, допомогти швидше перемогти ворога та повернутися до цінностей справжнього Заходу. Біблійна мудрість "видави з себе раба" для українців перетворюється на "видави з себе совка".
